З того часу він уже не міг дозволити собі пропустити жодного слова чи події. Він повинен бути уважним. Він швидко зрозумів, що Бог дав йому можливість написати величезну статтю. Він напише про трьох мисливців рівня S і про співробітників Асоціації. Конкурентів немає. Усі інші були надто зайняті подіями в Японії.
"Так от чому начальник Ву Джин Чоль тримав рот на замку, чи не так?" - раптом зрозумів репортер.
Приватна інформація про мисливця Сон Джин Ву була добре збереженою таємницею. Не кажучи вже про те, що він мав статус супер важливої персони під спеціальним наглядом Асоціації мисливців.
Тепер Кім міг зрозуміти, чому Ву Джін Чоль не дуже хотів поширюватися про те, що тут відбувалося.
Поки Ву Джин Чоль і Чо Джон Гін вели коротку розмову між собою, ливний загін закінчував свої приготування. Танки взяли свою броню, що нападали зброю, а хілери вчепилися до своїх предметів з магічною енергією.
Як і очікувалося від вищої гільдії країни, все це вони зробили досить швидко. Чо Джон Гін обмінявся кількома швидкими поглядами з Ча Хаен, а потім кивнув їй. Дівчина перевела погляд на іншу команду і також кивнула. Це означало, що перевірка і підготовка закінчились.
Найліпші працівники відділу нагляду вже давно закінчили свою підготовку. Ву Джін Чоль отримав підтвердження від свого підлеглого і з важким виразом обличчя повернувся до інших.
— Пошли, -скомандував він.
Їм треба було йти неймовірно довгий шлях.
Відряд рухався на максимальній швидкості, яку вони могли собі дозволити. Мисливці не стали переходити на найшвидший біг, тому що хоч номінально вони всі і були високорівними мисливцями, але їх індивідуальна швидкість сильно різнилася. Серед них була Ча Хаен, яка дуже швидко працювала.
Вона вже збиралася було вм'ятитися вперед, але Чо Джон Гін, який біг поруч, схопив її за руку:
— Мисливець Ча. Чого ти думаєш досягти самостійно?
— ...-- - дівчина нічого не відповіла.
Він знав, що вона хотіла піти і захистити Сон Джін Ву від небезпеки. Але якби вона втекла вперед, то замість нього міг би опинитися в смертельній небезпеці весь інший загін.
— Якщо ми спробуємо втекти за твоєю швидкістю, тобто високий ризик того, що вся команда буде дезорганізована, - пояснив майстер.
Ча Хаен нахмурившись, зупинилася. Нарешті вона повернулася до ар'єргарду загону. Ву Джін Чоль, дивлячись на її повернення, тихо прошепотів про себе: — Гадаю, чутки були правдивими.
— Простите? — перепитав його Чо Джон Гін. Але Ву Джин Чоль тільки пробурив у відповідь, - А... Нічого такого.
Чо Джон Гін злегка нахилив голову набік, але потім перевів свій погляд назад. Та жахлива магічна енергія, від якої у нього по шкірі мурашки втікали, все ще виходила з глибини підземного підземелля.
Йому слід було тримати тут вухо в порядку.
Він також думав, що те саме можна сказати і про Джін Ву. Адже хлопець зайшов сюди задовго до всіх інших.
"Знаюся, що ми не надто пізно..."
Якийсь час він нічим не міг йому допомогти. Залишалося тільки помолитися, щоб Джін Ву був цілу. Вони рухалися так швидко, як тільки могли.
Але через таку напруженість тіло могло перестати слухатися. І щоб зняти хоча б частину цього напруження, він заговорив до Ву Джин Чолем.
- До речі, як мисливець Сон взагалі тут опинився?
- Я теж не знаю всіх деталей. Але я поєднав усе, що, судячи з звіту, було сказано людьми. Схоже, що Сон Джин Ву, входячи, знав, як у цих Воріт подвійне підземелля.
— Гм, — нагальмував Чо Джон Гін.
Настав черга Ву Джин Чоля ставити питання.
— До речі, тобі не здається це підозрілим?
- Не те, щоб так, але... Просто це здається досить дивним, не знаходите?
- Дивним в якому плані?
- Знаєте, я раніше вивчав біографію мисливця Сон Джин Ву-нім.
Чо Джон Гін був майстром величезної гільдії. Його обов’язково притягали в гільдію найсприятливіших осіб. Так що було цілком очевидно, що у нього був особливий інтерес до Джин Ву.
— До того ж вже був схожий випадок, чи не так? — запитав він.
Ву Джін Чоль особисто розглянув події, про які говорив Чо Джон Гін. Так що, звичайно ж, він багато знав про той інцидент. Він швидко зрозумів, що намагався сказати майстер гільдії Мисливців.
Менше, ніж півроку тому мисливець Сон Джін Ву вже був у подвійному підземеллі. І тепер, через весь цей час, він знайшов ще одне і увійшов туди.
Ті, хто знав цю істину, не вважали її просто збігом обставин. Як і думав Ву Джін Чоль, наступні слова Джон Гінна були саме про це.
- Побувати в подвійному підземеллї двічі, коли майже неможливо побачити таке за все життя... І не тільки. Адже він ще й зайшов у друге з власної волі? Ви не знаходите це дивним?
Ву Джин Чоль не став відповідати відразу.
Як і мав на увазі Чо Джон Гін, багато з того що стосувалося мисливця Сона було оповите таємницею. Подвійне підземелля. Пробування. І володіння унікальною здатністю.
Але було абсолютно точно, що Сон Джин Ву був необхідний для Асоціації. Ні, для всієї Південної Кореї. Ось чому Ву Джин Чоль попросив гільдію Мисливців про допомогу. Він навіть не чекав дозволу від вищих стадій, коли дізнався, що мисливець Сон сам увійшов у ці Ворота.
Незважаючи ні на що, вони повинні були забезпечити безпеку мисливця Сон Джин Ву. А ставити йому необхідні запитання не було б пізно і потім.
Ву Джин Чоль занурився в роздумів. Але потім підняв голову.
"Отже, ось воно..."
Відстань, яку звичайні мисливці зайняли б майже цілу годину, була проведена високорівними мисливцями менше ніж десять хвилин. Нарешті вони побачили кінець цієї печери десь далеко.
- Схоже, ми прийшли.
— Так, я відчуваю це, — думав майстер.
Справді, вони відчували щось до жаху величезне. Чо Джон Гін нахмурився, відповідаючи Ву Джин Чолю. Він повільно бліднув.
Єдиною потіхою для нього було те, що він також відчував присутність мисливця Сон Джин Ву.
"До тих пір, поки мисливець Сон в порядку, все добре," - подумав він.
Вони об'єднають свої здібності. І з підтримкою інших кращих мисливців, вони повинні перемогти незалежно від того, які монстри чекали в цьому підземеллі. Чо Джон Гін, підбадьорившись цією думкою, звернувся до загону.
Поквапимося!
І найкращі мисливці гільдії Мисливців і Асоціації кинулися вперед через величезні двері, чимось нагадала вхід у стародавній замок.
І тоді...
Вони бачили щось таке, чого ніколи не бачили. А вони мусили багато заздрити за все своє довге і насичене життя як мисливці.
- Що... Що це...?
- Що це за чортове місце?
Перше, що вони побачили - це незліченні знищені кам'яні статуї, якими був завалений підлогу кімнати. Усюди лежали маленькі горщики з уламків.
— Гляньте, глянь! - І один з мисливців показав пальцем кудись вгору.
І там, куди він показував, всі могли бачити справді гігантську статую невідомого бога, що застигла в атакуючий положенні з все ще зчепленнями руками. Особливу увагу привернула її голова з відвалиною половиною обличчя.
Серце Ву Джин Чолу забилося в скаженому ритмі, коли він згадав свідчення тих хто вижив під час попереднього інциденту з подвійним підземеллям.
"Це все було правдою... Ця статуя бога і всі ці кам'яні статуї були реальними!!"
Всі, хто вижив, говорили те саме. Вони розповідали, що в цьому місці була величезна статуя бога, яка одним своїм поглядом могла спопелити мисливця рівня C. Крім того, численні кам'яні статуї, чиї рухи не можна було вловити неозброєним оком.
Вся ця відкрита місцевість була прямо вкрита ясними ознаками того, що ще нещодавно тут проходила відчайдушна схоплювачка.
"Минутку. А де мисливець Сон Джин Ву?" - "Залицявся навколо.
Все виглядало так, ніби всі вороги вже були знищені. Тепер їхньою головною метою було з'ясувати стан мисливця Сон Джин Ву.
Чо Джон Гін повернув голову, щоб виглянути Джін Ву, і нарешті помітив його.
— Он он там.
Джін Ву тихо лежав на спині прямо під статуєю бога. Здавалося, ніби він спав.
- Мисливець Сон!
Мисливці зібралися до нього, але цього разу вже Ча Гаен зупинила їх, піднявши руки. Відчувши тривогу, він повернувся до неї.
По її обличчю стікався холодний піт.
— Ча Хаен?
Вона закусила губу і сказала:
— Вон там... Там щось є.
Тоді це і сталося. Одна кам’яна статуя, що схилилася над Джіном Ву, повільно піднялася на ноги. Крила на її спині були відірвані, і в неї залишалася лише одна рука.
- Не пам'ятаю, щоб я запрошував вас сюди люди -- почували вони низький голос.
Статуя ангела піднялася повністю і обвела поглядом мисливців, які вторглися в храм. І раптово її обличчя осяяла погана ухмилка.