Мені подобається ця квартира.
Мама знову м’яко переконувала свою дочку. Від чого Джин На розвернулась на п'ятках, неохоче надуваючи губи.
— Пчии.
- Не будь... А! — мама швидко повернулася і з виразом "Совсема забула!" поглянула на Джін На. Вона щойно згадала, що прогноз погоди попереджав про дощ увечері.
- Люба, можеш зняти постиранну білизну з веранди і принести всередину? — відвернулася вона до доньки.
- Мамо, ти називаєш мене "дорогою", тільки коли тобі потрібно, щоб я щось зробила.
Проте вона не проти, щоб мама так її називала. Про це можна було легко здогадатися по її мурліканью, коли вона йшла на веранду.
Як і очікувалося від Джіна На, яка була більш-менш експертом в роботі по дому, вона швидко зняла білизну та поклала у кошик.
Але потім...
Його руки швидко рухалися, і він різко зупинився. Вона зрозуміла, що небо над ними вже деякий час, як потемніло. А вона цього відразу не помітила.
- ...А?
Невже хмари вже зібралися?
Звичайно, вона підняла голову, щоб подивитися. І тоді її очі широко розкрилися. З її рук випала кошик, повний постиранної білизни.
Вона покликала дівчинку!
***
Його руки вже вимокали від поту. Президент асоціації Ву Джин Чоль опустив очі на свої вологі долоні, перш ніж швидко витерти їх про свої ні в чому невинні штани.
Як давно вже він так не нервував? Він волів би увійти до Врата на межі втечі з підземного підземелля. Це могло б призвести до меншого стресу.
— Вам не варто так турбуватися, пане президент Асоціації, — дуже мерзенно посміхнувся йому високопоставлений чиновник. Той, котрий запросив Ву Джин Чіль до резиденції корейського президента - в Синій Домі.
Як же можна було відверто говорити, коли людина, яку запросили на зібрання з найвищою владою країни, так нервувалася? Чіновник, звичайно, добре розумів, що піднятися на такий високий пост в такому молодому віці повинно бути досить важкою ношою. Але навіть всі розуміючи, він молився, щоб не було допущено ніяких помилок під час самої зустрічі.
— Вибачте, — посміхаючись Ву Джін Чойль була трохи застиглою, але він кивнув. Щоб підбадьорити нового президента Асоціації, чиновник кілька разів заспокоював його по спині.
Невдовзі двері до кімнати для особливих гостей відчинилися. Це був президент країни, якого чекали ці двоє. Він був оточений кількома людьми зі своєї сім'ї.
- Пане президенте!
— Сэр! — Ву Джин Чоль і цей урядовий чиновник піднялися зі своїх місць.
— А. Все добре. Прошу, сідайте. Я в будь-якому випадку у порядку. Не те, щоб я був особливо важливим - пожартував президент Кореї Кім Мюн Чоль, аби розрядити цю напружену ситуацію і зайняв своє місце.
Як тільки президент сів, чиновник і Ву Джін Чоль також сіли.
Його погляд швидко попрямував до Ву Джин Чойля.
- Упевнений, що ви зараз серйозно зайняті справами Асоціації, містер президент асоціації, - відреставрувався він до пана Чолю.
— Ну, ее... не надто сильно, сер, -скромно відповів він.
Його губи заперечували це, але темні кола під очима Ву Джин Чойля з кожним днем ставали все більше.
Він почав задумуватись, як покійний президент асоціації Гвен Хі умудрявся переносити весь цей перевантаження зі своїм хворим серцем. Після його закінчення рівень поваги до нього з боку Ву Джин Чоля став ще глибше. Напевно, тому він дуже хотів, щоб це незручне засідання закінчилося якомога швидше.
- Вибачте мене, сер... Чому ви попросили мене прибути сьогодні, сер?
— Эге-ґе, парень! — чиновник намагався завалити Ву Джин Чоля, який спробував відразу перейти до суті справи.
Але президент перервав його.
— Це правда, що затримувати президента Асоціації було б неправильно, коли він намагався знайти час у своєму напруженому графіку, щоб зустрітися зі мною.
Він не ходив навколо. Це було його звичайною манерою. Просто кажучи, коли справа підходила до суті, президент Кім Мюн Чоль зовсім не турбувався про такий перехід до мети питання в обговоренні.
- Тоді, дозвольте мені одразу перейти до справи. Я попросив вас, президента Асоціації, прибути сюди тому що...
На короткий час трохи Ву Джін Чоля, як високорівневий мисливець уловило те, що президент країни намагався зрозуміти його поточний настрій.
Це принесло йому певне передчуття. Без сумніву, його співрозмовник готувався до того, щоб попросити його про якісь неприємності.
І, звичайно ж, коли президент Кім соромився говорити про це, він усміхнувся і почав розмову.
- Я чув, що ви і мисливець Сон Джин Ву-нім маєте досить близькі відносини.
Ву Джін Чоль відразу ж виправив це не зовсім точне визначення.
- Я точно знайомий з мисливцем Соном Джин Ву-нім, але наші відносини не такі близькі, як ви думаєте, сер, - відповів чоловік.
— Хехех, ось як, - вигукнув президент.
— Да. Насправді близькі стосунки з мисливцем Соном Джін Ву-нім мав покійний президент асоціації Го Гун Хі, і Ва Джин Чоль кивнув про себе. Він згадав момент, коли Го Гун Хі якось висловив своє бажання пропустити з мисливцем Соном пару стаканчиків.
Президент Кім ще трохи мовчав, перш ніж продовжити.
- Ви все-таки на такій посаді, що маєте можливість активно зв'язуватися з мисливцем Соном-нім?
— О... Так, я можу.
- У такому випадку ми можемо попросити вас про послугу, президент асоціації Ву?
Як і очікувалося...