- ... я безумовно хочу це спробувати, ха.
Я скинула покривало, яке прив'язала на манерах мотузки до вікна своєї кімнати, пробурмотивши те, що не могла сказати вчора перед Рейнольдом.
Потім, приклавши всі сили, забралася на раму вікна. Цього вистачило, щоб у мене збилося дихання.
Сьогодні перший день вистави.
Вчора я терпляче дочекалася, поки Емілі не закінчить зі своєю роботою, а після відразу ж зв'язала всі простирадла, що у мене були, в мотузку.
Класичний спосіб втечі.
- А тепер, зробимо це.
Я випрямилася, стоячи на віконній рамі, коли моє дихання знову прийшло в норму.
На сьогоднішній день я вже приготувалася. Я одягалася в те, що моє обличчя і волосся зачинили.
Також я мав кілька золотих монет і чек від герцога як нагороду за ті дні.
Тепер мені вдалося спуститися з кімнати, що була на другому поверсі будинку.
- Ха.... Чому я повинна проходити через все це.
Пожалкувала я, подивившись з вікна вниз, і почала діяти.
Я взялася за трос і вискочила по ньому вниз, на високій швидкості.
Це був тільки другий поверх. Поблизу особняка кілька разів я дійшла висновку, що зможу без ризику спуститися зі своєї кімнати.
Я була впевнена, що це можливо.
- ...закінчена.
Веревка, зв'язана мною з простирадла виявилася коротшою, ніж я передбачала.
Я не змогла перевірити її раніше, тому що була не в змозі нормально розглянути, чи доходила вона до моєї кімнати.
Якщо я вистрибну з такої висоти, то можу розбудити когось або, можливо, отримати травму, провалившись.
- Лише...!
Мене дуже обурювало усвідомлення того, що канат відрізняється від прикинутої на очах.
Піднявши очі, я приголомшувала, що відстань від мене до вікна моєї кімнати досить велика. У мене не вистачить сил піднятися назад.
Еле-єле триматися за простирадло - найкраще, що я могла зробити.
- Ха... що робити.
Я фиркала через цю ситуацію, де в будь-якому випадку не могла собі допомогти.
Це було тоді.
- Эй. Ти, що ти зараз твориш?
Знизу пролунав голос.
Я подивилася собі під ноги і зустрілася з кимось поглядом.
- Ха.
Після цих слів, індивідуал награно розсміявся.
- ...Рейнольд?
У його рожевих волосах відбивалося місячне світло.
Він дивився на мене знизу, як на ідіотку.
- Чому ти там?
- Шутишь? Моя кімната прямо під твоєю.
- ...
Я замовкла. Звідки мені було знати, що його кімната розташована під кімнатою Пенелопи?
- Ти... це так безглуздо, що у мене просто немає слів. Ти зараз намагаєшся втекти?
- Що ти маєш на увазі під "сбігти"!
Його питання розгромив мене.
- Я-я лише збиралася вийти на прогулянку.
- Вийти? Отже, сьогодні дівчата твого віку виходять гуляти по стіні.
- ....
Мені нічого на це відповісти, тому я розглядала гори.
Але в паніці я забула дещо важливе. Справа в тому, що мої руки вже не могли тримати мене.
Коли я спустилася по канаті, то була змушена залишити мене.
- Агх!
Я скрикнула і схопилася за кінець канату, чудом не впавши на землю.
- Хаа, ха....
Тепер я висіла на кінчику мотузки і розгойдувалася з боку в бік, як павук, що підіймався по нитки павутинки.
- Эй!
Тоді Рейнольд крикнув, куля вскочив на віконну раму у своїй кімнаті.
Його обличчя, коли він вистрибував з вікна, було трохи блідим.
- Відпускай.
Сказав Рейнольд, що тепер стояв зовні, розтягнувши руки.
- Ч-що?
- Відпускай це і стрибай в мою сторону. Я тебе зловлю.
У той момент я ледве змогла втриматися і не сказати йому: "Чому я повинна тобі вірити?"
- Якщо не хочеш, можеш просто продовжувати висіти.
Після його подальших слів мої сумніви тривали недовго. У мене не було іншого вибору.
- Будь ласка, не прозевай. Зрозумій мене як треба, - побажала я.
Він не дозволить мені померти навмисне, навіть якщо я його зненавиджена молодша сестра?
Знову і знову повторюючи собі, що все буде в порядку, я нарешті розтиснула пальці.
- Хуфф!
Сильний вітер надів мені щоки. А коли з’явилися метелики в животі, наче на американських гірках...
Хлоп-.
- Поймал.
Відкривши очі, я побачила диявольські ухмілля Рейнольда.
- ...О-опусти мене.
Я зрозуміла, що наші обличчя були надто близько один до одного і швидко плакала з його рук.
Поки я розбиралася з мотузкою, що зв'язала, Рейнольд запитав:
- Куди ти збираєшся піти?
- Просто про....
- Якщо ти знову скажеш, що йдеш на прогулянку я відразу ж відправлюся до батька.
Я зненавиділила себе на відродженні, яке отрило моє виправдання. Чому з усіх людей, мене повинен був зловити саме він?
'Не. Це все ж краще, ніж якби мене піймав Дерік.'
За це я вирішила побути хорошою дівчинкою і виклала виправдання:
- Я йду на фестиваль.
- Йдеш посеред ночі, хоча ніщо не заважає тобі піти вдень? Ти пройшла через всі ці труднощі тільки для цього?
- У мене є на те причини. Тобі не потрібно знати.
- У тебе не може бути причин йти на фестиваль без охоронців, особливо в темний час доби. Ти навіть не розумієш, наскільки небезпечний світ за межами особняка в цей час? Як дівчина може бути такою безстрашною...
- Рейнольд.
Я роздратовано покликала його на ім'я.
- Дуже дякую за допомогу. Але, я ж благала минулого разу, чи не так? Просила не звертати на мене уваги, так що зараз я подбаю про свої справи сама.
- Эй. Ты...
Рейнольд, здавалося, втратив дар мови від того, як холодно я провела між нами межу.
Я заговорила, не відкривши очей від [Інтерес 7%].
- Тепер я теж доросла. Що б зі мною не сталося, це все під моєю відповідальність. Ти, як мій брат, можеш просто тактовно проігнорувати все, що тільки-но сталося...
- Тоді я піду з тобою.
- ... Що?
Моя черга втрачати дар мови.
Рейнольд говорив чітко і по справі, на відміну від мене, здивованою.
- Тоді ми просто підемо туди разом. Таким чином, я можу виступити в ролі твого охоронця і скласти тобі компанію як твій брат. Отже, всі проблеми розв’язані.
- ...
- Я збережу це в таємниці від батька. Коротше, ми йдемо вдвох.
- Ха.
Я не міг відповісти на це марення. Чому він так поводиться?
'З чого б покидьку, скриплячи зубами при вигляді Пенелопи, просити мене сходити на фестиваль з ним разом!'
З тремтячими очима я спробувала переконати його:
- Незважаючи на те, що я тобі не подобаюся. Чому ти так наполягаєш...
- Хто, ти сказала?
Сердіто закричав він, перш ніж я встигла закінчити пропозицію.
- Це ти кликала мене в сотню, тисячу разів...!
- Ш-ш!
Я приклала вказівний палець до губ і озиралася навколо. Вона боялася, що хтось почує його шумний рев.
На щастя, схоже ніхто цього не чув, раз тут все ще стояла мертва тиша.
- Якщо я щось вимовила не так, ти міг би просто сказати про це, необов'язково так кричати
Прошепотіла я йому, насупившись.
"До того ж, коли я це казала?"
Я хотіла сказати йому припинити нести нісенітницю, але зараз немає часу на базікання.
Мені потрібно поквапитися, щоб отримати Екліпса. А Рейнольд, як я і планувала, вперто вирішив:
- Як би так не було, просто ей на увазі, що ми йдемо разом. Я буду слідувати за тобою, навіть якщо ти скажеш мені цього не робити.
<СИСТЕМА> Квест! Чи не бажаєте Ви перейти до куса [Побачення Фестивалу] с [Рейнольд] ?
(Награда: +3% зацікавленості Рейнольда та інше.)
[Прийти \ Відкинути]
Переді мною з'явився білий прямокутник із квістом, від якого я вчора відмовилася.
Я подивилася на Рейнольда, подивилась на квістове вікно і зітхнула.
Мені нічого не залишалося, крім як....
- Ладно. Підемо вдвох, так?
***
Ми з Рейнольдом у повній тиші йшли на треніровий майданчик.
Коли ми дісталися до прихованого проходу, який я знайшла вчора, Рейнольд зробив обличчя, на якому так і було написано: "Я знав."
А коли я збиралася пройти через хід, після того як розчистила його від кущів.
- Що це ви вдвох там робите?
Мене зупинив різкий голос.
Я і Рейнольд злякалися й круто обернулися. Перше, що я побачила - це світляча в темряві шкала інтересу.
- Куди ви зібралися посеред ночі?
- Брат.
Дерік пройшов до нас, пильно дивлячись на мене, яка пропихнула своє тіло в щілину.
- Е, ну ...
Я намагалася підібрати слова, але Рейнольд був швидше за мене.
- Вона сказала, що хоче піти на фестиваль, брат.
- Фестиваль....?
- Так. Тому я вирішив піти слідом, щоб придивитися за нею, на випадок, якщо виникнуть проблеми.
Дерік переклав погляд з Рейнольда на мене. Від його гострих очей я мимовільно з'їхала.
"Мій план зробити все для Екліпса зараз провалиться."
Я опустила голову з сумним виразом обличчя.
- Дворянин, який потребує охорони, повинен мати як мінімум двох охоронців - це основа основ.
Сказав Дерік морозним тоном.
<СИСТЕМА> Квест! Чи не бажаєте Ви перейти до куса [Побачення Фестивалу] с [Дерік] ?
(Нагорода: +3% зацікавлення Деріка та інше.)
[Прийти \ Відкинути]
'Я так облажалась. Ха-ха-Ха!'
Мені довелося здатися і посміхнутися, це було єдине, що я могла тоді зробити.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert