— А... — Вони всі втратили дар мови. Кращого опису їх стану було не підібрати.
Чо Джон Гін навіть забув, що хотів сказати. Але він був упевнений в одному. Він відчув жахливу енергію, яка була саме цією живою скульптурою.
Магічна енергія, яка походить з цієї штуки, була просто величезна. Йому здавалося, що простір навколо цієї чортової статуї як би розпливлося.
Навіть тепер, коли він лише дивився на неї здалека, по всьому його тілу бігали мурашки.
Потім він переклав погляд на Джин Ву.
Не дивно, що в цій ситуації мисливець Сон непритомний. Адже якщо він побував у сватці з такою "штукою" ...
Ні, зачекайте. Все не так просто.
Хлопець бився проти такої страшної "штуки", поплутно знаходячи час боротися проти всіх інших ворогів. На кам’яній крихті можна було побачити, скільки камінних статуй він знищив. Звичайно, це було можливо тільки завдяки тому, що це був саме мисливець Сон Джин Ву, а не хто-небудь інший.
Гільдмас нічого не відчував, крім захоплення. Але все ж... "Тепер наша черга битися з таким противником," - пойняв він.
За його виску і щоці вниз побігла велика крапля пота і зависла на підборідді.
Сила цього монстра, мабуть з легкістю перевершувала того мутирового мурахи, який з'явився на острові Чеджу. І було невідомо, чи цей ворог взагалі був монстром.
— Гльп.
Він несвідомо проковтнув.
Чо Джон Гін швидко змінив свій погляд. Він побачив, що обличчя Ча Хаен і Ву Джин Чоля теж зблідли від страху. Ці двоє вже усвідомили глибину сили противника і були дуже налякані.
З другого боку, мисливці за ними були здивовані зовсім іншим способом.
- Ця штука... Щойно казала?
— Погодите, я ж зараз не очувался, так?
— Монстр може розмовляти нашою мовою?
Мисливці переглянулися між собою. На обличчях читалося недовір’я. Щось подібне здавалося їм неможливим.
Вже було відомо, що монстри з інтелектом розмовляли своєю мовою.
Ще з часів, коли Врата тільки вперше почали з'являтися, деякі намагалися вивчити мову монстрів. На жаль, їхні зусилля були марними.
Основною причиною були агресивні поваги монстрів. А монстри, яких важко ловили живим, не могли витримати перебування поряд з людьми. І чим довше вони були в неволі, тим було гірше.
Якщо їхні тіла були повністю зняті, вони все одно намагалися вириватися і нападати на людей. Вони не мали тривалого болю від розриву тіла, але ламалися на шматки. Зрештою, їх звичайно вбивали ті ж самі люди, які їх зловили. Або ж вони помирають, не в змозі справитися зі спалахом люті.
Для монстрів і людей спільне існування неможливе. Крім того, спілкування з ними не могло бути можливим.
Такого одностайного висновку дійшли науковці з усього світу, які вивчали монстрів. І в цьому вони всі були абсолютно впевнені.
Але цей монстр, який стояв перед ними, говорив корейською так, ніби це було цілком природно для нього.
Монстр, який міг стати нахідкою століття, був знайдений. Але чомусь це нікого не втішило. Всі мисливці відчували якийсь незрозумілий страх перед ним.
Це було тривожним дзвіником, який могли відчувати тільки такі високорівні мисливці, як ці.
- Шшух...
Статуя ангела зробила крок вперед. Потерпілі мисливці швидко відступили. Ісінь повільно обвело їх поглядом зліва направо. Очевидно, їй було приємно бачити страх і жах на обличчях тих людей, які відпрягалися.
— О, сильні люди, — ніби вишукуючи закуску ліпше, насмішливо сказала статуя:
- Здається, що в плані перших жертв для короля відбоїв не буде.
Якби змія могла посміхатися, чи це було б так само огидно, як і усмішка цієї істоти? Мисливці застигли на місці від огидної умилки, яка з’явилася на обличчі боввана ангела.
"...короля?"
Чи міг там бути ще й інший монстр? Покруче?
Чо Джон Гін злегка нахилив голову в бік. Але, на жаль для нього, у нього не було часу розбиратися, про що говорив цей монстр.
Статуя ангела відірвала руку в однієї з кам’яних статуй, що лежали на підлозі.
— Крррк...
"Що воно намагається зробити?" - непорозуміння мисливців тривало недовго. Статуя приставила руку до свого правого плеча, там бракувало кінцівки. І ці дві частини раптово почали рости.
"Ааа...!" - поки мисливці ахали від подиву, статуя ангела пошевели знову регенеровану рукою туди-сюди.
Тоді відбулося наступне.
- Шшух...
Статуя раптом опинилася прямо перед мисливцями. У них навіть не було часу зреагувати. Потім вона змахнула правою рукою.
— Пдищь!
Мисливець з розбитим обличчям відлетів назад і зі всього розмаху врізався у стіну. Решта мало не контратакували, але не встигли. На той час статуя ангела вже зникла з попереднього місця.
- Куди?
— Вон там!
Істота стояла там, де колись воно і не рухалося. Загалом, воно було повністю поглинуте розробленням тільки прилаштоване правою рукою і пальцями на ній. Це виглядало так, ніби статуя перевіряла чи правильно працювала ця нова кінцівка.
- М-Мюн Чоль!
— Ээ, ааа! — Нарешті мисливці помітили на краю бійця і закричали у розпачі. Він був убитий миттєво. Танк рівня A, який працював на Південній Кореї, загинув від одного удару страшного монстра.
Очі Чо Джон Гіна, коли він витріщився на статую ангела, нервувалися.
"Охотник Сон Джин Ву бився з цим самотужки...?..." Такому важко було повірити.
Не було часу страждати за втрату одного зі своїх товаришів. На майстра нахлинуло відчуття нереалістики того, що відбувається. Він не знав, як вирватися з цієї ситуації. Мисливець намагався заспокоїтися і прийняти якесь рішення.
На жаль, не всі були здатні так само раціонально мислити, як Чо Джон Гін.
- Сучий ти син! — Закричала одна з охотниць. Це була дівчина, яка піймала мисливця. Вона в люті рyлася на монстра. У її руках запалилося полум’я.
Коли вона вже збиралася було мітнути ці вогні, хтось схопив її за руки ззаду. Вона обернулася і побачила, що до неї підійшла Ча Гаен. Пожежа смикала рукою і крикнула:
— Пусти!
— Уні, ти маєш триматися, - гарантувала її Ча Гаен.
— Я сказала, пусти мене!
ще раз повторила Ча Гаєн.
Полювання поглянула на Ча Хаен. Та стояла з похмурим, але рішучою особою закусивши губу.
- Я теж тримаюся, знаєш... — Побачивши жорсткий вираз Ча Хаен, мисливиця перестала вити від люті. Звичайно, вона знала, що було нерозумно бурмошити монстра, який після своєї першої атаки більше не виявляв інтерес до їхньої групи.
Тільки для неї було майже неможливо стримуватись. Той, кого вона кохала, зустрів жахливу смерть і нічого не могла зробити. Охітка почала схлипувати: — Хнык...
Зрештою вона перестала виявляти схильність до безглуздих учинків.
Ча Гаен перевела погляд на Джін Ву, що лежить далеко від неї. Звичайно, ця мисливиця не була єдиною жінкою, якій треба було контролювати себе.
Чомусь монстр перестав атакувати їх загін. Так і Джін Ву дихав рівно. І в цілому здавалося, що він не постраждав. Його вираз був безтурботним, ніби він просто спав.
"А тепер же..."
... Їй та іншим потрібно було виграти якомога більше часу до того, як Джин Ву прокинеться. Це було найбільшим, що вони могли для нього зробити.
І тоді...
Статуя ангела розминулася так і едак, перш ніж вона несподівано похвилювалась.
— Ха-ха.