[Навик: збереження Теней ур. 2
Класовий навик.
Потрібні мани для активації: Ні
У тіні призовника зберігають тіньових солдатів.
Збережені солдати можуть бути покликані назад або ж відреаговані в будь - який зручний для призовника час.
Кількість тіней: 840/840
Ефект другого рівня: Ви можете передати свої відчуття одному обраному теневі солдату з вашого сховища.
Новий ефект, доданий до вміння "Збереження Теней" називався "Передача Прочущиків". Це була досить незвичайна здатність, яка дозволяла призовцю відчути те ж саме, що й тінню солдатів.
Отже, можна було вибрати тенного солдата, який був далеко від нього і бачити його очима, що відбувається там. В останні дні він досить часто використовував цей ефект. Як і зараз.
Джін Ву мовчав очі.
- "Педа Прочущий".
Він вловлював сигнали, які йому надсилали тіньові солдати з різних місць поза підземелля.
"Похоже, я розкинув досить багато солдатів, а я дивлюся?" - зауважив мисливець.
І без жодних хвилювань він вибрав одного з них. За чистим збігом це виявився солдат, захований всередині тіні мисливця Ча. І коли він з'єднався з цим солдатом...
- Шшшух...
...він почув шум падаючої на підлогу води.
"Сьогодні дощок бути не повинно, так що це за шум у ...?!" - але його замішання надовго не протягнулося.
Джін Ву вилякав очі, як тільки він побачив оголене блідо - вкрите паром.
Ю Джин Хо, який сидить поруч, був захоплений зненацька:
— Хён-ним? Що трапилося? Ти що, щойно заснув?
- Ні, нічого особливого, похитав головою Джін Ву. Про себе він пообіцяв купити мисливці Ча здоровий обід у якості вибачливого жеста.
— О, до речі. Хён-ним, ти чув новину?
- Яку саме?
- Про тих величезних Воротах S в Синдзюку в Японії, хён-нім. Я чув, що приблизно завтра там трапиться втеча з підземелля.
Час вже так швидко пролетів? Джін Ву повільно похитав головою.
"Це означає, що вже шість днів пройшло з тих пір як ми почали проходити це високорівневі Ворота", - підрахував він.
Ці останні шість днів Джін Ву не сидів на місці. Хоч він і просувався зі швидкістю слимака, все-таки його окуляри досвіду стабільно росли. У результаті він зі 100 першого рівня піднявся до сто третього.
Він отримав нагороду за підвищення рівня, коли забув про все інше.
Джін Ву покликав з інвентаря той Чорний ключ.
— Шурурк...
Він з'явився в його руці.
[Предмет: Ключ від храму Карденон
Редкість...
...була досягнута.
Залишилось часу: 26:51:49]
"З'явився лише один день." - Джін Ву мовчки стиснув ключ у своїй руці. Його серце починало битися частіше, коли він дивився на нього.
- ...ей, а ну ні з місця, — префектово скомендував хлопець.
— Э? - Ю Джин Хо і так все частіше почав кидати погляди на Айрона та Ікрида, дещо доїдаючи свій обід після тієї жарти Джін Ву. Але він прямо чи майже підскочив, коли мисливець раптово віддав цей наказ.
— Я не з тобою говорив, — заспокоїв він заступника.
Насправді Джін Ву віддав цей наказ своїм солдатам. Тінові солдати вже збиралися розпочати наступ, але коли вони почули наказ Джін Ву, то застигли.
— Куруру...
— Куруруук, — на протилежному боці печери з’явилися монстри і покривали свої кліки. У них була зброя, схожа на серпи і довгі мечі. Джін Ву, не відводячи очей від цих монстрів, піднявся зі свого місця.
Залишився все ще цілий день.
"То ж, мені потрібно вбити ще один день", - і він закликав "Корткий меч Короля демонів" зі свого Інвентаря. Мисливець посміхнувся, міцно зтиснувши зброю в руці.
Ввечері до втечі з підземелля.
У окрузі Сіндзюку за вказівками Юлія Орлова було позначено велике магічне коло. Його розмір був справді величезним. Можна було сміливо сказати, що такого ще не бувало за всю історію.
Усі мешканці тієї місцевості вже були евакуйовані. Юрію Орлів ж до самого кінця залишався там, щоб переконатися в створенні бар'єру.
Японські представники мовчки спостерігали за ним, не сміяючись навіть сковтувати. Будь - яке слово російського мисливця, кожне його діяння було прийнято до розуміння.
Орлів потирав і почистив свій підборіддя знову й знову, перш ніж сказати:
- ...це так дивно, ви знаєте?
Перекладач вилякав на нього очі:
- Перепрошую? Є якась проблема з встановленою бар'єром?
— Ні, не в цьому справа, - зробив російський.
Магічне коло було бездоганне. Поза всяким сумнівом, мисливець був упевнений в тому, що він встановить свою найкращу роботу саме тут.
Ні, встановлення бар'єру не було дивним.
- За нами ніби спостерігають, звідкись тут.
- Перевідник злякався.
Якщо не це, то чому ж ще серце Орлова билося з такою частотою? Російський мисливець розкрив очі пошире і оглянувся навколо. А потім люто крикнув з усіх сил:
— Та хто ти, чорт забирай? Де ти?
На жаль, йому ніхто не відповів. І тільки відлуння його ж голосу повернулося до нього крізь покинуті вулиці.
—... — Один з японських представників утер зі лютим потом, що виспівував холодну стелу і натужно посміхнувся, — пан Орлів, завтра вийде втекти від підземелля, так що тут не повинно бути нікого. Залишатися тут було б нерозсудливістю. Хіба ви не згодні?
Юрію Орлів насміхався з мене:
- А коли це я сказав, що це людина?
— Простите? — Не зрозумів японець.
Орлів поглянув на того, хто з кожним секундою бліднув. Потім знову нахилив голову вбік.
"Невже я помилився ...?"
На жаль, на нього дійсно здалека дивилася фігура, стоячи на даху одного високого будинку.
"А у нього непогане трохи," - сказав глядач.
Знову ж таки, враховуючи, звідки Юрію Орлів черпав сили, це не було чимось дивним.
"Куди важливіше..." - і погляд таємничої людини перейшов на Ворота рівня S. Біля них стояла тиша настільки моторошна, що від неї ставало нудотою всім, хто дивився на ці Ворота.
"..." - і незнайомець зняв свій каптур, який приховував його обличчя. Під ним ховаюлося обличчя людини на сході. На вигляд йому було близько сорока років. Космача і густа борода, яка покривала більшу частину його обличчя, досить ясно вказували на його особистість.
Це був ніхто інший, як Сон Іль Хван.
Він з жалем подивився на ці величезні Ворота, перш ніж надягти каптур назад.
"Нарешті... Починається."
Все йшло згідно плану.