Поки я хіхікала про себе, порожнє місце праворуч від мене хтось зайняв.
Я відчула це.
- Поводься пристойно.
Дерік повернув голову в мою сторону і холодно попередив.
Раптом він, нахилившись до мене, тихо прошепотів, так, щоб чула тільки я:
- Якщо ти знову зганьбиш сім'ю, справа не закінчиться ув'язненням.
Коли герцог сів навпроти нас, за столом офіційно зібралася ціла сім'я.
У результаті, я опинилася між двома чоловічими персонажами, які мене ненавидять.
'Чому....?'
Я перебувала в розгубленості через непередбачену ситуацію і озирнулася. Подивилась туди. Сюди.
'Чому ліворуч і праворуч?'
Спадкоємець не хотів би мене вбивати, якщо вони з обох боків, але я зовсім не була щаслива.
Не тільки мій арбалет, але й виделки, ножі, мисливські лопіри, які носять чоловіки. Тут скрізь небезпечні речі, які можуть стати причиною моєї смерті.
Не можу повірити, що ці виродки затиснули мене між собою!
'Це погано.'
Коли по спині повзло передчуття чогось поганого.
- Прибув наслідний принц!
Це найбільш "недобра" здійснилося.
Оглянувшись на гучний звук, я виявила нове обличчя, впевнено і швидко проходить по червоної килимової доріжці в центрі.
[Интерес 2%]
Золоте волосся вирізнялося на фоні темного вечора.
Спочатку я завжди бачила білі літери. Тим не менш, цього разу першими мені кинулися в очі сяючі волосся.
Я пустим поглядом палила блискучу світлу макушку.
І раптом він, ймовірно, відчув мою увагу і повернувся в мій бік.
'Хьях!'
Майже влучив у зоровий контакт з червоними очима.
Я упустила голову, притиснувшись до столу.
Хоча я відчувала, що Лівий і Правий здивовано спостерігали за мною, мені все одно.
'Сістема, будь ласка, повідомте мені, що ми не зустрілися очима! Будь ласка!'
Це було тоді, коли я почала молитися до гри, яку зазвичай проклинала щодня.
- ....Його Імператорске Величність відправився на південь, щоб поправити своє здоров'я.
Здалека пролунав виразний голос крон-принців.
- Так що цю полювання буду проводити я.
Почалася відкриття змагання. Раптом, він заговорив як нормальна людина.
Я не раз випросталась.
На золотій троні на помсті гордо засів насечений принц.
А внизу сиділи люди в незвичному одязі. Здається, це були члени королівських сімей інших країн.
На щастя, погляд на принца - спадкоємця не торкнувся мене. Я з полегшенням видихнула.
Наші іноземні гості також беруть участь у полюванні, тому битва обіцяє бути напруженою. Також тут є багато незвичайних тварин з інших країн. Приємного полювання.
Спадкоємець, піддаючись своєму образу, спробував піти зі сцени відразу після промови короткої вступної промови.
Але один столик затримав його.
- Ваше Високість! У мене питання.
Я люто покосилася в його бік, ворожячи, які виродки наважувалися зупинити крон-принца.
- О, маркер Еллен, давно не бачилися.
Маркіз Еллен був родичем Імператриці по материнській лінії.
Можливо, це було деяку повагу до чоловіка, за віком придатного йому в діди, але наслідний принц поклонився.
- Що за питання?
- Чому Імператриця і Друга Принц не беруть участі в цих мисливських змаганнях?
Якщо подумати, на високій платформі були місця для всіх членів імператорської сім'ї, і все ж там сидів тільки природжений принц.
Від питання марказа Еллен губи крон-принца розтягнулися в небезпечному усмішку.
- Її Величність, як і Його Величносте, хвора. Судячи з того, що на запрошення не було відповіді.
- Хм, коли я нещодавно її бачив, з нею все було в порядку. А зараз вона раптом вже хвора?
- Не знаю. Вона повинна ненавидіти сама думку про те, що я веду мисливські змагання, так що вважаю, вона нездорова.
Каллісто потиснув плечима й безтурботно кидав головою. Обличчя марки Еллен різко застигло.
- Тоді, де другий принц.
- Мій єдиний братик зі сльозами передав мені, що хотів би побачитися з її Величність під час полювання.
- ....
- Маленька дитина, яка не хоче залишатися сама, повинна бути поруч зі своїми батьками. Чи не так?
Другий принц був занадто дорослим, щоб його можна було, навіть ігриво, називати дитиною.
Я інтуїтивно зрозуміла - наслідний принц так відплачує за приниження на день народження другого Принца.
- Ха-ха-хо! Верно!
У цей час з боку пролунав гучний сміх. У тій, де були сім'ї, які прийшли на війну і підтримували Наслідного принца.
Крон-принц, який встановлює свої правила прямо перед усіма, стояв на вершині живлення ланцюга.
Спочатку боротьба за трон була нічим не кращим від справжньої війни, але це - відмова. Крім того, такі сцени використовували не надто багато...
Тому мені було так дивно бачити це на живій, особливо будучи одним з персонажів гри.
У той момент, коли я мовчала на нього.
Він раптово переклав погляд. І.
Зіровий контакт був неминучий.
Я спробувала сховатися, але запізнилася. Я знайшла вузьких ротів персони, що мене підняли.
[Интерес 3%]
Індикатор над головою крон-принца блимнув.
'Ось чорт.'
Мене охопила тривога, яка не давала мені спокою раніше.
Спадкоємець, на мить зустрівся зі мною поглядом, повернув голову до марки Еллен.
- Думаю, я відповів на ваше питання, маркиз.
У той час як тиск у Молчалі зростав, ситуація дедалі зростала.
- Д-да, спасибі, Ваше Високість.
Згубний марок Еллен опустив голову.
Я думала, що тепер, коли його тут більше нічого не тримає, він піде.
Ні, я мріяла про це.
Ось тільки.
- Хоча я повинен був піти після початкової промови.
- ...
- Я передумав.
Його очі забили, наче він знайшов забавну іграшку.
- Мабуть, залишуся тут до кінця.
Зліва - другий брат, справа - перший принц.
Я хотіла плакати через таку розкладку.
Закінчивши промову, крон-принц спустився з трибуни. Здається, щоб поговорити з дворянами, які підтримують його. Але я чомусь ніяк не могла позбутися відчуття, що він невблаганно наближається до мене.
У цей час герцог теж вирішив відійти привітати інших аристократів.
- ....Леди, вам погано?
У голосі Емілі чула тривогу.
- Все в порядке.
Я почала докладати всіх зусиль, щоб мати спокійну зовнішність. А потім, подумавши, відмовилася від своїх минулих слів:
- Хоча, ні. Емілі, можеш принести мені води?
Стакан з водою був порожній, тому що я пила, намагаючись уникнути розладів шлунка через стрес.
Можна було б покликати проходця повз слугу, але я боялася, що навіть ця дія приведе увагу на успадкованого принца.
- Я запитаю, чи є ромашковий чай.
Емілі тихо шепотіла. Чай з ромашкою був заспокійливим.
Вона сказала, що хоче бути моїми руками і ногами, і, мабуть, дійсно уважно стежила за кольором мого обличчя.
- Була б вдячна.
Я кивнула, слабо усміхнувшись. В одному кутку мого серця стало тепліше.
Незабаром Емілі покинула банкетну полянку.
Рейнольд раптово піднявся зі свого місця.
- Гей, ти куди?
Я машинально схопила його за рукав.
Він подивився на мою руку, насупившись.
- .... зустрітися зі своїми друзями.
- Це обов'язково? Може, ти просто залишишся зі мною....
- Ти з глузду з'їхала?
Він перелякано стряхнув мою руку зі свого рукава. І швидко вийшов з-за столу.
[Інтерс 22%]
Шкала над його головою заверкал далеко.
Хоч трохи загубленого, мене це зовсім не тішило.
У результаті я втратила два щити. Моя тривога зростала.
'Тепер у мене є тільки ти.'
Я з серйозним обличчям повернулася направо. За столом залишався тільки Дерік. Хоча я чіплялася за Рейнольда, хтось майже встиг забрати і його.
- ...я хотів би обговорити з вами проект, про який ми говорили на днях. Тут також присутні і наші інші партнери, яких ви бачили минулого разу.
- Так, вірно.
Дерік, який супроводжував свого чоловіка в діловій розмові, не озирнувся назад.
'Ні! Будь ласка, не кидай мене!'
На відміну від ситуації з Рейнольдом, я не мав часу зупинити Дерика.
Якось я залишилася сама за столом.
Усі щити зникли, а смертельна небезпека не переставала мачати на горизонті.
Оглянувшись, я зрозуміла, що всі збиралися в гурті за інтересами — від двох до п’яти чоловік у кожній.
Але до мене не підходив ніхто, крім наслідного принца.
'Що мені робити?'
Це було тоді, коли я безпорадно дивилася по сторонах.
Раптом мою увагу привернуло дещо.
Компанія жінок у незвичних одягах, відмінних від звичайних плаття місцевих аристократів.
Деякі носили відверті шати, які показували більше, ніж приховували. Інші були з голови до п’ят обмотовані темними тканинами і дивилися на світ крізь щілину між шарами тряпок.
Крім них тут були також жінки і в східних костюмах.
Це були венценосні особи і аристократи з інших країн, а точніше із держав, які програли у війні та стали підлеглі державою Імперії.
Одна з жінок у чорному дістала білу кулю, розміром з футбольний м’яч.
'Що? Що це?
Воно було непрозорим і гладким, як надутий повітряний кульок з величезними очима на підлогу морди.
Ще у цієї дивної на вигляд, здається, птахи, з лапками, схожими до курячих, не було верхніх кінцівок.
'Говорили, що на полювання випустять екзотичних тварин з інших країн, це одне з них?'
Це було невідоме, небачене раніше істота, але виглядало воно дуже мило.
З його пащі, переповненої вишуканими іклами, вирвався дивний крик.
- Кюи, Кьюу!
- Божечки, яка милота....
Судячи з погляду маленьких дітей, я була єдиною, хто так думав.
І в цей момент.
<СИСТЕМА> Супутний квіст: [Станем же Королевої Охоти!]
{частина 1. Врятувати інших від небезпеки. }
Виволите почати квест?
(Нагорода: +5% зацікавленості всіх героїв, плюс 50 Репутації.)
[ Прийняти.\ Відкинути]
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert