- Цікава інформація. - Масаючи віскі, простягнула Дельфіна, слухаючи повний розклад за результатами ось щойно проведеного ритуалу. У мене ще навіть напруження з тіла не зникло, і я тремтію в руках. І я нічого не міг з цим зробити, легке магічне виснаження нехай і було для мене досить звичною справою, але проведення ритуалу - це незвична магія. Дуже різкий відтік магії з тіла викликають ефект схожої до обморожування.
Але такі незручності не перешкодили мені зв’язатися з Дельфіною, щоб повідомити свіжі новини про місце розташування хрестоносців. І не те щоб ця інформація була настільки термінова, щоб я так поспішав поділитися цією з Дельфіною. Але одного разу я ніяк не міг забути про свою безпеку.
Звичайно, у пологовому закладі Грінграссів я не буду боятися якоїсь небезпеки. Але все одно, без повного резерву магії мені було досить некомфортно залишати вже точно безпечний будинок на Гріммо дванадцять. Адже в разі чого мені доведеться розраховувати лише на магію крові і фізичну вищість, чого ну дуже мало у випадку дійсно небезпечної небезпеки.
Але це все дрібниці, особливо на фоні одного крихітного факту - один хрестраж знаходиться в Хогзі. При цьому не де-небудь, а у головній вежі замку... Саме там, де знаходиться кабінет директора і немає майже будь-яких інших важливих приміщення, в якому хоча б у теорії може знаходитися ще один хрестраж. Все ж навчальні аудиторії ось зовсім не підходять для зберігання темного артефакту вищої категорії... І тут одне з двох, або я погано вивчив замок, у що віриться слабо, чи Дамбльдор знову мутить воду якимось особливо незрозумілим чином.
Звичайно, я допускаю, що він, як і я буквально пару годин тому, збирається використовувати хрестраж Тома для пошуку інших шматків душі Темного лорда, але я б особливо на це не розраховував. Коли йдеться про директора, найбільш очевидний варіант не працює в принципі. Так що так, моя параноя змусила мене прибути до леді Грінграсс, не відходячи від ритуалу.
І ось зараз, ми разом сиділи, обмірковуючи отриману інформацію. Ну, точніше, обмірковувала інформацію Дельфіна, оскільки я вже все і так продумав, так і не переходячи до конкретних висновків. Зрозуміло, що без допомоги Дамбльдора нам тепер точно не знищити все якоря душі Темного лорда. Адже якщо у Грінготтс - банк гоблінів, ще була можливість пограбувати або банально викупити в корашок потрібну нам річ, то ось з директором вже так просто не розібратися.
До слова, нам залишилося знайти і знищити всього три кресражи — Чашу Пенелопи Пуффендай, Перстень Марвело Маркса, батька Тома та фамільяра найтемніших лордів - Нагайну. При цьому змію Темний лорд весь час тримає при собі, лише іноді відсилаючи ті чи інші завдання, про які ми, за деякою вдачі, повинні будемо дізнатися від наших шпигунів у таборі Воландеморта. Чаша однієї з засновників Хогвортсу, сьогодні знаходиться в банківській комірці Грінготтса, а кільце Марксів у директора ...
Ну і Поттер ще є, що робити з яким поки що не дуже зрозуміло. Хоча б через те, що хлопця в будь-якому випадку до останнього буде захищати Дамбльдор, а з ним, як відомо, жарти погані... Складний набір, нічого не скажеш. І що з усім цим робити поки що не дуже те і зрозуміло, хоча банк гоблінів є зовсім не настільки надійним, як ті про це говорять. Ось тільки я в будь-якому випадку чогось не хочу грабувати банк, де у мене зберігається дуже серйозна частина стану, і через який їдатися багато справ мого роду ... Упевнений, у Дельфіни все точно так само, отже і з цього боку поки що затик.
І нехай під час обговорення з леді Грінграсс ми таки знайшли кілька більш-менш робочих варіантів видобутку двох, з тройки необхідних, хрестражів, але поспішати з цим не стали. Можливо, така обережна обережність і охайність в майбутньому нам все ще акутується, коли ми опиняємося у банальній нерішучості, але поки що ми вирішили вибрати вигідну позицію.
Добре, Дамбльдор сам затягнув нас у свої "союзники", дозволив присмоктуватися до його особистої розвідливої мережі і багатьох зв'язків. А збори Ордена Фенікса, цілком можливо, дадуть нам ще більше інформації, не кажучи вже про якусь можливість впливати на дії самого директора. Звичайно, на практиці все це занадто ілюзорно та ненадійне, щоб ми серйозно розраховували на підтримку з боку співпрацівників Дамбльдора, але це в будь-якому випадку краще, ніж взагалі нічого.
Так що так, нами було прийнято рішення поки що нічого не робити з отриманою інформацією, залишивши як крайним варіант безпосередньо запитати у директора про наявність в нього одного із хрестражів. Ну і робота в сторону зимки та знищення Нагайни таки була запущена нами. Фамильяр Темного лорда нехай і був одним з найбільш доступних хрестражів, банально через те, що змія Тома любила іноді розлучатися від свого господаря, і взагалі була тварин вільнолюбим... Чим ми хотіли скористатися, довірся нам у вдалу нагоду.
В іншому ж місці ми таки вибрали непохитну позицію, чекаючи на повноправні збори Ордена Фенікса. То біш, ми банально чекали, коли майстри будівельників та артефактори закінчать будівництво цього менари для проведення зборів ордену. На цьому замовлення ми дуже мало відрізняємося від менари, нехай і поступався тому ж будинку на гриммо дуже й серйозно. Це майже як прикордонний форт поступається столичній фортеці, але це все через відсутність пологового джерела і невідкладність будівництва.
Але не суть, головне, що у нас в кой-то вічно з'явився час на перепочинку. Остаточна ясність у ситуації з хрестражами Тома, а також брижка, але союз із директором дозволили нам зосередитися на власних справах. І якщо Дельфіни мали власний досвід відновлення від недавньої битви і продовженням політичного протистояння "партії Темного лорда", то у мене було більше проблем...
Все ж протягом навчального року мої пологи мали багато справ, які міг би вирішити виключно я як голова роду. Та й про власний розвиток забувати я не збирався, приділяючи дійсно багато часу тренуванням з зрозумілими майстрами, а також на забуваючи про магію крові, практикуватися в якій поки що доводилося тільки у компанії Чжоу Чанг...
Хоча такі вправи з заздалею регулярністю стали статевими зносинами, я зміг позбутися частини того, що накопичувалося протягом дня напруженості. Без "Помоги" своєї китайки я взагалі ризикнув би збожеволіти, і це без усякого тиску з боку прокляття, яке, здавалося, зникло під напором втома.
А втома, незважаючи ні на що, все одно продовжувала накопичуватися. Все ж вивчення з досвідченим майстром було для мене надто цінним, щоб я міг робити ще один ривок у власних навичках. Природно, що відмовитися від такого я ніяк не міг, іноді на одній силі волі заставляючи своє тіло виконувати призначене завдання... Хоча воно того в будь-якому випадку коштувало. Особливо вразило те, що за цей рік мій прогрес у метаморфізмі став ще гіршим і трохи ображеним перед Александром. Він зрозумів мою сучасну швидкість розвитку. Так, таке визнання зі сторони майстра я був дійсно задоволений.
Такі щосекундні радості допомагали підтримувати спільне мислення, а також просто спонукували до нових подій... Ну а підпостачання відразу від двох родових джерел дозволяло мені не надоратися, стійко утримуючи періодичні магічне виснаження. А я себе навіть в Хозі намагався до такого не доводити, незважаючи на високий магічний фон у нашій школі.
А все через те, що ману, яка надходить до мене через зв'язок з родовими алтарами, було набагато простіше засвоювати мій організм, і це захищало мене від дуже гірких наслідків після магічного виснаження... Хоча відчуття того, як моє тіло залишається зовсім без магічної енергії, обіцяв мені не раз відвідати мене в кошмарах. Занадто мерзенне це відчуття, щоб навіть близькість до рідних магічних джерел не сильно мені допомагала...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda