Публікуватися
НовинкиПопулярнеБезкоштовноКниги в процесіЗавершеніПерекладиІлюстраціїФандомиНовини
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБібліотекаУвійти
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
19Зареєстрованих користувачів
Соціальні мережі
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Підняти рівень поодинці

ТОМ Г. Глава 12. Частина 2

Прочитано 0% глави

Багато людей зібралися на пляжі Гванналі.

Люди зібралися тут, незважаючи на похмуру погоду і незручності. Всі вони прийшли сюди лише з однієї причини.

І причиною цього були величезні ворота, які з’явилися на піщаному пляжі.

Поліцейські та працівники філіалу Асоціації мисливців діяли спільно. Вони вирішили об’єднатися з цією непередбачуваною справою. Щоб заблокувати шляхи проникнення до брам звичайних громадян, вони наполегливо збудували багато барикадів.

Але навряд чи люди, які там були, прийшли б в голову порушити кордон. Ніхто не зважав би переступати її, зробивши хоча б один крок.

— Сонбэ! (п/п: звернення до старшого по зв'язку товаришу по службі)

Перед натовпом на місці події з’явилася нова співробітниця. Вона підійшла і запитала в одного з стрілок:

— Чи ми повинні повторювати ці дії й робити це кожного разу, коли з’являються нові ворота?

Стрілок також був збентежений тим, що відбувається. Але він розумів, що до певної міри такі дії були більш виправдані. Це був перший раз, коли у Пусані з’явилися ворота такої високої складності.

- Ну, ми не можемо з цим нічого вдіяти. Тому що це найсильніші за потужністю ворота, які коли-небудь з'являлися в Пусані.

Після того як він це сказав, він відразу озирнувся собі за спину.

Позаду нього, розташована прямо в повітрі, зяла величезна чорна діра.

Він дивився і просто намагався придушити в собі відчуття, що його затягує у темряву цієї прірви.

Безумовно.

« Я знаю, чи це правда, що жодна небезпека для людства не існує доти, доки підземні простори все ще залишаються неушкодженими. Але все-таки так говорять, але ... -- це те, що він був стурбований.

Але йому явно не подобалися ці ворота.

Почуття страху було інстинктивним. Це як якщо уявити, що ось є люди, які бояться відкритого космосу і всього що він може нести. Або глибин океанів... Страх виникає з причини, без жодної вагомої підстави.

Отже, коли він потрапив на місце події, то відразу відчув це. Єдине, на що він сподівався, це, що мисливці скоро зайдуть у цю зловісну діру.

І якщо подивитися з цього боку, то хіба це не основна мета і сенс даної рейди.

У цей момент новенька, згадавши про чутки навколо, вирішила уточнити цю мить.

— А! Сонбэ, до речі ви чули про це?

- Що?

- Ви чули про те, що сьогодні повинен приїхати мисливець S-ранга з Сеула?

Цікаво, а тут є люди, які не знають про це?

Найімовірніше, що одна половина присутніх тут людей прийшла подивитися на дивні ворота. А ось інша — на мисливця рангу S з Сеула.

- Ви про мисливця Сон Джин Ву?

— Да! Про цю людину!

— Чи ви вже знайомі з цією людиною? Чого тобі так подобається?

— А, неет.

Новина поспішно замахувала руками. Потім, змутившись і закусивши губу, схрестила руки на грудях з трохи загадковим обличчям.

- Сьогодні буде перший раз, коли я зможу побачити мисливця S ранга живу...

У стрілка від її слів стало насмішкою обличчя.

- Сон Джин Ву є мисливцем-новиком. Ти ж сам новачок, але чому ви так сильно відрізняєтеся?

— Сонбэ!

« Якщо ти так зацікавлений і прагнеш подивитися, то чому б тобі не піти туди й допомогти їм? » — запитав він.

— Я весь цей час там заірчала, у мене вже ноги болять. Зараз я просто прийшла ненадовго відпочити. Потім знову повернуся!

Стрілок цокнув своїм язиком.

Оскільки він не бачив цього на власні очі, то нічого сказати не міг. Він скосив на неї очі. Його поведінка здивувала його, і він не повірив би в те, що люди можуть так поводитися.

Хоча.

Не те щоб він не розумів, про що розповідає новенька і чому в неї такий великий інтерес.

— Насправді мені теж трохи цікаво на нього подивитися. Сьогодні люди надто багато говорять про цю людину.

- Невже ви теж, сонбе?

— Ну... Він все-таки той самий мисливець рангу S, який знищив боса підземелля ранга С.

Спочатку, за словами шефа монстрів у підземелля ранга S на острові Чеджу, вважалося Королева Муралів.

Однак багато людей, які дивилися трансляцію і спостерігали за усіма подіями в реальному часі думали інакше. Під впливом побаченого вони вирішили, що істинним босом підземної був величезний мурашник-монстр.

Знищити монстра рівня боса — це все одно, що закрити ворота і завершити рейд у найближчий час.

І ось з'являється мисливець, який може закрити ворота S ранга поодинці.

І при цьому не було чутно жодного звуку про те, що мисливець Сон Джін Ву отримує якісь особливі привілеї, або був порівняний до « ржава державної влади».

З огляду на всі ці факти, то він також був переконаний у тому, що буде звертати увагу на цього мисливця. Стрілок теж відчував цікавість.

— Мисливець ранга S! Цікаво, що коли ви побачите його живу - які почуття він викличе? — продовжувала думати новачка.

Очі дівчини горіли від нетерплячості. В голові стрілка, яка дивився на свою підлеглу, копішилася різні думки:

« Ця дівчинка! Хіба ж у Асоціації немає гідних поваги людей, які старанно виконують свою роботу? Яка користь сидіти і захоплюватись вміннями мисливців? "

Повністю ігноруючи погляди сонба і різниця в їхньому віці, новенька продовжувала говорити веселим та радісним голосом:

— Сонбэ, сонбе!

- Що ще?

— А правду кажуть, що справжнім могутнім мисливцям дуже важко дивитися прямо в очі? Скажіть, а вам дійсно вдалося побачити мисливця ранга S?

Стрілок задумався. У цей момент він згадав про свою поїздку в Кванджу минулого року.

- ...так, було справу.

— Ваау!

Висловивши своє захоплення підлеглою, він з легкістю потиснув руки і зберіг роздратованість.

- І як це було, сонбе? Це дійсно так страшно? Не внімалася новенька.

— Я, йа, не базікай тут всякого. Минулого року, завдяки діяльності Асоціації у мене був шанс побачити і співпрацювати з мисливцем Ма Дон Уком з однією із кращих гільдій, між іншим.

Можна мені пройти? Хтось ввічливо звернувся до них.

— А, да.

Два співробітники асоціації, які були зайняті звичайними трепом, поспішили швидше піти з дороги людини, яка до них звернувся. Вони несподівано встали на його шляху, заблокувавши дорогу.

Однак.

— О?

Стрілок озирнувся на чоловіка, який щойно пройшов повз них, закривши голову під капюшоном.

- Що сталося, сербе?

— Та ні, просто цей хлопець начебто з'явився з нізвідки, -дивно простягнув стрілок.

— О? Ви здивувалися? Ось і я теж, якщо чесно. Це був співробітник Асоціації? - Запити прокидалися з дівчини один за одним.

- Хмм... Стривай, а на чому я зупинився, коли розповідав тобі?

Це... коли почали розповідати про мисливця-танкера Ма Дон Ука.

— А, правда. І ось, мені дійсно вдалося зустрітися з мисливцем Ма Дон Уком. Побачивши його, я зрозумів, наскільки великим він є. Ширина його плечей була настільки великою, що можна порівняти зі шафою.

— Ваау.

І ці двоє працівників, як ні в чому не бувало перевели дихання і продовжили тріпатися, повністю проігнорувавши те, що тільки що з ними сталося.

https://literna.net/uk/books/254-pidnyati-riven-poodintsi

Попередня главаНаступна глава