Кілька днів після Галовіну всі розмови, так чи інакше, зводяться до місіс Норіс і її трагічної долі. Дехто з них був лихий і щиро зрадів, коли його відвідали інші. Але одне було ясно всім - Фліч остаточно збожеволів, шукаючи винуватця трагедії. Дивно, але навіть на Слізеріні ця подія з котом обговорювалася досить часто й інтенсивно.
Звичайно, більшість зміїв не знали про кішку, але ця згадка у тій злополюбній написі на стіні викликала підозри в слізеринців. Я сам в цій історії майже не був фігуруючим, через що і надмірну увагу до себе не приваблював. Мені було б нецікаво.
У мене були справи і важливіші. І ні, але заручини з Дафною майже нічого для мене не змінила. Вся моя компанія була готова до подібного розвитку подій. Навіть Пенсі змогла втримати себе в руках, та я навіть сухо поздоровлення від неї отримав. Молодчинка, певний прогрес у контролюванні своїх емоцій вона мені вже показала. Її смирення дуже мене тішить. Не хочу створювати напруження в колективі лише через неї однієї. Тим більше, що компашка навколо мене зібралася зовсім невелика — сквайри, сестри Грінграсс да сама Пенсі. Більше я нікого до себе не підпускаю.
Загалом так, така швидка заручення хоч і виявилася для мене несподіванкою, але загальний склад розуму не зіпсувався. Я все ще займався своїми тренуваннями і справами. Інша річ, що до моїх справ додалася ще й очорниння репутації Поттера. Занадто я стаю "темною" фігурою на фоні боротьби з національним героєм магії Британії. І таким чином ми можемо опинитися в рівних умовах.
Так, Поттеру в будь-якому випадку не дозволять стати однозначно негативною фігурою. Хтось вклав надто багато сил у створення його образу, щоб я міг так просто загубити репутацію хлопчаків. Інша справа, що осадець у учнів все одно залишиться. І я буду сприймати себе іншими вже не як спадкоємець Малфоїв, що наковтнув гнобіт національного героя, а простий студент, який посварився з іншим учнем.
Але заради цього мені доведеться трохи постаратися. Все ж одного маленького випадку буде недостатньо для звичайного скандалу. Тут вже мені доведеться по справжньому роздути з мухи слона. Добре, я знаю як це зробити, а Пенні дала мені контакти потрібних людей, що можуть поширювати потрібні мені чутки. Власне, саме виходом на потрібних людей я і займався.
І справа це було не швидким. Незважаючи на те, що я майже не мав контактів з Когтевраном. Минулий Драко не цікавився воронами, та й мені було кілька до того. Максимум на що мене вистачало — нагляд за маленькою Лавгуд. Та й то, нагляд той був досить млявим і віддаленим. Мені не хотілося привертати до неї більше уваги. Вона і так вирізнялася навіть серед круків. А на Когтеврані було найбільше незвичайних та дивних осіб.
Добре хоч з грошима у мене не було проблем. За це я міг платити більше, ніж заслуговував. Однак багатство моєї сім’ї було не фікциною, і Люціус показував його своїми силами. І я був одним із способів такої демонстрації. Все ж грошей мені давали раз у п'ять більше, ніж будь-якому іншому чистокровному з мого факультету. Не те щоб мені дійсно було потрібно стільки, але іноді вони дуже допомагали.
Ну ось як зараз, наприклад. Мені потрібно замовити кілька чуток у найрозумніших пліткуватих осіб, а ціни то в них кусаються. Якщо так думати, то плітка повинна бути дуже високою. Це мені не довелося довго з цим заморочуватися. Побачивши мою увагу на Пенсі, дівчинка вже давно взяла під крило більше старших « шпионі всея Хогвортсу». Ну а я цим безсовісно користувався.
Як я вже спостерігав за минулими місяцями в школі, ситуація у хозі сорокових років і сьогоднішня ситуація докорінно змінилася. І справа навіть не в тому, що багато роду, які раніше домінували на політичні та економічній арені країни зникли ще під час війни з Гріндемальдом. Ні, відсутність дійсно сильних конкурентів насправді було одним з головних факторів нової епохи, але головною відмінністю була не це.
Люди, які вчаться в школі, самі змінились. Змінився менталітет англійських магів. Там, куди раніше не можна було потрапити ні за які гроші, зараз мав допуск майже кожен багатий синок своїх батьків. Чимало неофіційних організацій серед школярів було знищено, і вони мали справжню владу серед учнів.
Все це зникло. Вертика влади стала набагато простішою і банальнішою. Та й сама влада стала набагато меншою. Якщо раніше декани ставилися до лідерів свого факультету з увагою, то зараз навіть на вибір старост не можуть хоч якось вплинути. Про те, що особисті здібності чарівника тепер оцінюються з куди меншої кількості сторін, я навіть згадувати не хочу.
Ситуація, яка відображає не лише зміни в шкільному житті, але й цілі країни. Мені навіть стало цікаво, а що сказати про наш час в інших країнах? Чи всюди відбувається подібний деградація чарівників та їхніх культур. Якщо так, то я навіть не знаю, що думати. Ну а якщо ж ні... я мушу думати про продовження навчання десь за кордоном.
Після Хога я не хотів вчитися. Це у тому не було грошей ні знайомства, для вступу в якусь вищу навчальний заклад. Про особисте учнівство і нічого говорити. Навіть у Слізнортах не міг допомогти своєму влюбленому учневі. Це було б набагато дешевше, але це коштувало би йому надто дорого. Настільки дорого, що Том навіть не заїкався про можливу допомогу.
Мені було набагато легше. Моя сім'я може хоч на наступних канікулах найняти для мене якогось майстра магії для додаткових занять. Інша річ, що батько ніколи не погодитися на щось подібне. На його думку, до закінчення школи я тільки і повинен, що вчитисяведення сімейного бізнесу, та торгувати обличчям, коли це від мене знадобиться.
Ця мати так, та з радістю найняла б для мого навчання когось. Готовий посперечатися, якби у мене прокинувся дар некроманта, та б і з ложі некримани людини знайшла для мого швидкого навчання. Це з метаморфізмом мені так пощастило, що цей напрям магії вже років вважається повністю загубленим. Зараз майже неможливо знайти інформацію про цю дисципліну. Про дійих майстрів і говорити нічого.
Дуже складні в поглинанні був метаморфізм, щоб той став досить популярним мистецтвом. Ну а вузькі напрямки магії - завжди були в групі ризику. Вони легко забували свого чоловіка, а знання по ньому зникало.
Отже, знайти знання за метаморфізмом сьогодні дуже важко. Виключаючи бібліотеку з кімнати-за бажання, мені спадає на думку лише одне місце, де можна знайти необхідне для мене знання - родова бібліотека Блеків. Все ж рід моєї матері отримав свою похмуру славу саме після знищення і зруйнування декількох ДЕСЯТКІВ інших радов. Цілком природно, що їхня бібліотека повинна бути однією з найбагатших на островах. Так і дар метаморфа перейшов до мене саме з боку Блеків.
До речі, я є одним з небагатьох претендентів на спадщину цього благородного роду. Якщо Сіріус Блек, який сьогодні відпочиває нарах Азкабана різко відкине копита, то саме мені перейде все майно цього славного роду. Найближчий родич, як ніяк. Хоча ні, не найближчий.
Є ще старша сестра матері та її дочка, яка закінчила Хогвортс минулого року. Але ось тільки Андромеду Блек, а тепер Тонкс, вигнали з роду цілком офіційно і за всіма правилами. Права на спадщину у них немає ніяких. І змінити ситуацію може хіба що Сіріус, наполягши заповіт...
- Треба буде озаботитися цим питанням. - Сам собі зробив замітку я. Все ж таки існує не нульова ймовірність, що кузен Нарциси може зробити дурість, завівши все своє майно якомусь Домбльдору. І нехай таке заповіт викличе безліч питань до великого світлого, але ось я можу залишитися не у справах ...
Хм, потрібно написати листа пані. При тому написати потрібно не матер, а батькові. Нехай я і довіряю своїй матері, але та ж колись була близька до Сиріуса, може й заперечити моєму просьбу. А ось Люціус... О! Ця жадібна скотина вистачить і боязких намьока, щоб той мало не самоскольно рвався в сторону Азкабану, замучити Сиріуса написати на мене заповіт.
Сумніваюся, звичайно, що він піде на подібне ... Але мій батько вміє вмовляти і підкупити. А вже сидячий Азкабана може і душу свою закласти, за пару плиток шоколаду та тепле ліжко. Що вже тут говорити про якийсь там спадок, який сам ти ніколи і не отримаєш ... Мабуть, саме так я і зроблю.
Проте обережність у цій справі не завадить, а впустити зі своїх рук одну з найбагатших бібліотек всієї Європи лише через власну дурість я не хочу. Так само й Сиріуса можна буде дозволити собі за кілька років без великих витрат на спадщину. Все одно нічого в житті вже не світить, а так хоч би помре не від поцілунку дементора.
Останнім часом, я відчуваю себе занадто жадібним... Якось мені стало мало бібліотеки з виручай-комнати і пологової бібліотеки Малфоїв. А я навіть на чверть не вивчив бібліотеку виручай-комунати. Про родову бібліотеку і говорити нічого ... Так, я дійсно занадто жадібний. Але я не збираюся мінятися. Все ж краще вже мати щось, але не використовувати це, ніж не мати чогось, коли воно дуже потрібне. Саме такою логікою керував Том, і саме такої логіки буду дотримуватися я сам.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda