Внучий на вигляд мисливець намагався просунути руки і ноги в комплект броні, оповиті магічною енергією. Але раптом він підняв голову і випадково зустрівся з Джін Ву.
— А? — Він був приголомшений, побачивши перед собою найбільшого мисливця, чоловіка, якого він до цього міг бачити тільки по телевізору, — Мисливець Сон Джин Ву?
- Хтось ще обернувся.
— Тут мисливець Сон? — Заполони спортзал, зашумелі. І справді! Як і сказав цей великий мисливець, поруч з президентом Асоціації стояв він, мисливці Сон Джин Ву в всій красі. Він мовчки вивчав їх поглядом.
Уся шумна обстановка миттєво перетворилась на мовчання. Майже відразу ж атмосфера стала важкою. Цей мисливець, який стояв на вершині, відчув щось дивовижне, що було неможливо передати через телевізор.
Зараз вони зблизька бачили чоловіка, який стояв на такому рівні про досягнення якого практично жоден з них не міг і мріяти. Це було цілком природно, що в їхніх серцях шалено тряслися серця.
- Тудук-туд!
Ті, що витріщились на Джина Ву, сяяли. З усіх боків у поглядах чигала заздрість і повага. Тільки тепер він зрозумів, чому Ву Джин Чоль хотів показати йому це видовище, коли було б достатньо просто сказати йому по телефону.
Всі мисливці, які там зібралися були рівнями нижче. І їм було важко заготовити власне дороге обмундирування, наповнене магічною енергією. Новий президент Асоціації сподівався підбадьорити всіх середньорівних мисливців і нижчих, які тільки від несподіваного скликання вже були морально пригнічені. Для цього він показував їм найбільшого союзника, який був на їхньому боці.
Його розрахунки виявилися правдивими. Оскільки здавалося, що в очах цих мисливців вже читали ентузіазм.
Джін Ву не міг злегка не посміхнутися, зрозумівши цю розумну ідею нового президента Асоціації. Ну, все-таки він досить давно керував відділом за наглядом.
У той час Ву Джін Чол смоктав свій потилицю, ніби це бентежило його намір. І потім він раптово спробував прощупати наміри Джін Ву, запитавши.
- До речі, мисливець-нім, а чому ви хотіли скористатися спортзалом?
Джін Ву прикинувся, ніби він дістає щось з кишені, насправді викликаючи це з Інвентаря.
— Хочу скористатися цим.
Ву Джін Чоль у замішанні нахилив голову набік, подивившись на насінинку розміром з сливу в руці Джин В.
- Цим... А що це таке?
— Коли садиш це в землю, з'являється монстр, який нагадує дерево. Я хотів дещо з ним перевірити.
- Здивований Ву Джин Чоль.
Джін Ву глянув на випущеного ока Джин Чойля і кивнув. У своїх передсмертних муках дресивний монстр залишав насіння. Якщо його не знищити, то на тому самому місці з'являвся новий монстр.
Він вирішив, що було неефективно постійно полювати на цих монстрів, оскільки їх захист і життєздатність були до неможливого високою. Отже, він почав нищити насіння. Але він залишив це конкретне насіння від боса у своєму інвентарі, думаючи, що, може бути, він знайде йому застосування пізніше.
Джін Ву називав їх "Бронованими деревами". Це був натяк на те, що вони були міцними, наче носили сталеву броню.
"Хіба не став би цей хлопець відмінною метою, щоб випробувати мої нові клини?" - розмітався мисливець.
Тільки була проблема...
« У цьому напруженому оточенні багато людей злякаються, коли бачать на волі живого монстра », — сказав Ву Джін Чоль. Джін Ву погодився з ним, — ось чому я шукав тихе і укріплене місце подалі від людських очей, але це ...
У цивільних не було доступу в спортзал асоціації, і його зміцнення не поступалася нічому, але у такій ситуації скористатися ним було неможливо.
Джін Ву перевів свій погляд назад на мисливців. До цього часу багато з них, міцно вчепившись у зброю, видану Асоціацією, кидали свої погляди на нього і намагалися підбадьорити себе.
- Ну, що ж до цієї ситуації... - Він міг би відправитися в якусь пусту частину Японії і використати насіння там. Знову ж таки, відстань, яку він мав би пролетіти була досить великою. А що до "Обмена Тенями" - він вважав це порожньо тратою мани.
Хто міг знати, що могло статися в Кореї за дві години, які потрібно було відкачати? Ось чому Джін Ву вже розвернувся, щоб піти, але У Джин Чоль уже прийняв рішення, так що він рішучим тоном сказав.
— Ладно.
— Простите? — Не зрозумів хлопець.
- Щоденний графік спортзалу буде звільнено для вас, мисливець-нім. У порівнянні з усім тим, що ви зробили, такі речі навіть не вважаються особливими.
Покойний президент асоціації Го Гун Хі навіть зайшов настільки далеко, що змінив закони щодо мисливця Сона Джин Ву. Він пояснював це тим, що ніхто не мав права просити хорошого мисливця ставити на коні своє життя і битися за них, якщо вони самі не були готові навіть зробити йому пару послуг.
І тепер Ву Джин Чоль був президентом Асоціації. І який же в цьому був сенс, якщо він не міг надати Джин Ву якийсь спортзал на пару годин?
— Це дійсно не завадить? — З тривогою запитав Джин Ву.
Але Ву Джин Чоль тільки посміхнувся.
- Може, я таким і не думаю, але я все ще тут головний. І, знаєте, я вирішую, коли відкривати і закривати цю будівлю.
Потім він плескнув у долоні і привернув увагу мисливців, перш ніж голосно запитати.
- Хто тут відповідальний?
- Це я, сер! — Джін Ву побачив, як з далекого кінця спортзала до них підбіг працівник асоціації. І подумав про себе, що не мало значення, чи звучала посада дивно, або підходила вона людині, але врешті-решт важливо було наскільки вона висока.
В одному розкішному готелі Сеула.
Біля вікна у своєму номері стояв чоловік. Він мовчки дивився вниз на машини, які забили собою всі дороги в спробах покинути місто. Це був Томас Андре. Ззаду до нього тихо підійшла Лаура. У її руках була валіза для подорожей, набита речами.