З підготовки до Святої балки я випав вже через два тижні після початку всієї цієї метушні. Банально через те, що мого уваги ця сама підготовка вже як би і не вимагала. Мені тільки те й залишалося, що чекати готовності наших з Дафною вбрань і стежити за загальною ситуацією у замку, з чим мені, як завжди, допомагали дівчатка. Ну а та, я міг майже весь свій час витрачати на тренування, спілкування з мамою і поступове копіювання бібліотеки в Виручай-комнаті.
У мене навіть знову з'явився вільний час, який я волів витрачати на розваги з дівчатами та тренування в магію крові. Ті, сто диво, були для мене найбільш захоплюючими та цікавими, так і магією, що й не вимагали використання енергії моєї Віте, яку, як я нещодавно дізнався, читаючи черговий буклет у Відручай-комнаті, звичайні люди воліють називати "Прана" чи "Шив". Ну, саме така назва життєвої енергії людини я знайшов у староанглійських методиках з даної магії.
Хоча для мене ці назви нічого не значать, я все одно вже звик до назв вампірів. Для мене важливішим був сам факт, що зміг знайти трохи більше інформації про магію крові. Ті, незважаючи на досвід Тома, все одно виявилися мені корисними, хоча б через те, що тепер заходи безпеки при використанні магії крові стали для мене як більш обґрунтованими. Просто через те, що я зрозумів з-за чого саме чарівник помирає або впадає в кому при повному спустошенні своєї Віте ...
Хоча ці знання практично не практичні, вони можуть бути корисними. Але це не страшно, бо недавно я зрушив із мертвого точки в розвитку цієї магії. Так, мого контролю нарешті почав хапати на використання найпростіших заклинань в даної магії. і нехай поки що користь від даних умінь було не так вже й багато, ну навіщо мені кров'яні кігті, якщо я волію битися паличкою та магією, але навіть таким чином я був дуже задоволений.
І також замотивовано розвиватися далі в цьому напрямку. Адже тепер, навіть залишившись без магії, я все одно міг дати якій-ником відсіч ворогу. Тепер я міг зривати ті чари за типом паралізуючих, які були б набагато легшими. Просто через те, що бурляюча в крові Віте відмінно руйнувала чужі чари накладені на моє тіло... Шкода, що на той же імперіо подібний трюк навряд чи спрацює. Там заклинання накладається радше на розум і підсвідомість, ніж на тіло.
До слова, магія крові - зовсім не єдина причина для гордості останнім часом. Адже спільні заняття та тренування з матір'ю, що є більш ніж досвідченою чарівницею, а отже і свій погляд на магію має, але стали корисними для мене самого. Просто через те, що з'явився новий, дійсно досвідчений і знаючий погляд, на мої здібності та методи тренування. І цей погляд повністю відрізнявся від мого, вказуючи на ті нюанси і мікро-моменти, які я сам раніше в упор не помічав...
І, що цілком природно, розбір цих мікромоментів дуже скоро почав приносити свої плоди. Особливо мені стало набагато легше застосовувати силу природи без палички. Ні, я і так за останній рік непогано просунувся в цій справі, здобувши досить багато стихійних закляттяв у безночковому варіанті ... Ось тільки контроль над даними заклинаннями у мене був вельми і дуже посередним. Коли ж Нарциса розповіла мені про свій досвід використання природних магії, а я спробував застосувати той на практиці... Це був непоганий результат. Я б навіть сказав, що це був новий прорив для мене як стихійного мага.
Отже, тренування з мамою я був більш задоволений, нехай самої Нарцисі довелося важко перевчитися під мій метод безалочового чаклунства. В основному через те, що перевчитися завжди важче, ніж вчитися, та й тренуватися занадто активно жінка не могла. Наша донька вже почала витягувати з матері більшість магічної сили. І якби не спеціальні зілля, призначені для вагітних, Нарциса взагалі не могла б чарувати...
Хоча, її тренування в будь-якому випадку були корисними для дитини. Просто через те, що постійні рухи магічної енергії в тілі допомагали плідові легше засвоювати цю саму енергію. Та й "загущення" магії не відбувалося, все через ті ж тренування... Так, наш сімейний цілитель повністю схвалив заняття матусі, нехай і просив ту не перенапрягатися. А вже за цим я стежив, поступово зменшуючи час нашого спільного тренування.
Знову ж таки, мій вільний час був дуже позитивний. Тим більше, що і Чжоу Чанг останнім часом вже не вимагала від мене надто багато уваги. Та, нарешті, знайшла свою стезю, зосередившись на вивченні стихійної магії вогню... і магії крові. Так, намагаючись знайти таланти цієї особи я діял6о змушував ту спробувати себе майже в усіх видах магії. І магія крові виявилося якраз тим, що так довго шукала дівчину...
Ну а трохи пізніше вона взагалі мені повідомила, що магія крові чимось нагадувала магію китайських монахів, і тому вони вже давно служили імператорському роду, утворюючи свої клани-монастири... У той же час Чжоу Чанг обмовилася про те, що в її сім'ї рідко забирала талановитих дітей саме ці монахи. І в такому світлі схильність Чжоу Чанґ вже не виглядає дивно, але спадковість у неї дуже навіть непогана.
А ще мені захотілося відвідати Магічний Китай у найближчому майбутньому. Занадто цікаві магічні звичаї. Шкода тільки, що зробити це буде не так вже й просто. Та й знання зі мною теж навряд чи хтось стане ділитися, нехай і за серйозні гроші. А все через те, що в Китаї міністерство магії ще є маріонеткою союзу стародавніх кланів на чолі з імператорською сім'єю, це також маги...
Але з цим я вже буду розбиратися пізніше. Зараз мої думки в будь-якому випадку далекі від Китаю і магічних традицій китайських майстрів. Тим більше, що Пітер Петегру саме недавно виконав моє перше завдання, створивши і відправив мені блокнот пов'язаних з дробовиками. Тепер у мене є надійне джерело інформації і дуже небезпечний шпигун прямо підле темного лорда. Я не сумнівався у вірності та надійності цього джерела.
Чари Імперусу все ще надійно зковували розум Пітера. Ну а спеціальні зілля, що я висилав цьому щурі чудово допомагали поновити силу моїх чар, це також мають властивість поступово зменшуватися. І якщо спочатку я ще кілька турбувався про це, то зараз моя параноя вже заспокоїлася. Адже розрив чар я в будь-якому випадку відчув би, а раз ті до сих пір не злетіли, то і у майбутньому я можу на них розраховувати...
Ну, до тих пір поки сам Волдеморт не воскресне повноцінно. Звичайно, дозволити йому це зробити я не те щоб збираюся. Ні, перервати ритуал в будь-якому випадку не варто. Адже це не вирішить проблему Темного лорда, а лише відстрочить ту, зробивши в обмін ще небезпечнішим. Просто через те, що якщо пропустити цей шанс зараз, то в майбутньому я більше не буду знати де і як вирішить воскреснути мій донор...
Правда, вища нежити, що має деякі види на моє майно і мій рід в цілому, не дуже то й записано у мої плани. Ні, в захист свого Менора і вдома на Гріммо 12 я впевнений. Ось тільки життя затворника мене не прельщає, та і до тієї ж Дафни з Асторією Темний Лорд цілком може простягатися. Але ж їхня мати не просто так носить свою мітку...
І нехай у мене вже з'явилися ідеї, як саме можна позбутися даного клейма, але це в будь-якому випадку не пошкодить мою наречену і можливу коханку ... Та й інших причин не допускати, щоб ритуал створення був найвищим за всі мої. Це не означає, що воскресіння Темного лорда взагалі неможливо допускати. Ні, потрібно просто зробити так, щоб найближчу пару років тому було нічого протиставити мені і моєму роду.
І я навіть знаю, як саме це можна зробити, нехай перерахування ритуалу і обіцяв сильно затягтися ... Так і Поттера, як головного ворога Темного лорда... що звучить смішно, але факт є факт, дозволити на ритуал не варто. А значить, наступне випробування Поттер пройти не повинен ... можливо через свою раптову смерть. Але це вже як вийде, благо Герміона все ще поправляє мені інформацію про плани даного оленя. Тому що з рогами, ага.
Эх... Скільки справ, скільки планів і все на мене одного. А це я ще не сприймаю нашого директора. Просто через те, що оновою реакції ка б поки і немає ...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda