***
* У цьому уривку розповідь йде від третьої особи.*
- Герцог, добрий день.
- О, маркиз Верданді. Скільки років зиму!
Герцог зрадів, коли маркс підвів коня до нього.
- Чи не перші ваші змагання майже за рік? Приходьте частіше. Інакше я взагалі забуду ваше обличчя.
- Ха-ха, я не дуже сильний в полюванні.
- З практикою ситуація покращиться.
Герцогу подобався ввічливий і добрий молодий маркерз.
Він у ранньому віці втратив батька і став головою сім’ї, але був видатним лідером.
Зараз, в плані романтичних відносин, він був ідеальним кандидатом.
У деяких аристократів молодий маркерс навіть ходив у улюбленець, через те що ще не одружився.
Герцога, який був близький з попереднім марказом, турбували його не змінений з минулого року самотній статус.
- Ви отримували подарунки від леді?
- На жаль, оскільки я так довго не брав участі, не думаю, що зможу прийняти їх або запропонувати щось у відповідь.
Вінтер відповів незграбною посмішкою.
З самого ранку його покоївки впали у відчай, почувши це.
Герцог, який не знає, що він одним фразою відмовився відразу від усіх подарунків, гірко скаржився:
- Ви такий же, як мої сини. Ви повинні одружитися і створити сім'ю.
- Герцогу, мабуть, зробили подарунок на цих мисливських змаганнях.
Вінтер продовжив, дивлячись на ліву сторону грудей герцога:
- Ваш амулет здалеку полонить погляд. Схоже, це робота надзвичайно вмілого майстра.
- Хмм! Цей?
Як Вінтер і розраховував, перекласти тему вдалося.
Герцог відразу просяяв.
Він розправив плечі, щоб амулет на його грудях було краще видно.
- Моїм синам очі потрібні тільки для краси. А ось у вас досить гострий зір.
- Ні, це прикраса відображає гідність герцога, тому всі, крім мене, давно звернули на нього увагу.
- Ха-ха! Який лестощ!
Герцог розплився в усмішку, і, ніби б вислизнув, похвалений:
- У моєї молодшої дочки хороший смак.
У цей момент рука Вінтера, тримаючи привід, здригнулася.
Рух був настільки незначним, що його ніхто не помітив.
- ....Це подарунок від леді?
- Що ж, навіть якщо мені він не потрібен, я повинен носити його. Це ж річ з дорогим заклинанням телепортації! Хоча хто в Імперії Інк посміє доторкнутися мене?
Тоном, по якому не можна зрозуміти, хвалиться він або злиться, герцог виділив "дорогое заклинання телепортації".
Вони обернулися, захоплені гучним голосом герцога і подивилися на його груди.
- У леді дійсно є смак.
Він не показав свого хвилювання, і раптом він натягнув віжну посмішку, ніби надів маску.
- Це дуже важливий подарунок.
- Верно. Ви теж так думаєте?
Губи чоловіків середніх років широко розтягнулися, остаточно стираючи з його обличчя удаваний гнів.
- Так, природно.
Вінтер дав йому відповідь, якої той хотів.
Щасливий герцог, який усміхнувся, показав їй подарунок і застарів огляд марки, шукаючи об'єкт для відповіді.
І саме тоді запримітив блиск на рукаві Вінтера.
- Ваші запонки теж виглядають непогано. Цей колір вам дуже йде.
Це були запонки з темно-сінім лазуритом, своїм відтінком схожі його очі.
Цього разу, обличчя Вінтера просвітило.
- Справді? Це подарунок, і я радий, що герцог помітив.
- Ви не отримали ніяких подарунків від леді, значить, у вас вже хтось є?
Здивований герцог був захоплений і засипав його запитаннями.
- З якої вона сім'ї? Давайте, скажіть, як чоловік. Тепер мені буде не соромно зустрітися з вашим батьком!
- Ми не в таких стосунках.
Вінтер дав туманну відповідь. Правдивий.
Але герцог, мабуть, зовсім йому не повірив.
- Що значить, не в таких стосунках? Судячи з того, що ви прийняли тільки їх, між вами явно щось є. Ну ж бо, хоч натякніть мені.
Очі герцога загорілися цікавістю, як у юної плітки, яка почула свіжий слух.
Схоже, у нього навіть не промайнуло думки, що це могла бути його дочка.
Виснажений Вінтер напружує звивини, думаючи про вихід.
І в цей момент.
Він раптом відчув на собі погляд.
У його сторону було скеровано безліч очей.
Вони належали дворянам, зацікавленим діями єдиного герцога Імперії і маленьким дітям, які зависли на маріза.
Але цей погляд був дивним.
Він одразу знайшов його власника.
Темно-малінове волосся і синє -зелене око вирізняли його серед інших людей.
- Вона холодна людина....
З його язика випадково зірвалася підказка, про яку просив герцог.
- Хмм? Холодна?
- Кожного разу, коли ми зустрічаємося, вона завжди тримається на відстані і відказує мені.
Все справді так і було.
"Може бути, тому що друга зустріч зробила на неї погане враження...."
Вінтер згадав закінчення їхньої давньої розмови.
(...) Я не знаю, чи ми побачимося знову.
Її прощаючий голос не залишав місця для заперечень.
Тим не менш, вона не знала, ким був маг у масці кролика.
(...) Ні, не потрібно.
(...) Я не казала посланцю, що хочу почути відповідь.
Вчора, як і тоді, він не зміг з'ясувати причину, через яку вона підводила між ними стіну.
Його завжди приваблював привітний образ.
Особливо молоді леді боязко червоніли і збентежено хіхікали від найменшої люб'язності.
Нічого не змінилося, коли він приховував обличчя за маскою кролика.
"Однако ця дівчина...."
Тільки тоді Вінтер зрозумів, що Пенелопи дуже турбуються ним.
'Вона ніколи не посміхалася.'
Леді, про яку ходили гучні чутки, була набагато холодніше, різкіше і краще, ніж про неї говорили.
- Тому...
У той же час з поверненням у його очі печалі, на губах Вінтера вийшла слабка усмішка.
- Іноді мені здається, що її усмішка - неймовірно рідкісна і дорогоцінна подія для мене.
***
Це було приблизно тоді, коли наші з Вінтером погляди перетнулися.
[Интерс 32%]
Я широко розплющила очі, втупившись на його інтерес.
Вирішивши, що мені все це привиділося, я кілька разів моргнула, але цифри залишилися тими ж.
'Що? 6% зорового контакту?
Ця чортова гра не могла бути такою щедрою, особливо в нормальному і складному режимі.
Я здивовано дивилася на одного, то на іншого чоловіка.
Герцог, з серйозним обличчям слухача Вінтера, раптово широко посміхнувся і енергійно похлопав марказу по плечу:
- ....Це... так.... Ви запали на ...!
Хоча він говорив досить голосно, навколо було настільки шумно, що я чула тільки уривки фраз.
'Запав....? Про що, чорт візьми, ці двоє говорять?"
На слова герцога Вінтер тільки невизначено посміхнувся.
Коли я схилила голову набік, в замішанні через непричинне зацікавлення.
- А, погляньте туди! Це ж перший і другий молоді панове сім'ї Еккарт!
Одна з жінок поруч із ними вигукнула і кудись вказувала.
Машинно повернувшись туди, я виявила дует, що прямує до герцога.
"Ха. ...Головні герої залишаються головними героями..."
Верхом на чорному і білому коні вони виглядали шляхетнішими та благородніші за будь-якого іншого дворянина.
Побачивши їх, я тихо зітхнув.
- О боже, як вони можуть бути такими класними?
- Якщо я подарую лорду Дерику вишитий хусточок, він прийме його?
- Я приготувала для лорда Рейнольда захисний браслет!
Пані навколо захоплено їли, дивлячись на них у всі очі.
Незабаром до них почали обережно підбиратись галасливі дівчата.
Я озирнулась. Багато жінок розбралося, наче настав час давати подарунки.
Більшість з них рухалась убік Деріка і Рейнольда.
'Чи будуть виродки в їх очах такими ж класними, коли вони дізнаються, наскільки у них огидні характери?'
Я змерзла.
Потім, опустивши голову, залізла рукою в кишеню.
І дістала на світ маленьку оксамитову коробку.
Дивлячись на неї, я замислилась.
'Кому мені його віддати....?'
Раніше я купила у торговця зброєю лише три амулети. Один для - Емілі, інший - для герцога.
А третій був запасним, на всяк випадок.
Я хотіла віддати його Іклісу, якщо не поїду на змагання або в іншому випадку використовувати саму.
Я також подумувала віддати його одному з інших персонажів.
Мені треба було серйозно подумати про того, кому б варто подарувати амулет. Дерік відразу вилетів з кандидатів через свої ранкових слів.
'Вчора я збиралася віддати його Рейнольду, тому що була трохи зворушена його турботою....'
Але побачивши індикатор поруч з герцогом, я знову засміялася.
[Интерс 32%], [Интерс 31%]
Різниця інтересів Вінтера і Рейнольд становила 1%.
Якщо зробити Вінтеру подарунок зараз, то план "більше з ним не зв'язуватися" розвалиться.
Ризикнути і знову перестрахуватися? Або слухати насмішний треп Рейнольд ще частіше...
У цей момент.
- Це подарунок для мене?
Прослизнувши руку ззаду, наче кігтям, що пікірує на здобич хижого птаха, вона зачепилася оксамитовою скринею.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert