Один чоловік потрапив у велику лікарню.
У нього була причина, через яку він біса намагався не потрапити нікому на очі. І нею була каністра бензину, яку він зараз ніс в руках.
У минулому він не мав жодних натяків на пристрасть чи бажання. Тепер же вони були сповнені рішучості.
"Думаєш, тобі дозволено дивитися на мене звисока?" - він постійно повторював про себе цю фразу.
Він уже вирішив померти сьогодні.
Цей чоловік довго блукав по величезному будиночку. Потрібно було підібрати відповідне місце. Зрештою він зупинився в одному з багатьох лікарень. Навколо нікого не було. Він вирішив, що це те, чого він шукав. Ще раз він побачив, що ніхто йому не завадить. Потім почав обережно розливати бензин по підлозі.
"Я не збираюся вмирати поодинці" - він був злий на весь світ.
Це сталося тиждень тому.
Він напився у стельку. Безцільно блукав вулицями, поки не натрапив на якогось перехожого і у них не зав'язалася бійка. Як результат, його побили до напівсмерті. Так він і опинився в лікарні. Він довго лежав без свідомості, а коли прийшов в себе, то згадав, що йому нічим платити за лікування. Адже він програв все до копійки. Тоді він покликав свого лікаря і сказав:
"У мене немає грошей на оплату лікарняних рахунків, тому краще б вам перестати лікувати мене і відпустити."
І тоді...
Він побачив це.
Він побачив очі лікаря. Той дивився на нього як на останнього ідіота.
Який же він виродок. Чоловік не запам'ятав обличчя цього лікаря, але ось його погляд вже ніколи не забуде.
Тому він і вирішив.
"Я відімщу тобі," - відповів він.
І для цього він пробрався в лікарню, де нещодавно був пацієнтом.
Він все одно не збирався далі жити. Тому і розлив бензин по цьому поверху госпіталі, а потім вилив рештки на себе.
— Я заберу вас з собою, - він був просто переповнений ненавистю.
У його пошесті були чутні лють і озлобленість.
Звичайно, ця лікарня була просто гігантською, так що вона не згорить повністю. Але він все одно забере з собою пару життів. І це буде чудово, якщо кілька лікарів з’являться серед його жертв. Але якщо ні, то він нічого не може з цим вдіяти.
Він все одно вже зруйнував своє життя азартними іграми. Але він не збирався йти тихо в світ інший. Він не такий, як всі інші.
Зрештою каністра спорожніла. Чоловік відставив її в сторону. Пошаравши трохи в кишенях, витягнув запальничку. Замер на мить. У ту секунду, як його палець перевірить коліщатко, його мрійне життя підійде до кінця. Але його вже ніщо не лякало.
—...
Його обличчя більше не виражало жодних емоцій. Но. Коли він уже збирався підпалити запальничку, на нього підвів легкий вітерець.
— Слизняк? - Здивувався він.
Він відчув, що щось не так і озирнувся. У коридорі не було навіть вікон, так звідки тут взятися сквоню?
"Що це було?" - прислухався чоловік.
Він схилив голову, озираючись навколо, і раптом зрозумів, що чогось не вистачає. Чоловік оглянув свою руку.
Запалюка пропала!
"Що?!"
Це просто неймовірно.
Він подумав, що міг випадково упустити запальничку, коли відволікся. Тоді він почав оглядати підлогу, але це виявилося порожній тратою часу.
"Куди вона справиться?."
Цілком спантеличений, він підняв голову. І побачив щось велике і чорне, що стоїть прямо перед ним.
Це було "насече" з руками і ногами.
Чоловік був приголомшений. Його очі ледь на лоб не вилізли. Але закричати він не встиг. "Секоме" простягнуло руку і зачинило йому рот.
— Умпф!
— Ки-ки-Кик.
Вільною рукою "сектоме" підняв вказівний палець і піднесло його до рота.
— Тс-з.
Людина не повинна піднімати такий шум. В кінці-кінців жінка, яку його король наказав йому захищати, спала в сусідній кімнаті.
Чоловік різко намагався вирватися, але все було марно. Він не міг зсунути руку монстра зі свого рота.
— М-м- м!
Тепер він побачив "засіканого". Ні, відкрита паща Бера, яка була біля його обличчя.
***
Чому "це" сталося на 101-му рівні?
Поки Джін Ву їхав додому, він роздумував про те, як сильно підвищилося його шкільні навички. Але хоча його думки і були зайняті іншими речами, він твердо й впевнено тримав кермо обома руками.
"І навіть не 100-ий рівень".
Він думав, що якщо через підняття рівнів в ньому щось і зміниться, то це відбудеться після 100-го. Але його сподівання трохи не виправдалися.
Його шкільні навички покращилися після 101 рівня.
Відразу кілька здогадок промайнуло у нього в голові. Але зараз, тільки дві з них були найбільш ймовірні.
І перша була пов'язана з цифрою "1". Можливо, "1" означала новий початок.
Може, після 101 рівня всі обмеження його класових навичок були зняті і він міг спокійно їх збільшувати?
"Якщо це не воно, то..."
Джін Ву насупився, роздумуючи над другою теорією. Він хотів би, щоб вона поводилась неправильно.
"Чи це могло статися тому, що я отримав клас на 51-му рівні?"
Є ймовірність того, що рівні його навичок піднялися через те що він піднявся на 50 рівнів вище, ніж коли отримав клас. Це також означало, що йому потрібно досягти 151-го рівня, якщо він хотів знову підняти свої навички.
"Я не хочу цього..." Другий варіант подобався хлопцю набагато менше.
Зважаючи на швидкість підвищення його рівня, він молився, щоб це все залишилося лише теорією.
Невдовзі на горизонті з’явилася будівля офісу гільдії. Джин Ву заїхав на підземний парковку. Він був єдиною людиною, яка їздила на "Bonggo", найкраща машина гільдії Аджін. Ю Джин Хо вважав за потрібне залишитися в підземеллі, сказавши, що йому потрібно закінчити з усією роботою перш ніж повертатись до офісу.
Може рейд і закінчився, але потрібно було ще передати знайдений лут посередникам. І оскільки Ю Джин Хо мав зв'язки, він вирішив самостійно зайнятися цією справою.