Екіпаж занурився у холодну тишу, наче в крижану воду.
'Ха-ха. Я облажалась. Це повний провал.'
Я могла тільки сміятися, відчуваючи порожнечу в грудях.
- ....Його дала тобі Пенелопа?
Дерік поставив це питання низьким голосом. Щось, мене отруїло від злості в ньому.
Герцог бездумно посміхнувся:
- Хм-хм. Ви теж повинні бути хорошими. Ви не користуєтеся популярністю серед жінок через свої характери, ха-ха.
- Хах...?
Рейнольд посміхнувся, як ніби у нього піднялася настрій.
Саме тоді Дерік, який мовчав на герцога, несподівано змінив погляд на мене.
На дні його зіниць я тремтіла від невідомого відчуття.
- Ты.... Мне....
Він пригнічено намагався щось сказати, але знову закрив рот, відвернувся. І.
« Інтерс -1% »
[Інтерез 26%]
'Ой, да ладно! Навіщо я взагалі дала йому амулет?
Я була обурена цікавістю складного режиму, який впав до смішного легко
***
Приблизившись до палацу, віз швидко сповільнився.
Я виглянула у вікно. Від парадних воріт тягнулася довга мотузка карет.
- Чому це займає так багато часу?
Затримка викликала в мене здивування, тому що у минулий банкет все пройшло швидко і без черг.
Мені відповів герцог.
- Це через перевірку на магічну зброю, магію і чарівників-вбивць.
- Перевірок?
- Так, це змагання з полювання, які проводить сам наслідний принц, і якщо він вважає, що його життя дорогоцінне, він ретельно всіх обшукає.
Незабаром я, розгублена, по кивнула.
Кран-принца, героя війни, мав багато ворогів не тільки в Імперії, але й за її межами.
Він, мабуть, буде постійно стикатися з різними випробуваннями і небезпеками, поки не зійде на престол.
'Однади це зламало його.'
Я була переконана в його божевілля.
Але я не співчував йому. Найнещасною тут була я.
'Але якщо перевіряють ще і наявність магічних сил.... Вінтер не зможе брати участь?
Через деякий час екіпаж герцога під'їхав до контрольно-пропускного пункту, так що ця думка затрималася в моїй голові ненадовго.
Звичайно, ми пройшли легко.
Пульки мого арбалета були знайдені кришталевими кулями, які зчитували магію. Але це не проблема, тому що вони явно призначені для полювання.
Придворний чарівник закінчив огляд і повернув коробку з моїм арбалетом Емілі, яка їздила в іншому візку.
- Що ти збираєшся зробити на цей раз? Ти так наполегливо готувалася.
Коли Рейнольд побачив усе це, він відпустив коментар.
Дерік також коротко зітхнув з тривогою.
- Кхм!
Герцог, саморучно приготував все, сухо прокашнувся, ніби не мав ні до чого відносини, а я знову образився.
Місце, де проводився вечір, було великим садом, що неподалік від лісових полювання.
Навіть якщо палац імператора проходив просто неба, він все одно був гарно оформлений. Ще більше підкреслювали чудові квіти, витончені тканини та стрічки.
На високих стінах кущів, навколо банкетної калюжі так, щоб в неї не можна було заглянути зовні, розташувалися досить милі кольорові вогні.
Оскільки багато людей приїхало, слуги вже переправлялися між круглими столами окремо для кожного роду.
Коли прибув герцог і двоє братів пішли перевіряти кабінки для перевдягання та коней, яких пропонували використовувати для полювання.
Тому мені не залишалося нічого іншого, крім як увійти в сад з однією тільки Емілі за своєю спиною.
'Де він? Його ще немає?
Я блукала серед незліченної кількості аристократів, і це мене дуже нервувало.
Спочатку треба було з’ясувати, де лежить принц.
Моє серце шалено билося в грудях, тому що я поняття не мала, звідки він вискочить.
'Надо було просто піти за іншим сім'ям ..."
Він божевільний, але він не став би вбивати мене в натовпі.
Я відчула запізнення жалю.
Поблизу почувся набридливий шум:
- Безкоштовна. Незважаючи на те, що заборона була заборонена чи ні, вона все ще не усвідомлює цього.
- Ось і я про те ж. Як герцог Еккарт виховує своїх дітей?....
- Ох, леді! Не кажіть так. Яке тут взагалі може бути виховання?
Як на це не дивишся, мене ображали.
Похмурившись, я озиралася в пошуках джерела звуку.
Але не знайшла. Тому що всі в саду п'ялися на мене.
'Ну, це зрозуміло, ж з'явилася минула суперзірка."
Хоча я так думала, це не могло бути неприємним для мене.
Раніше я припустила, що зрозуміла, як зламалася психіка наслідкового принца.
І те, що у нього були немилосердні люди і будинки, та зовні нагадувало ситуацію Пенелопи.
Отже, є причина, чому вона стала на шлях руйнування.
- О! Подивіться на це вульгарне плаття.
- Їй навіть не соромно наряджатися так, ще не відмітивши повноліття...
Емілі була похмурою, адже вона разом з покоївками вибирала критяну сукню, щоб розкрити мою красу.
Сьогодні мене вже вчетверо відраховують за зовнішній вигляд.
'Трижі перетерпів, ти уникнеш вбивства*'
* Корейське прислів'я\ідіома <hanger he ha>, яка означає щось на зразок того, що я написала. Переклад може бути неточним.
Тепер, коли ці три рази пройшли, чи можна мені пошуміти?
- Емілі.
Я покликала покоївку твердим голосом, щоб кожен міг почути.
- Принеси мій арбалет.
Очі Емілі здригнулися.
- Так, леді! Я миттю!
Потім вона обернулася і відповіла набагато голосніше, ніж я.
Будь ласка, не роби таких жахливих криків, коли потрібно.
Спостерігаючи за нею, як вона ховається в стороні котеджа, я почала посміхатися.
На відміну від недавнього часу, коли болтівня продовжувалася на секунду, в саду миттєво стало тихо.
'Скажіть ще хоч слово.'
Я гордо задерла підборіддя і оглядалася навколо.
Було цікаво бачити, як усі поспішаючи відвертали голови, поймувши мій погляд.
Навіть моя єдина покоївка зникла, і я залишилася сама, але ніхто не намагався сміятися з мене.
'Ви ж не хочете, щоб у вас вистрілила з арбалета божевільна мавпа?'
Я засунула початкову ідею визначити місце розташування крон-принца на задню план.
На щастя, він ще не з'явився.
Якби він був тут, то не дозволив би мені піти.
Я з легким полегшенням підійшла до столу будинку Еккарт переді мною.
Потім плюхнулася на стілець, закинула ногу на ноги і підозвала слугу, що проходив повз.
- Эй.
- Д-да!
- Принеси мені випити. Не келих, пляшку.
Нарешті, коли люди склали найбільш упереджене уявлення про мене, розступилися звуки збивного дихання.
- Леді!
Через деякий час Емілі прибігла з коробкою арбалета.
Швидко помчавши, вона важко видихнула, як тільки передала мені арбалет.
- Хороша робота, Емілі.
Емілі розплилася в усмішку. В тій злісній ухмилці, яку я бачила, прокинувшись голкою колись.
Бух-!
Я поставила ящик на стіл і викинула арбалет.
Потім з сумним виглядом почали вставляти кульки.
Щелк-, Клац-. Щелк-, Клац...
На тихій бенкететній ниві тільки бували стуки залізних куль про арбалет.
- О, господи! Хто-небудь, зупиніть її.
- Хіба нам не потрібно викликати охорону?
До мого вуха донісся шепіт.
Це сталося, коли я невтомливо повертала натяжка до місця.
- Ха. Що ти робиш?
Раптом над моєю головою просвиснув вітер. Піднявши голову, я побачила герцога і двох братів.
Їхня поява зумовлювалася шаленими зітханнями.
- Схоже, ти занадто довго чекала. Слухай, мавпочка, ти хочеш стріляти в них?
Рейнольд запитував так, ніби це було абсолютно безглуздо.
Нарешті, закінчуючи зарядити, я повісила арбалет за спину і кинула, не удостоївши його погляду:
- Не звертай уваги.
- Невже ти не помічаєш, що все тут не зводить з тебе очей? Не знаю, що ще я через тебе...!
- Рейнольд.
Герцог попередив того, чий голос ставав все гучнішим.
Рейнольд відразу озирнувся і насупився.
Чому ти сидиш тут з цим ідіотським обличчям, просунута сука?
Тиховище на зубах було моторошним.
Було дивно бачити мене в вечірній сукні з шикарним арбалетом.
Але я нічого не відповіла.
Бо він не повірив би, якби я сказала, що це міра захисту.
- Пенелопа Еккарт.
Був ще один чоловік, який дивився на мене як на хвору на голову.
- Заборону зняли на один рік. Краще б тобі не діяти поспішно.
- Батько дозволив мені.
Найкращим вибором було перевести стрілки на герцога. Рейнольд блискавично запитав:
- Це правда, Отче?
- Кхм-кxм!
Дюку, що блимає очима, мене трохи налякав.
На щастя, він не забрав свої слова назад, хоч і погано кликнув язиком.
- ....Ріба в бенкетному залі заборонено носити мисливську зброю? Перестати роздувати з мухи слона і сідай.
- Але, Отче! Ця дівчина вже намагалася....!
- Ой, буде тобі! Ти занадто не довіряєш своїй сестрі. Вона сказала, що дуже шкодує, тож піклуйся про неї.
- ...!
- І, Пенелопа, ти теж.
Герцог знову перевів погляд на мене і пригрозив:
- Якщо знову вв'яжешся у скандал, я не буду витягувати тебе з палацової тюрми.
- Так! Вірте мені, Отче.
Я посміхнулась.
Судячи з обличчя, Рейнольду було що сказати, але зрештою він заткнувся і сів зліва від мене.
У його лютих очах, що не відірвалися від мене, з’являлася ненависть.
'Хо-хо... Якщо тобі щось не подобається, просто скупи всі амулети.'
Я була дуже задоволена дією подарованого амулета, який посіяв розбрат між ними. Добре, що я віддала його герцогу.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert