Гігант відлетів убік і зі гуркотом покотився по землі. Потім, відірвавшись, що ніяк не зв'язувалося з його величезною вагою, схопився назад на ноги.
— Гррік, — не почав відразу контратакувати. Замість цього монстр обнажив свої ікла. Перед ним стояв величезний Нага, який тільки що його відпихнув.
Це був ніхто інший, як Джима, колишній монстр-босс Нага, який зі своїми підлеглими тільки нещодавно було додано до теневої армії.
Джима витягнув руку в сторону. Разом з цим із тіні на землі повільно піднялися чорні копеї.
Хвати.
Джима потужним рухом схопив копальню і направив його вперед. Він стояв перед гігантом, і можна було відчути його незнищенну волю не пропустити нікого і нічого повз себе.
— А? Аа...? — Молодий солдат із Сіл Самозахисту Японії нічого не міг зрозуміти. Йому здавалося, що він бачить сон. Це видовище було настільки неймовірним.
Лише подумайте: один монстр захищав його від іншого!
Ще хвилину тому він був упевнений, що точно виявиться в страшної пащі. Зараз, глянувши на широку і величну спину монстра-захисника, він відчув, як все всередині нього заповнюється бурхливим почуттям.
- Та що тут таке відбувається ..?
Вони зможуть вижити?
У них вийде пережити напад цього монстра-гіганта?
І не тільки він сам, але також та старша пара і пацієнти теж?
Ці думки заростали в голові молодого солдата, і все, що накопичилося у ньому напруга залишило його. По щоках хлопця потекли сльози полегшення.
— Ось, тримай, - і тут хтось подав йому кольоровий носовичок. Солдат повернув голову, щоб подивитися на данця.
Перед ним стояв молодий чоловік, здавалося, навіть молодший від нього. Він показав йому підборіддя в бік хустка і потім знову кивнув головою.
Оскільки цей хлопець говорив не по-японськи, солдат не зрозумів його слів. Але було не так складно зрозуміти, що він хотів сказати в цілому.
- Він кореєць?
Солдат витер сльози, запропонованими хусткою і почав ставити свої запитання.
- До речі... Хто ти? Почекай, чому ти взагалі тут?
Молодий кореєць мовчки похитав головою. Потім підняв великий палець вгору.
- Добре, це все, що він міг сказати по-японськи.
— Простите? — Не зрозумів солдат.
— Дуже добре, - відірвав кореєць.
— С-пасибо... Напевно?
Коли збентежений солдат висловлював свою вдячність рятівникам, за спиною цього чоловіка з’явився інший чоловік. Йому здалося, що він був товаришем цього корейця.
Цей солдат дуже мало знав про мисливців. Він побачив, що одяг цього чоловіка запакований кров'ю, і зрозумів, як він не боїться монстрів. Перед ним стояло сильне створіння, яке існувало в зовсім іншій реальності.
« Це може бути небезпечно, — сказав Джін Ву. — Перед тим як з’явитися тут, він заглянув у цю сільську лікарню. І він звернувся до Ю Джин Хо, вказуючи за себе,
- Схоже, нам потрібно буде пересуватися. Ми надто близько.
Ю Джин Хо вже бачив пару битв проти гігантів, так що він майже відразу зрозумів, про що говорив Джін Ву.
- Я чекатиму там, брате.
— Чудово, — каже Джін Ву. — Він змінив погляд на молодого солдата і побачив його пильний погляд. Японець був наляканий і плакав від страху. Мисливець пройшов повз нього, злегка поплескав по плечу. Цим жестом він хотів сказати, що солдат чудово справився.
Цей молодий солдат зробив щось таке, чого будь-яка звичайна людина навіть не спробував би зробити. Він встав проти величезного монстра поодинці, озброєний однією-єдиною рушницею,
Джін Ву сам, будучи ще мисливцем рівня E, ходив по безлічі підземель. Так що він краще за інших розумів, наскільки хоробрим був цей солдат.
Молодий солдат Сіл Самоорони, глянувши на спину віддаляється Джин Ву, захоплено зітхнув.
— Ах.
Ця тягар на його плечі, і тепло його руки. Тільки від одного дотику цього чоловіка його втратив страх. А хвилину тому він був упевнений, що доведеться розпрощатися з життям.
Він відчув величезну хвилю полегшення, яка виходила з глибин його душі.
І тоді солдат згадав історії про двох корейців, які блукали по його країні, одолаючи гігантів.
Він згадав ім'я одного з них. Того мисливця, який майже сам здолав всіх монстрів рівня S в Південній Кореї, звали...
"Сон Джин Ву ... Мисливець Сон Джин Ву..."
Мабуть, це був він. Це мав бути він.
— Тудук.
У солдата закололося серце. Схоже, він натрапив на чоловіка, про якого чув лише мимохід. Він швидко запитав у другого корейця, який все ще стояв поруч з ним:
- Це той самий мисливець рівня S з Південної Кореї?
Ю Джин Хо кивнув і сказав:
- Добре, він теж не знав інших японських слів.
У цей час Джін Ву підійшов до двох лютих монстрів. Його лоб був нахмурений.
— Кьяядьяк! — Він пробив груди Джима в одну мить і почав з силою продиратися до його плеча.
Джима був монстром-боссом підземелля рівня A. Його увагу тепер трохи відвертало те, щоб захистити людей позаду нього, але він продовжував боротьбу з гігантом. Він був дуже сильний і запекло опирався. Він легко і швидко перемагав. А Джим був набагато сильнішим за інших, звичайних тихих солдатів.
Тільки подумати, що він поступався звичайному монстру, який навіть не був босом, як він раніше. Це показувало, наскільки сильними були ці монстри-гіганти.
Джін Ву ніколи не любив дивитися на те, як б'ють його солдатів. Його обличчя стало кам’яним. Він схилився. У його кісточках і голях зібралася неймовірна сила.
— Крк-кррк...
Асфальт, на якому він стояв, затріщав від такого тиску.
- Будуум!
Джін Ву з силою відірвався від землі і рвався до обличчя велетня. Усе це відбулося майже миттєво. Але монстр швидко побачив Джін Ву, який летів прямо на нього.
У очах літаючого чоловіка спалахнула іскри розуміння.
"Як я і думав, ці хлопці зовсім не звичайні монстри."
Кулак Джин Ву сильно врізався в лоб монстра. Але було менше очікуваного, ніж потрібно. Монстр почав відхилятися голови назад перед самим ударом, щоб якомога більше послабити його силу.
Цей неповороткий монстр мав не тільки величезним тілом, але й дивовижною спритністю. З точки зору мисливців, яким довелося стикатися з цими потворними виродками, цих двох факторів було б достатньо для того, щоб відчути себе безпорадними.
Але це стосувалося лише звичайних мисливців.