Все було ідеально.
Навіть напівприсутній будинок на одного чоловіка, розміром з туалетну кімнату будинку, де я жила раніше.
Те, що я повинна почати працювати з завтрашнього дня також не мало для мене значення.
Я нарешті втекла з того пекельного будинку і отримала свободу.
Для щастя мені більшого і не потрібно.
Но...
✔ Я цілком впевнений, що сказав тобі вести себе тихо, як мишка, щоб я навіть звуку твого дихання не чув. hay заговорив чоловік.
Він дивився на мене повним відразою поглядом, ніби я була огидним жуком.
✔ До мене дійшло чутки, що ти пародіяла психічно хвору собаку на церемонійному бенкеті на честь повернення кронпринца.
Цей кривавий погляд, яким він хотів мене спалити, був знайомий мені.
У тому ж будинку всі дивилися на мене так.
Але те, з чим я постійно стикалася, не означає, що мені байдуже.
▫ Яку мету ти поводилася так само?
Я не могла дихати через напружену атмосферу, що витікала в повітрі. Від страху мої губи затремтіли.
Це сталося тоді.
Прямо переді мною з'явився білий прямокутник.
І на мій погляд з'явилися слова, написані в ньому.
◯ ✔
he1. Звідки я знаю?
→2. У мене не було мети.
✔3. Итак... Хм, це... [жальним голосом]
◯ ✔
«... що це? »
Я хотіла запитати, що це було, але я не змогла видати ні звуку. Наче в горлі встав ком.
Поки я мовчки стояла, не в силах вичавити з себе відповідь, чоловік із загрозливим тоном сказав:
- Краще б тобі говорити.
Вбивство, яке я відчувала так сильно, що завдала мені болю. Я помру, якщо я не відповім.
Інстинтивно, я натиснула на третій варіант у білому прямокутнику.
✔ « Ну... Хм, це..."
Всупереч моєму бажанню, мій рот автоматично вимовив ті ж слова, що були написані на прямокутнику.
« Що... Що це?»
У мене по-ідіотськи відвисла щелепа. Я не могла повірити в те, що я сказала.
У мене не було жодних здогадок щодо ситуації, в якій я опинилася.
Я прокинулася у незнайомому мені місці, зіткнулася з новим чоловіком, якого оточує відчуття вбивствної атмосфери.
Я не можу сподіватися, що прокинуся від цього жаху.
◯ « Ну хм, це», а далі?
Здається, що чоловік не був задоволений моєю повною відповіддю і з перекошеним обличчям він наказав мені відповідати нормально.
І тоді у прямокутнику з'явилися нові речення.
✔
he1. Мне жаль. Цього більше не повториться.
→2. Ця тупа покоївка перша почала до мене чіплятися.
✔3. Жалюгідне смертне принизливе до мене ставилися. До мене, єдиної доньки сім'ї Еккарт!
✔
У мене не було часу обдумати все спокійно і вибрати найкращий варіант.
Я поспішно клікнула на відповідну відповідь з огляду на те, що відбувається.
Хоча зовсім не уявляла, що я повинна зараз говорити.
Це наслідок моїх недавніх, болісних переживань.
✔ Мені жа...
✔ Ми б не зустрілися один з одним, якби це могло бути вирішено простими вибаченнями.
Я мала на увазі, що лінія поведінки була відкинута відразу.
Від його пронизливого голосу, моє серце ледь не впало у п'ятки.
Я збрехала. Тоді чоловік холодно проголосив:
✔ Пенелопа Еккарт.
"Пенелопа Еккарт?"
✔ Ми позбавляємо тебе імені "Еккарт" на деякий час.
Ці слова і ім’я були для мене дуже знайомі.
Я миттєво підняла голову.
І тепер я могла ясно бачити його обличчя, не доступне моєму погляду раніше.
Людина, що стояла на відстані від ліжка не була одним з "членів того будинку". Він був іноземцем, якого я ніколи в житті не бачила.
Блакитні, бездонні як океан очі і чорні волосся, що нагадують колір обсидіана.
Над головою виблискувала біла смуга, подібна до відсоткової зарядки телефону з білим блискучим словом.
"Ін...терес ..?"
Якщо мої очі в порядку, біле сяюче слово над головою чоловіка очевидно було « інтерес».
✔ Тобі не дозволяється залишати кімнату під будь - яким приводом. Ти повинна добре обдумати, що зробила неправильно і як будеш поводитися під час...
✔ ...
- На що дивишся?
Беземоційне обличчя чоловіка нахмурілося, наче йому було неприємно, що я дивлюся на нього більше, ніж потрібно.
Проте я не зреагувала на нього і далі пропалювала очі над його головою « [Інтерес 0%]».
« Неможливо...»
Несвідомо, я похитала головою кілька разів.
Це дійсно неймовірно.
Справді.
▫ Чутки про те, що ти здуріла, були правдивими.
Чоловік мірошком подивився на мене через мої дивні дії, після чого він розгорнувся.
Він йшов до дверей широкими і швидкими кроками, ніби він не хотів залишатися зі мною в кімнаті ні секундою довше. [Інтерес 0%] також віддалявся від мене.
« Що я зробила не так? »
Я задумаюсь, чи могла дивитися мене по-справжньому завислу фігуру.
А потім відчула, що хтось дивиться на мене з глумливою ухмилкою.
Повертаючи голову, я побачила рожеволосого хлопця, який стояв зі скрегоченими руками в тіні дверей.
У нього були такі ж блакитні очі, як і в новоутвореного чоловіка. На його обличчі вимальовувалася насмішка.
[Интерес -10%]
Над головою хлопця виблискували білі літери і цифри.
Відсотки були навіть негативні.
— Тупа сука. Так тобі і треба.
Незважаючи на те, що він був гарний літургійний, то таки дуже ображав себе й вийшов слідом за попереднім чоловіком.
Бах! Двері зачинилися.
Я довго сиділа з порожньою головою на самоті.
Думки плуталися і якийсь час я не могла зрозуміти, що зараз сталося.
Але трохи подумавши, я помітила, що це місце і ті двоє людей яких я нещодавно бачила були мені знайомі.
"Це ж неправда, вірно.?"
Я нарешті змогла повернути собі контроль над своїм ротом, коли залишилася сама.
Але я не звернула на це увагу.
Я була неспроможна прийняти те, що трапилося. Не кожен день таке відбувається, особливо зі мною.
Такого не буває.
Мені не вірилося, що гра з гри перед сном втілилась у реальність.
А я - один з персонажів цієї гри.
Я все ще сплю.
По іншому не могло бути.
Але, скільки б я не тягнула себе за волосся і не щипала обличчя, мені ніколи не доводилось спати.
- Ні. Нет, нет! Ні! Я сказала ні!
Пенелопа Еккарт.
Злодія популярної гри для дівчат і героїня найскладнішого режиму.
— -- ----
Ця дія зараз редагує новий редактор, якщо ви знайшли помилку в тексті. Будь ласка, виберіть один або декілька абзаців. Вбивайте в пошуковий рушій перекладачів « Polina_Velieva». і надішліть повідомлення з помилками
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert