Публікуватися
НовинкиПопулярнеБезкоштовноКниги в процесіЗавершеніПерекладиІлюстраціїФандомиНовини
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБібліотекаУвійти
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
19Зареєстрованих користувачів
Соціальні мережі
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Підняти рівень поодинці

ТОМ XII. Глава 5. Частина 1 - На патріоне!

Прочитано 0% глави

Репортери з усього світу прибули до Японії.

Незвичайним було те, що всі ці репортери були військовими кореспондентами, які позначали різні воєнні конфлікти по всій земній кулі.

Те, що мало статися тут, цілком підходило до поняття справжньої війни.

Захисний кордон, збудований навколо Ворта, був неймовірно щільним. Репортери підняли свої камери і навели їх на почорнілі величезними коломи Ворота. Вони були подібні до багатоповерхового будинку. Навколо цих Воріт було зведено захисний бар’єр, що оточував армію чоловіків і жінок.

У цьому районі стояла напружена ситуація, яку зазвичай можна було помітити перед початком війни.

Помічник репортера нервово сковтнув і запитав свого керівника, відомого німецького кореспондента з Англії Вільяма Белла.

Чому армія тут?

Вільям Белл відповів, продовжуючи знімати рішучі обличчя всіх солдатів на камеру: « Щоб виграти більше часу ».

— Пробачте? — не зрозумів помічник.

- Їхнє завдання - привернути увагу монстрів, щоб мисливці могли підготуватися до контратаки. Крім того, вони стануть приманками. Щоб у разі непередбачених обставин перехожі люди, які спостерігали за ними, встигли евакуюватися.

— Щелк!

Наступним кадром камери Вільяма Белла був президент японської асоціації мисливців Мацумото Шіґео, який стояв біля Ворту. Він у цей час з твердим і сумним виразом говорив щось своїм співробітникам.

"Так вже, не той момент, щоб він посміхався".

— Щелк!

- Це означає... що вони... Пушене м'ясо?

— Слухай. Якщо думаєш, що це доля когось іншого - то ти мене сильно підставляєш.

— Простите?

- Тобто, якщо зі мною щось трапиться, то твоя робота - стояти переді мною, так?

— Ээеэ? — Молодий помічник здригнувся і швидко обернувся, тому Белл швиденько ткнув його ліктем в бік.

— Якщо будеш так напружуватися, то у тебе навіть шанса втекти не буде, розумієш? Що я намагаюся тобі сказати - розслабся небагато.

Нарешті, коли Белл підмигнув і поплескав його по грудях, помічник репортера зрозумів, що це був лише жарт.

"Містер Белл ... Він все ще може жартувати в такій ситуації," -восько подумав він про свого начальника.

Цей досвідчений репортер був впевнений у цьому молодому помічнику. Він все-таки розслабився і збавив напруження, яке відчував.

Але він також знав правду. Коли Вільям Белл починав так посміхатися, тоді-то і варто починати нервувати.

Потім погляд помічника знову перейшов на величезні Ворота. — Я все думаю, які ж монстри можуть звідти вийти?

Вільям Белл перестав робити знімки і підняв погляд туди ж, куди дивився його помічник.

Ця річ була дійсно величезна. Насправді ж навіть настільки велика, що вона не була лише розміром.

Після того як у світі почали з’являтися Ворота, другим полем бою для військових кореспондентів стали різні місця їх появи. Тобто, Вільям Белл за життя побажав достатньо Врат. Чорт, та йому навіть доводилося вести репортаж з місця, де відбувся втечу від підземелля...

Але Врата, що стоять перед його очима, були абсолютно іншого рівня. Просто від взляда на цю чортову штуку, його проминув холодний піт.

"Напевне, розвідувачів туди не відправляли."

Жоден з високорівневих мисливців не погодився відправитися в ці Ворота, щоб дізнатися, що там всередині. Так що ніхто не знав, що може звідти вискочити, як тільки вони розкриються.

Губи Вільяма Бела, щільно стиснуті до цього, повільно розкрилися. - Не знаю, що може звідти вийти, але... — І на його обличчі з’явилася усмішка, але хоч би що це було, помолімося лише про те, що бар'єр Юрія Орлова буде достатньо міцним.

Останнім точкою для його камери було місце, де стояв Юрію Орлів, зайнятий останньою перевіркою бар'єру. Російський мисливець посміхався в усій ширині.

- Він бездоганний. Дуже добре, що Юрій був повністю впевнений у бар'єрі.

Тому що, ну ... Його бар'єри завжди отримувалися видатними. Крім того, це не було єдиним його мотивом.

Президент Асоціації Мацумото Шіґео боявся, що японські громадяни будуть дорікати їх за їхню в'язню. Так що все було зроблено по-тихому. Внаслідок цього японська громадськість була настільки вражена, що росіянин просто прийшов по доброті до серця. Вдячні громадяни почали засипати його великою кількістю пожертв.

Значить, він отримає ще більше багатства! До того ж, було і дещо ще. Незліченні репортери наважилися приїхати і знімати його!

Слава і багатство. Ці дві речі, заради яких так старався Орлів, впали йому в руки одним махом.

І він в останній раз обвів поглядом натовп .

- Він бездоганний! — тільки й чувся навколо.

Після сьогоднішнього дня він повинен потрапити в підручники історії як перша людина, поодинці заблокуваний Ворта рівня S.

"Хоча я б волів, щоб мене запам'ятали як людину, яка сам зачистив Ворату рівня S..." - подумав Орлів.

https://literna.net/uk/books/254-pidnyati-riven-poodintsi

Попередня главаНаступна глава