Джін Ву, побачивши її збуджене обличчя, коли вона відповідала, тільки посміхнувся про себе.
"Що за чорт. Гадаю, не тільки я хотів прийти сюди."
Оскільки їй щось не подобається, Джін Ву зміг розслабитися. Він легонько взяв її за руку і привів її до найближчого атракціону.
— Ну, тоді... Чому б нам не покататися на всіх?
На жаль...
Це виявилося не так весело, як він уявляв.
— Кьядя! Кьяя!
— Воооу!
З випадку Джин Ву був першим вагончиком атракціону. Коли ті, що сиділи ззаду, кричали з усіх сил, він спостерігав за видами, які проносяться повз нього без особливого ентузіазму.
"А? Цей пацан скоро упустить своє морозиво. Уупс, так і знав. Хвилинку, фуд-корт був у тій стороні? Але ще поки рано для вечері, так що ......"
Хмм...
Хоч вагончики і неслися вперед на повній швидкості, але Джин Ву здавалося, що все навколо повзе, як в уповільнений зйомці. І йому було неймовірно нудно. Якби це було дозволено, то подумав би він, можна навіть встати і простояти так всю поїздку. І навіть тоді це не вплинуло б на нього.
"..."
Він з усіх сил намагався придушити наступаючу позіхлу і кинув швидкий погляд назад. Позаду Ікрида і пари лицарів, які сиділи прямо за ним - чомусь вони теж захотіли прокататися на атракціоні - він бачив, як кричать та насолоджуються звичайні люди.
Від кожного м’яза на обличчі він відчував радість і хвилювання. Він також чув стукіт їхніх сердець. Вони стукали так сильно, ніби були готові розірватися в будь-який момент.
З іншого боку...
Джін Ву поклав руку собі на груди. Він відчув, що його серце б'ється в спокійному ритмі, і злегка посміхнувся.
Якщо чесно, було б набагато більш захоплююче підстрибнути вгору з усіх сил, щоб ще раз вдарити ту гігантську статую бога по обличчю.
"А що ж, якщо згадати про той момент, коли мене переслідували ті багатоніжки в штрафній зоні?" - подумав мисливець.
Це було в сотні, ні, у тисячі разів страшніше, ніж те, що було зараз.
"Упс." - Джін Ву швидко струшив головою, щоб прогнати зайві думки, -- "Я прийшов сюди розслабитися, але ось знову я думаю про монстрів".
Він вже почав замислюватися, а чи це не було якоюсь хворобою. Тоді він побачив обличчя своєї супутниці з подібним виразом.
Джин Ву не міг не посміхнутися. Потім він запитав Ча Гаен, що́ з ним сталося.
- Хіба тут не весело?
— А... Та ні, весело, - тихо відповіла мисливиця.
Оскільки чоловік мав дуже гострий слух, їй було зручно кричати у відповідь.
— Тоді чому ж ти ніколи не скрикнула?
Вони вже покаталися на п'яти різних атракціонах. І для звичайних людей всі вони могли бути захоплюючими, але вона не видала навіть звичайного "Ах!"
Вона теж була мисливкою рівня S. Може, і не таким видатним як Джин Ву. Але вона також сильно вийшла за рамки звичайних людей. І він відчув полегшення від того, що і він був так само далеко від решти людей.
І тоді він почав відчувати спокусу показати їй світ, який бачив він.
Бер відчув бажання Джін Ву і відразу почав переконуватись.
- О, мій король... Це може бути надто небезпечно для цієї жінки.
"Все буде в порядку. До того ж, я призначаю тебе відповідальним за те, щоб зловити її, якщо вона впаде. Якщо ти не впораєшся, то ... Ти ж знаєш, так?"
- ...ваше бажання для мене - закон, мій володар.
Оскільки голос опозиції був пригнічений, то Джін Ву звернувся до Ча Хаен.
- Як щодо того, щоб замість цього покататися на чомусь дійсно захоплюючим?
- Щось... Справді захоплюючим? — запитала дівчина.
Коли вони закінчили поїздку на атракціоні, Джін Ву вивів все ще спантеличену Ча Гаєн на велику площу.
— Ого! — Відвідувачі парку, побачивши кордон з чорних лицарів, що охороняли цих двох людей, здивувалися. Але незабаром їхній подив змінився переляканими криками.
— Аа!
- Що це за штука?
Тенові солдати відігнали натовп. І на звільненому місці з землі раптово з'явився величезний чорний монстр. Він змахнув своїми широкими крилами і, застрахувавши голову до неба, видав гучний рев.
— Кьядяя!
Ча Хаен також вперше побачила дракона зблизька. Тому її реакція не була надто різною від реакції звичайних спостерігачів.
— О-о, боже мой...
Джін Ву жестом покликав мисливицю, яка все ще стояла з округленими від подиву очима.
— Швидше, давай, залазь.
Вона побачила, що Джін Ву вже забрався на спину Небесного Дракона і була серйозно обшарпана.
— Ты... Ти хочеш, щоб я покаталася на цьому істоті?
- Я ж сказав тобі, чи ні? - Не в змозі більше на це дивитися, Джин Ву скористався "Властю Правителя", щоб підтягнути її до себе.
— А-а? - Знову ахнула вона, коли невидима сила потягла її до суті. Але це була ще не та реакція, яку Джін Ву від неї чекав. Звичайно, це був лише початок.
Хоч її губи ще не зімкнулися від шоку, він посадив її прямо за собою і наказав Кайселу.
— Злетай.
— Кьяяля! — Неначе б чекаючи цього, небесний дракон змахнув своїми величезними крилами і почав підніматися в небо.
Ча Геен подивилася вниз на натовп, що віддалявся від них і скотилася слину. Точно, це напруження, яке вона відчувала в цей момент, було абсолютно на іншому рівні. Його навіть близько не можна було порівняти з атракціонами цього парку.
Її руки майже інстинктивно обвилися навколо талії Джин Ву. Вони піднялися так високо, що позосталі внизу спостерігачів було вже не видно. Вона кричала.
— П-прошу вибачення!
— Да?
- Чому ця мурашка летить за нами?
Джін Ву нахилив голову в сторону і подивився вниз. Він одразу помітив Бера, який піднявся прямо під Кайселом. Побачивши те, яким серйозним було вираз морди колишнього короля мурах, він не міг не посміхнутися.
— Он - спасатор!
— Ээе?
— Тримайся за мене міцніше. Зараз полетимо.
— Ээеэ?
Чи потрібно було ще щось пояснювати? Він вже відчував неймовірний тиск рук Ча Хаен, що схопив його талію.
"Ось же чорт. Звичайний хлопець би таке складало навпіл!
Але саме це і показало, наскільки вона була налякана. Таким чином Джін Ву зробив вже півробка. І він голосно крикнув захопленим голосом.
- Кайсел, лети швидше! Швидше!