Через відчуття лоскоту в долоні я на мить забула, як дихати.
Я вже багато разів контактувала з Іклісом. Але чи він колись виражав свою прихильність до мене так відкрито?
'Ніколи.'
Він ніколи не прийшов до мене першим, хоча часто просив частіше відвідувати його. Коли я подивилась на нього, то повільно випорошилася.
Це було раптово, але не дивно.
'Це через 96%.'
Я кивнула, згадавши, що навіть у нормальному режимі визнання і кінцівка з ним сталися пізніше через розбіжності його зі головною героїнем соціального статусу.
Раптом мене щось укололо.
Коли я підняла голову, кінчики моїх пальців стало поколювати через пильне око порожніх очей. По спині пробіг озноб.
Щоб не показати цього дивному почуттю, я почала соромитися:
- Ти тепер звинувачуєш мене? Як грубо.
- ....
- Тобі не треба турбуватися про моє щастя або настрій.
Ікліс, все ще притиснений губами до моєї долоні, через довгий час повернув голову:
- ...Тоді що мені потрібно?
- Зосереджуватися на тому, що ти повинен робити зараз.
- На тому, що я повинен робити?
- Так. Як ти і сказав, ти мій єдиний лицар. Так що ти повинен стати сильнішим за всіх і захищати мене.
- ....
- Ти для мене єдиний, Ікліс.
У цей момент мені здалося, що я несподівано потонула в його очах і зникла. Він повільно притиснув мою руку до своєї щоки.
Тильний бік моєї руки обдали жаром.
Я щось відчайдушно наказала, нехай і не збиралася цього робити:
- Залишайся на моєму боці.
Поки я не втечу.
Не думай про своє власне втечу і просто залишайся на місці.
- Ти зробиш це для мене?
- ....
- М?
Коли я наданула Ікліс прошепотів:
- Я... Я не маю жодного уявлення про те, що думає пані.
- ....
- Але... Я сподіваюся, що пані більше не буде сумувати через людей, які вам докучають.
- Зі мною все гаразд.
- Я постараюся переконатися, що з вами все буде в порядку.
Моє серце заспокоїв тихий, наче той, хто дає клятву, голос.
"Так, головний герой не кине мене".
Я відчула полегшення.
А мерехтюча бордова шкала спонукала мене перевірити його інтерес.
<СИСТЕМА>
Ви витратили [14 Мільйонів Золота] на перевірку зацікавлення [Ікліс].
(На вашому рахунку залишилося: 28 000 000 золотих)
Я була шокована, коли побачила решту грошей. Але тільки на мить.
[Интерес 98%]
- Ікліс.
2%
'Нарешті.'
У мене ніби встав ком у горлі. Я ледве виговорила:
- Тобі більше... Нічого сказати мені?
А потім. Тык-.
Я відчула, як він з силою притиснув мої пальці до моєї щоки.
Він прихиляв губи і мить похитнувся, а потім впевнено заявив:
- Я подбаю про це, пані.
Не цього я хотіла.
Мені вдалося придушити розчарування і тривогу.
'Це тому що його інтерес ще не досяг 100%.'
На даний момент до церемонії повнолітня залишилося трохи більше тижня.
Якщо я трохи постараюся, то зможу отримати решта 2% і його визнання в любові.
Поки я роздумувала над цим питанням, то не могла зрозуміти, як він знову перетворюється на [Проверет .
- Я... Я зроблю це.
Ікліс знову загороджувався, наче розмовляв з собою.
***
Наступного дня я успішно переконала герцога, що пішла першою через те, як мені раптом стало погано. Пенелопа часто практикувала це.
(...) Але ти повинна була дати мені знати, що йдеш першою. Скільки часу ви будете поводитися як дитина? Церемонія повнолітня вже не за горами.
Однак мені було важко уникнути моральних уроків.
Відтоді я шукала Ікліса при кожній слушній нагоді. Але підняти інтерес на решта 2% виявилося не так просто. Може бути, це через те, що шкала майже заповнена.
Іноді я давала йому подарунки, іноді шепотіла на вухо приємні слова.
Хоча я ніжно торкалася його і погладжала, щоб підвищити зацікавлення хлопця, він лише дивився на мене темною очима.
Крім того, наші зібрання перешкоджали щоденним заняттям з фехтування.
Хоча я сама приставила до нього наставника, він мене дратує.
(...) Не хочеш сьогодні прогулюватися зі мною?
Якось я запропонувала йому ігрівим голосом.
Але коли на його обличчі з’явилося занепокоєння, я швидко взяла свої слова назад, сказавши, що це був жарт.
Упертий і меланхолійний Ікліс, який завжди говорив, що нічого не має значення, вважав фехтування дуже важливим.
Таким чином було встановлено початкову історію гри.
Після постійних відвідин я нараховувала 99 відсотків зацікавлення, коли до церемонії було лише шість днів.
Час минув, а інтерес не хотів дійти до "100%", і мені ставало дедалі важче приховувати свою тривогу.
'Ха... Навіть якщо його інтерес досягне 100%, як змусити його зізнатися мені в любові?"
Я в агонії хапала за розколювальну голову. У нормальному режимі мені не було про що турбуватися.
У ньому я б при будь-якій розкладі вийшла на кінцівку.
Навіть якщо інтерес не досяг 100%, біла смуга шкали ставала темно-розовою і сигналізували про те, що любовна мета готова зізнатися.
- Так. Така функція також була.
Я згадала про одну деталь, яку забула, поспішаючи підняти інтерес.
"Цвіт індикатора інтересу".
Так. Коли ви проходите руту, колір індикатора інтересу в звичайному режимі також тимчасово змінювався.
Не так, як у складному режимі в якому я зараз перебуваю, але ...
'Він важливий?'
До цих пір я не особливо звертала увагу на колір шкали. Тому що інтерес, безпосередньо пов'язаний з моїм життям, було набагато важливіше. Але тепер, коли фінал рута Ікліса вже був прямо переді мною.
Мене затурбував темно-червоний індикатор, що ширяє над його головою.
'Тільки не кажіть мені... Це бордовий колір адже не означає смерть через його помсту Імперії?'
Відмовившись навіть розглядати таку можливість, я викинула цю страхітливу думку з голови.
Якщо так, 99% інтересу не можна пояснити.
'1%... Як, чорт візьми, мені його підняти? Чи повинна я використовувати губи, як той ненормальний?"
Це було тоді, коли я несвідомо почала кусати губи, виводячи себе панікою.
Тук-, Стук-.
- Леді, це Феннель.
Візит палацкого привів мене до тями.
Мене трохи здивувало те, що він прийшов до мене так пізно вже після вечері.
- Входи.
Коли я дала дозвіл, двері відчинилися і палаций увійшов до кімнати. Він сердечно привітав мене і відразу перейшов до причини свого приходу:
- Леді, герцог запрошує вас поснідати завтра вранці разом з ним.
- Поснідати?
- Так. Він сказав, що повечеряти з вами для нього буде складно через затягуті допізна останнім часом зборів аристократії.
Здивовані несподіваними новинами, я швидко кивнула і почула пояснення:
- Ясно. Добре. Передай йому, що я встану раніше і підготуюся.
- Він буде повний, леді.
- Що ж, вдалого дня.
- Ох, и...
Навіть сказавши, що він повинен був передати це, палацовий замучився і відклав свій вихід.
- З Імператорського палацу надійшов ще один лист, леді.
Рука, яка зібралася перевернути сторінку книжки, на мить зупинилась.
- Це запрошення на бенкет?
- Ні. Цього разу воно було доставлене через слугу, що працював на подвір'ї вродженого принца...
- Спали, — відповіла я без роздумів. - І я погано себе почуваю, так що скажеш, що я тільки-тільки йду на поправку.
- ...Так, зрозумів, - нерішучість відповів палац.
Його коротка пауза перед відповіддю обернулася для мене тягарем в грудях.
Хлоп-. Зрештою я закрила книжку, яку намагалася прочитати, і відстрочила її.
- Тобі не потрібно буде питати у мене про це в майбутньому, палаций, розбирайся з такими листами так, як сам приймеш необхідним.
Дворець зігнувся навпіл, наче помітив моє невдоволення, потім випростався і покинув мої покої.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert