Я була збентежена, коли підтиснула губи.
- Ерундой... Ви кажете?
- Так, - кивнув крон-принц і спокійно назвав причину. - Навіщо одній доньці герцога Еккарт, яка може отримати все що захоче, приєднатися до кучки божевільних?
Його впевнений тон мене злегка знешкодив. Я закатала очі наверх і швидко вигадавши привід, я відповіла:
- Гм ... Насправді, я вірю в існування богині Лейли.
- Ха, ты? - Усміхнувся наслідний принц.
Я піджала губи сильніші.
- А чому я не можу вірити в неї?
- Хіба ти не бачила фанатиків Лейли напередодні полювання?
- Я бачила, звичайно.
Повертаючись до мене, він не почав тягнути час і байдужо продовжив:
У безумців сліпі своїми переконаннями і необізнаними, що погане, а що добре, завуальований погляд.
Він подивився на мене і торкнувся пальцем кутка мого ока. Потім показав рукою на моє обличчя.
- На відміну від них, ти не дивишся на мене очима дохлою рибини.
- Що? Очими дохлою рибини?
Я з огидою відірвалася від нього. Крик-принц протино посміхнувся:
- І якби ти була послідовником Лейли, я б дізнався це ще в печері.
- У печері...?
Той скелет, який намагався створити портал у палаці, якого ми знайшли, був членом стародавнього роду Лейла.
Я широко розплющила очі, подивившись на Каллісто.
Те, що останки, які ми знайшли в печері, дійсно належали представнику клана Лейла, було дивним, але ще більш неймовірним було те, як наслідний принц також знав про ті речі, про котрі мені стало відомо тільки через сучасну розмову з Вінтером.
- Ви ... дізналися про них?
У моєму голосі лунало замішання.
Крон-принц відвернувся від мене і безстрашно відповів, крокуючи вперед:
- Тоді ти поняття про це не мала.
- ...
- Якби знала, ти б не стала так недбало говорити, що дістанеш сувої. Якби ти була послідовником Лейли, ти б спробувала якось завершити портал.
Я дивилася на нього трохи приголомшено.
Чи я здивована, що він все знає або відчуваю полегшення від того, хто не сумнівається в мені?... Тепер я навіть не могла зрозуміти, як почуваюся.
- Крім того, хіба звірі, створені цими ненормальними, мають для тебе якусь цінність?
Поки я йшла поруч з ним, намагаючись розібратися в собі, наслідний принц раптом з цинічним виразом обличчя додав:
Коли я набігав на базу, вони плакали і благали мене не доторкатися до їхньої підземної лабораторії, які пропонували мені натомість життя.
- ...
- А в лабораторії я виявив новонароджених монстрів, що поїдають дітей, у яких закінчилася мана.
- Що, дітей? Що за хворі психопати...
Мене вразила жорстокість, якої я зовсім не очікувала від віруючих Лейли.
Мабуть, через незабутнє враження, залишене йому цією подією, наслідний принц тихо запитав:
- Скільки людей вони викрали і скільки зусиль приклали, щоб створити це гігантське істота, яке ти вбила нещодавно?
- ...
- Тому, якщо ти послідовниця Лейли, вбивати всіх цих монстрів було вкрай тупо.
- Тупо....?
Раптова образа збила мене.
- Хочу нагадати, що ти також без коливань стріляв з арбалета і в монстрів на день перед полюванням, - розсміявся він над моєю запіною.
Я хотіла заперечити йому в емоційному пориві, але потім знову затремтіла рот. Через деякий час обережно запитала:
- А якщо... я вбила кількох з своїх, просто щоб уникнути підозр?
Боячись, що хтось порахує мою поведінку дивним.
Я була не в змозі от так взяти і припинити домагатися до нього.
- Що, якщо я дійсно приєдналася до них, і тільки прикидаюся, що ніяк з ними не пов'язана?
Коли ми повернули за ріг, з'явилася нова революція.
Вона вела до ще кількох проходів.
- Що б ви зробили, якби це так?
Крон-принц повільно зупинився і знову озирнувся на мене.
- Якби це було так, я б нічого не зробив.
Біла стрілка вже вказувала, куди треба йти, але я замерла, витріщившись на нього.
- Можеш приступати до знищення цієї кривавої Імперії Інк за допомогою магії, - з ухмилкою сказав він, ніби жартував.
Його легковажна поведінка змусила мене нахмуритися.
- Я не жартую.
- Я теж не жартую. Я абсолютно серйозний, леді. Якщо ти насправді є послідовником Лейли і намагаєшся знищити Імперію Інк, я підтримаю тебе як морально, так і матеріально.
- Це... Хіба повинен наслідний принц так говорити? - Я все ніяк не могла прийняти його слова.
- Чому ні? Ця країна наскрізь прогнила. Час їй вже впасти, - потиснув він плечима. - Якщо я стану імператором, то спершу відрубаю голови імператорській сім'ї разом з їхніми найближчими палацами і подам їх тобі на обід. Думаю, рис буде придатним гарніром.
- Ваше Високість.
- Потім роздаватиму все їхнє майно голодуючим. А коли роздавати вже буде нічого, почну війну.
- ....
- Яка буде йти до тих пір, поки ця довбана країна не перетвориться на попільнище, - пробурмотів він з обличчям, по якому неможливо було зрозуміти, жартує він або серйозно. Імператор тоді, мабуть, перевернеться до гробу, - нахально розсміявся він, знаючи, що якщо стане імператором, попередній імператор напевно буде мертвий.
У нього був трохи жахливий вигляд.
Його план був занадто детальним, щоб бути просто жартом.
Коли я мовчки втупилася на нього, він похлеснув мене по плечу:
- Отже, перш ніж починати війну я дозволю леді захопити владу. Мені на подібне плювати, так що все дійсно нормально.
Я злякалася:
- На жаль, я не ставлюся до послідовників Лейли.
- Дуже шкода.
Розмова, яка почалася з моїх сумнівів, закінчилася нагадуванням про божевілля наслідкового принца.
- То куди нам тепер? - запитав Каллісто, дивлячись по сторонах.
Тільки тоді я прийшла в себе і показала на стрілку:
- Сюди....
- Леді.
У цей момент хтось вийшов з лівого коридору.
Я роздратувалася, побачивши свого знайомого кролика, і вигукнула:
- Він...!
Збираючись покликати Вінтера, я раптом усвідомила, що поруч зі мною стоїть наслідний принц, і швидко виправилась:
- Бін-... Бинсу!
П.П На корейському в даному випадку букви "б" і "в" не різні.
У поспіху я викрикувала типове корейське ім’я.
- Бісу...?
Той, хто слідував за мною крон-принц впився у Вінтера безсердечним поглядом.
- Хто це?
Він несподіваного появи наслідного принца його видимі крізь прорізи маски темно-сині очі розширилися.
- Я...
Я викрикувала замість Вінтера, який потрапив у скрутне становище:
Він волонтер-інформатор, який прийшов зі мною! Він, як і я, може використовувати магію.
- Що за дивна маска на тобі? Ти смієш приховувати своє обличчя навіть від члена імператорської сім'ї? - Несвідомо зрозумівся наслідний принц, дозволивши собі висловити свою образу.
Я кинулася до Вінтера, перш ніж він встиг дістати свій меч.
- Це звичай далекого східного краю. Він переконаний, що коли зніме її, то буде одержимий злими духами.
Крик-принц роздратовано нахмурився:
- Звідки леді знає його?
- Виявляється, не так багато компаній, як я думала, можуть організувати волонтерську роботу в місцях, де підтримка дійсно потрібна, наприклад, у Тратані
- ....Ясно. Доведеться мені збільшити фінансування, коли я повернуся.
Зрештою Каллісто перестав ставити мені запитання і з сумом погодився на мої аргументи. Я подивилася на Вінтера з вибачливим обличчям.
Здається, Вінтер був зворушений моїми зусиллями зберегти його особистість в таємниці.
Незабаром він сказав кивнувши головою, ніби у нього не було вибору:
- Ми знайдемо Лео, коли пройдемо цей коридор.
- Ти сказав, що іноземець, але говориш нашою мовою дуже добре, чи не так? А ще ти казав, що я магом, - раптово подивився на Вінтера успадкований принц, а потім наказав. - Веди нас.
Вінтер слухняно підкорився наказу.
"Справді, що відбувається?"
Слідуючи за ним, я з тривогою прикусила нижню губу.
'Крон-принц ж не впізнав його, так?'
Якщо розкриється, що Вінтер був і маркисом, і чаклуном, мене це не торкнеться.
Але якщо наслідний принц потім дізнається, що я прийшла сюди разом з ним, ймовірно трапиться щось дуже погане.
Я раптом помітила, що крон-принц все ще не зрушився з місця, і покликала його:
- Ваше Високість, ви не йдете?
Крон-принц, який підозріло подивився на Вінтера, що увійшов у прохід першим, після мого оклика нарешті почав рухатися.
- Леді, поглянь туди, - раптом тихо прошепотів він, підійшовши до мене.
'Мене розкрили?'
Моє серце перелякалося. Я також тихо запитала, намагаючись приховати сором'язливість:
- Що... Що трапилося?
- Він босоніж.
Спадкоємець дивився на ноги Вінтера.
Може він одержимий злим духом? Не знаю, з якої він країни, але він безумовно не звичайний божевільний.
Навіть якщо крон-принц збавив тон, Вінтер ніяк не міг не почути його.
'Прости мене.'
Мислливо вибачаючись у Вінтера, який раптом став божевільним, я припускала, що нічого не чула.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert