- Давно не бачилися, матусю. - Скупо посміхнувся я, підходячи до світловолосої жінки, що вигідно виділялася серед натовпу інших її чарівників. Так, побачити свою матір на піроні було плавним справою, адже навіть не дивлячись на траурний одяг виключно в темній тонах, Нарциса все ще виділялася з натовпу своєю зовнішністю і загальним умінням подати себе з найкращими сторонами. На фоні деяких чарівників та взагалі була як принцеса, серед бомжею...
Хоча це не така вже й неправда. Проте рід Малфоїв має більш ніж реальний титул барона. Так, у світі маглів той вже давно не використовується, але офіційно мій рід ніхто титулу не позбавив. Просто мої предки зникли з під впливом корони, після встановлення Статута про секретність. Так що так, титул у нас як би і є, але на нього ніхто не дивиться. У магічному світі родючість роду визначається його старістю, історією та силою.
- Драко. - Так само скупо кивнула мені жінка. - Девочки. - Кивнула та супроводжуваним мене сестрами Патіл. Індіанки виявили бажання хоча б раз зустрітися з моєю матір’ю, і я не став тим перешкоджати цьому. Все одно, наступне привітання їх розмови не зайшло б, а Нарциссе, якщо подумати, могло бути цікаво, кого ж головний посол магічної індії хоче віддати в дружини її синові. Дві дівчинки офіційно познайомилися з моєю матір'ю, нехай розмови у тих і не вийшло.
Ніхто з них не збирався розмовляти прямо на платформі, і дівчата вже чекали проводка. Не дивно, що їхні батьки не могли зустріти тих людей самостійно. Вони посилали зустрічних осіб, щоб доставити їх додому. У загальному так, далі привітання та взаємного розуміння одна жінка і дві дівчини не зайшли.
Потім ми з Нарцисою вирушили до менори. При тому, на відміну від минулого літа, Нарциса не поспішає заводити зі мною хоч якусь розмову. І я бачив, що вся справа у тому, щоб вона банально боїться починати запланований їй же саму розмову. Звідки в ній раптом взялася це боязкість, я не знав, але вирішив не квапити ту. Нехай вже жінка обмальує у своїй голові все, що потрібно, перш ніж починати розмову.
- Драко... Твій батько, він ... Не залишив заповіта. - Все ж таки вирішила почати розмову жінка, трохи сильніше зтиснувши при цьому мою руку. Після трансгресії, для якої потрібен фізичний контакт, мати якось не квапилася мене відпускати, а я не дуже то й проти потриматися з тією за руки. - Але тобі все одно дуже скоро доведеться стати головою роду. - Все ж видала та з себе, почав пильно вдивлятися у моє обличчя... Пристойно, але майже непомітно.
- І що? - Трохи здивовано запитав я. - Я єдиний спадкоємець роду, після смерті батька я відразу зрозумів, що дуже скоро мені доведеться самому стати головою роду. Тим більше, що мені ось зовсім недавно виповнилося чотирнадцять. - Абсолютно спокійно помітив я, тим самим демонструючи, що мені це неприємно. А то, здається, Нарциса чомусь вирішила, що смерть батька стане для мене занадто сильним шоком. Я боялася розмовляти зі мною на таку « складну» тему.
Ну, тут вона сильно помилялася. Я зовсім не був засмучений смертю Люціуса... Було б смішно, випадково по-іншому, після того, як я мало не своїми руками і не вбив батька. Та й продемонструвати якусь там смуток я не збирався. Не перед матір’ю, а тим більше знаючи, що та не надто тужить за чоловіком. Навпаки, якщо ви цілком випадково бачитесь, то не будете заперечувати це громадськості... І мене теж.
- Ти так спокійно про це говориш... - Трохи шоковано подивилася на мене жінка. Для неї було справжнім відкриттям, що я так легко говорю про смерть рідного батька. Та й моя готовність прийняти свій титул хоч прямо зараз кілька збивав жінку штовхав. Ех, а я ясно давав тій зрозуміти, що після заборони Люціуса на наше спілкування я не дуже ставлюся до цього... Дуже рідко і показував, навіть у дуже акуратному манері.
- Ну... Інколи було більше проблем від батька, ніж користі... - Легкозрозумілою простягнув я, подивившись в очі матері, показуючи тим самим про які саме проблеми я говорю. - Хоча, кінець кінцем, я не можу не визнавати, що батько виконував грандіозну роботу так необхідної нашому роду. - Все ж вирішив додати я, щоб жінка не подумала, що я якось занадто холодно ставлюся до Люціуса.
- Ясно. - дозволила собі легеньку усмішку Нарциса, відпускаючи мою долоню, але, натомість, підхоплюючи мене під лікоть. - Але в чому ти не правий. На Люціусі висіло не так вже й багато роботи пов'язаної саме з нашим родом. - Загадково посміхнулася жінка, кілька збиваючи мене з пантелику. І, мабуть, мій погляд на неї отримався занадто вже знайомим тому що та вирішила продовжити. - Люціус, знаєш, занадто хотів реалізуватися як політик, стати міністром магії, якщо бути точнішим. - З якоюсь насмішкою вимовила жінка.
І я її розумів. Адже з минулого батька, того не те що в міністри, у прості клепки б ніколи не взяли. Адже нехай цього і виправдали перед законом, але репутація Люціуса все ще була дуже підможена, щоб влада вирішилась відкрито дозволити того на роботу в міністерстві. Ну, це було б якось колишній зечок раптом вирішив стати президентом у світі звичайних... Неприпустима ситуація то биш.
- Ось і займався, в основному, своєю політичною діяльністю. Так, для роду та також була важливою, оскільки репутація Лорда автоматично переноситися і на весь рід в цілому, але не суть. Головне, що справи роду твій батько займався не так вже й часто. Просто в силу того, що весь бізнес нашого роду - давно відрегульований механізм закріплений такою кількістю магічних договорів, щоб його не так вже й просто похитнути... А розширенням сімейного бізнесу твій батько займався не так вже й активно, як то могло здаватися. - Вона продовжувала відвідувати мене у справах Нарциса. Я лише уважно той слухав, вичленуючи для себе найважливіше.
- Тобто, мій постанова Лордом Малфоєм вважала що ні на що і не вплине. - Сам собі кивнув я, очікуючи чогось подібного. Все ж грошові стосунки у магічному світі надають перевагу складанню магічних же контрактів. Якщо контракт достатньо великий, він укладається не на ім’я конкретної особи, а на організацію, рід, клан чи будь - яке агентство.
- Так. Можна сказати і так... - Кинула матусю. - Але познайомитися з діловими партнерами роду тобі все ж доведеться ... І це ще добре, що з усіма нашими вассалами ти і так відмінно знайомий. - Додала Нарциса, мабуть, боячись мене зачепити своїми першими словами. Я навіть не думав ображатися. Швидше досить кивав у такт її словами, і сам все чудово розуміючи. Хай я ніколи не був головою власного роду, у Тома такого досвіду просто не було, але як все це повинно працювати я відмінно уявляв.
Слова Нарциси тільки підтвердили мої власні думки. У чому я, власне, ніколи і не сумнівався, прекрасно знаючи принципи, за якими будуватися магічний бізнес. Все ж Том до свого бажання стати артефакторм підходив більш ніж серйозне, вивчаючи не тільки профільну літературу, але й закони і правила, які їй сплутують. Ну а все знання Тома тепер належать мені, чим я і користувався ... Хоча сам Том так і не став артефактором, несподівано усвідомивши, що нудний бит ремісника того не дуже добре влаштовує.
- Ясно. Отже, це літо буде важким. - З легкою усмішкою звернувся я до Нарциссе, не питаючи, а стверджуючи. Перспективи я вже добре усвідомлював і навіть був готовий йти знайомитися з, тепер уже своїми діловими партнерами. Ось тільки спочатку мене чекала офіційне встановлення Лордом, а також перев'язка родового Алтаря на мене. Без цього неможливо, а то повноцінно керувати захистом менора я ніколи не зможу.
Та й щодо своєї спадщини з боку Блека варто було б все краще дізнатися. А то Люціус, начебто як, займався цією справою, але про результати особисто мені нічого не говорив. Треба було допитати Нарцису, та перевірити робочий кабінет батька. Авсь які-небудь записи цю тему і залишилися. Ну, якщо Люціус, звичайно, ті взагалі вів.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda