Публікуватися
НовинкиПопулярнеБезкоштовноКниги в процесіЗавершеніПерекладиІлюстраціїФандомиНовини
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБібліотекаУвійти
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
19Зареєстрованих користувачів
Соціальні мережі
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Фіналом лиходійки може бути тільки смерть

Розділ 119

Прочитано 0% глави

Його слова привели мене до невимовного жаху.

'Він що, все бачив?'

Моє обличчя стало таким гарячим, яким не було ніколи раніше.

Я згадала ще й те, як недавно злякалася раптового пориву вітру і хрипіння, що донісся зі шматка тканини.

- Тоді сьогодні теж....

- Ох. Завдяки магії контролю тварин я також не відчуваю п’яти відчуттів звіра. Але на неживі об'єкти цей ефект не поширюється.

Яка різниця... Він побачив все, що можна було побачити ще в перший раз, коли відправив живого кролика. Я не знала, плакати мені або сміятися.

- Я думав про те, що можна зробити, щоб не так сильно шокувати вас, і зупинився на варіанті з зачарованим хустинком.

- ...

- Запас мани в ньому був обмежений, тому я радий, що повідомлення було успішно доставлено.

Платок, який розмовляє чоловічим голосом, нічим не кращий.

Тим не менш, я якщо виведу подібне, це буде рівнозначне визнання, що я сьогодні знову кричала в всю горлянку від страху.

Я взяла себе в руки і сказала:

- Ясно. До речі, перестаньте давати мені його, - я обережно витягла носовичок, поміщений в кролика.

На щастя, хвилинна телепортація не зіпсувала і не пом’якшила фігурку. Коли я поставила його на стіл, Вінтер якийсь час мовчав поглядом носової хустинки.

Хоча мені було ніяково бачити його таким, я намагалася принизити себе:

- Я б воліла зв'язуватися з вами в майбутньому через листи.

Якщо ти продовжуватимеш надсилати мені такі повідомлення, моє серце не витримає.

Почувши мене, Вінтер повільно підняв голову.

Ультрамариново-сині очі в прорізах маски задрижали.

- Ви маєте на увазі, що я....

- ...

- Можу підписати з вами контракт?

Його слова мене вразили.

Якщо я хочу підписати контракт, навіщо мені самій сюди приїжджати?

- Перш ніж обговорювати контракт, я хочу відразу запитати, - я німе для перейшла до справи. - Як ви дізналися, що я власник смарагдового рудника?

Від моєї прямоти його очі округли.

Було кілька грубо починати розмову з підозр, але я хотіла якнайшвидше закрити це питання.

- Ви випадково не шпигували за мною? Або щось інше?

- ...

- Ви ж не підслуховували за допомогою нього.

- Ч-що? Підслуховував? Вінтер зачепився, чого я ніколи раніше не бачила в його виконанні.

'Я зайшла занадто далеко?'

Але мені потрібно було впевнитися.

- Господи, леді, - Вінтер зі подихом схопився за лоб. - У ньому не залишилося мани на таке складне заклинання, як прослушка. Дивіться, - сказав він і поплескав по кролику рукою.

До того часу, незважаючи на збереження кролів...

Перевернувшись у скомканий носовичок.

- Мани ледве вистачило на передачу повідомлення. Хіба ви не чули перешкоди?

Чула. Тому я мовчала.

- Крім того, підслуховування - це злочин. Якщо у вас залишилися сумніви, ви можете повернутися і перевірити це в чаклуна вашої сім’ї.

Вінтер говорив так швидко, ніби це було дійсно несправедливо до нього.

Цей дивний і ексцентричний чарівник, здається, не настільки божевільний.

Якщо це правда, то добре - відповіла я трохи збентежена.

Потім очі чоловіка за маскою кролика звузилися.

- Схоже, минулого разу у вас склалося враження, що це місце пов'язано з кримінальними організаціями...

- ...

- Це звичайне інформаційне агентство. Ми не робимо нічого протизаконним.

- Кхм-кxм!

Він зрозумів, що мене турбує, і я закашлялася.

Про те, що шахта належить леді, можна було здогадатися, - замість того щоб замовкнути, Вінтер продовжив відповідати на моє питання. - Я почув від вашого батька на мисливських змаганнях, що його смарагдовий рудник в південно-захід недавно приніс йому партію високоякісного сиру.

На цьому фразі я насупилася.

'Герцог?'

Я подумала, що герцог і Вінтер приємно обговорювали на церемонії відкриття мисливських змагань.

'Вони близькі?'

Вінтер спокійно додав:

- Звичайно, я думав, що воно буде оброблятися чарівниками вашого роду. Ось тільки через деякий час, займаючись своїми справами в аукціонному будинку, я помітив вашого дворецького, ймовірно, доглядач кращого партнера, і припустив, що власник змінився.

- ....

- Якби це був ваш батько або хтось із ваших братів, вони б не використовували представників.

Він сказав, що побачив дворецький, який виконує обов’язки мого представника, і зрозумів. Я була вражена його проникливістю.

Звичайно, такий висновок може зробити лише високопоставлений двірянин, як він, який знає палаца в обличчя і має близькі стосунки з герцогом.

Інші компанії не могли мати такої інформації.

Його переконлива відповідь змусила мене запитати:

- Але чому ви обрали мене?

- ...

- Чому ви хочете підписати зі мною контракт, якщо ваше агентство не займається ювелірними виробів?

Ось, що мені дійсно було цікаво.

Чому Вінтер завжди перший зв'язується зі мною, а не навпаки?

- Це.... - Замявся він.

- Я думала, що наш обмін послуг уже здійснився, - швидко відрізала я, не даючи йому часу придумати виправдання.

У цей момент через маски донісся легкий сміх:

- Леді дійсно не любить рахувати.

Я здивовано розплющила очі.

(...) Маркіза вважає кожного разу.

Тому що він ширяв моїми ж останніми словами.

Можливо, через нашу напівкриту поведінку ми з Вінтером кожного разу цитували один одного. Але це... не було незручним для мене.

Усвідомлення цього привело мене до замішання.

'Він той, хто привів героїню і дав Пенелопі смерть ...'

Однак поряд з ним я не відчувала потреби бути обачною. Цікаво, це через його відносини до мене?

Думки плуталися. Я замислилась, дивлячись на кролі маску навпроти. Приблизно в цей час.

- Тоді можу я бути відвертим з вами? - Він раптом пильно подивився на мене. - Ви мені цікаві.

Через кілька секунд я знову почав вивчати Біблію.

- Що?

- Мені цікаво, що ви за людина. Що ви думаєте про те, які у вас цінності?

- ...

- Але щоб зв'язатися з вами, я міг тільки запропонувати контракт.

Коли він закінчив говорити, я вже відірвала погляд від його ультрамарінова-синих очей і дивилася на його голову.

На світло-пурпурний індикатор.

'Що? Пурпуровий колір означає любов?

Ця непевність з квітами дуже мене потішила.

Справа в тому, що я не могла стверджувати, чи означають темно-червоний індикатор Ікліса і світло-розова шкала Рейнольд відповідно прив'язаність та закоханість.

Але чи я вважаю, що пурпурний — це вияв любові, коли не знаю значення жодного іншого кольору?

"Може він ... просто збоченець?"

Хоча я була глибоко зворушена цією думкою, але швидко відмахнулася від неї.

- Э-э-е.... Чому вам цікаво?

Я людина, яка збирає інформацію, купує і продає її, - не задумуючись відповів Вінтер, ніби був готовий до цього питання. - Мені здавалося, що я розбираюсь в людях.

- ...

- Але я все ще не можу зрозуміти, що ви за людина.

Чим довше я слухала його, тим сильніше заплутувалась. Чому він не може сказати, що я за людина?

Я запитала, не приховуючи свого подиву:

- А коли дізнаєшся...? Чи це матиме значення?

- Може так, а може й ні.

Це була невизначена відповідь. Незабаром він додав:

- Кодуни з природи своєю допитливими істотами. Щоб задовольнити свою цікавість, я не проти піти і в вогонь.

Так що навіть якщо контракт не буде укладено, він в будь-якому разі знайде інший спосіб зустрітися зі мною. Я нахмурилась.

- Це погроза?

- Констатація факту.

Він з досадою стиснув очі. Я з подивом посміхнулась. На щастя, закінчивши складати безглузді відмовки він повернувся до головної теми:

- Я не звертав уваги на ювелірні вироби, бо легко можу захопити ринок.

- ....

- В Імперії немає чарівника, здатного виграти таке ж сильне закляття на камені, як я. Я вірю, що моя невдача в процесі дуже мала.

Це звучало дуже самовпевнено.

Я здивовано подивилася на Вінтера.

Чим чистішою є мінерали, тим важче було б виробити закляття.

Це пов’язано з великим ризиком пошкодити або знищити коштовний камінь під час обробки.

Тому навіть якщо ми знайдемо випробуваного ділового партнера і підпишемо контракт, продукція далеко не відразу піде на продаж.

Пошкодження всього добутого сировини - це прямий шлях до банкрутства.

Однак Вінтер, здається, не приймав цього фактора і впевнено продовжував:

Якщо ви залишите оброблювач і збудете необроблений камінь на мене, то зможете отримати максимальну користь за короткий час. Набагато швидше, ніж з будь-яким іншим діловим партнером. Тож...

- ...

- Дайте це мені, леді.

✔

Перевод: Mirasa

Дякую за читання!

Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.

Стан перекладу: редагування

https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert

Попередня главаНаступна глава