Публікуватися
НовинкиПопулярнеБезкоштовноКниги в процесіЗавершеніПерекладиІлюстраціїФандомиНовини
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБібліотекаУвійти
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
19Зареєстрованих користувачів
Соціальні мережі
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Підняти рівень поодинці

ТОМ Г. Глава 12. Частина 1

Прочитано 0% глави

Старша школа, яку відвідує Джін На.

Три хлопці, які щойно отримали нове завдання вчителя малювання були повні мук.

— Хіба це не справжня трудова експлуатація?

— И не говори.

- Чому він змушує нас робити те, що взагалі-то повинен робити він сам.

Хлопці продовжували нарікати і зрештою досягли місця свого призначення. Вони відкрили замки другої художньої кімнати, яка в даний момент використовувалася як склад.

— Арх, пил.

— Пчхи.

Пил, яка довгий час накопичувалась у складі, де ніхто не думав прибирати, зараз же радісно зустріла хлопчиків. Вона піднімалася в повітря.

Вони озирнулися. У різних місцях навколо них були розкидані старовинні мистецькі інструменти, покинуті картини та гіпсові скульптури.

- Скільки штукатурки він нам сказав принести?

— Нас шість груп, тому мабуть шість.

ми за один раз не витягнемо. Можливо, нам доведеться тягнутися сюди ще раз.

- Тоді ми візьмемо відразу 4 штуки.

Хлопці засучили рукави. Вони почали передавати один одному гіпсові сліпки, додаючи і склавши їх, щоб потім було зручніше їх нести.

Проте один з учнів, намагаючись підняти одну зі шматків штукатурки в одному куті, знайшов « щось всередині ».

— О?

Двоє інших хлопчика, почувши його здивований крик, поспішили до нього. Вони стояли поруч.

— О, що це?

Це була велика чорна діра, схожа на портал. Вона плавала на стіні.

Це були ворота розміром з людину.

Один з них, найбільший хлопчик, подивився на ворота і несподівано засміявся.

- Я теж не знаю.

Потім він почав говорити і одночасно з цим протягувати руку до воріт. І, врешті-решт, поклав її на поверхню врат.

— Це вже закриті ворота, і вони безпечні. Якщо ви не є мисливцем, то не зможете ані ввійти в ці ворота, ні, тим більше, вийти з них.

І в цей момент.

— Бжик.

Раптом поверхня врат тріснула. З щілини, яка з’явилася на початку, швидко висунулася рука і схопила учня за голову.

— О?

Хлопчик з усіх сил боровся і намагався вирватися. Але рука, яка тримала його за голову, навіть не зрушила з місця.

У цей момент тверда поверхня розкололася і уламки полетіли на всі боки. Вони розліталися всюди.

— ы, тыаая!

Чун Сок!

Крики хлопців потонули в калюжах крові, яка хлеста навколо.

Чорна завіса, яка блокувала ворота, була знищена. Тепер ворота були подібні до вікна в інший світ. Через його ув’язнення монстри почали прориватися назовні.

Це були орки - вроджені мисливці за здобиччю.

І хоча і їхній інтелект поступається людським, є деякі речі, в яких вони набагато вищі за людей. Наприклад, здатність виживати у важких місцях і тривалим відслідковування слабших об'єктів порівняно з ними.

Двері були миттєво зламані.

Орки - мисливці виходили з щілини в стіні, де щойно зник сходок, який блокував зовнішній світ від землі.

— Кирик.

— Кык.

Орки підняли мертві тіла хлопчиків, які лежали на підлозі біля виходу. Відкинувши їх убік, вони почали озиратися.

— Кхын. Кхик.

— Кирик!

Це були справжні мисливці. До того часу вони цілими тижнями проводили весь свій час у темряві підземель, дихаючи тільки їхнім характерним запахом сирості. Цілком природно, що коли вони вибралися назовні, перше що вони відчули, були запахи плоті і крові.

Однак.

Це був лише загін розвідників.

Хоч їхня кров бурлила і кипіла, чекаючи на дії, вони не могли просто так взяти й піти вбивати. Тому вони продовжували стояти на місцях.

За цими круглими дверима були десятки людей, які не очікували їх появи.

Розвідники озирнулися на приміщення. Воно складалося з великої кількості вікон і дверей, а стіни в цьому приміщенні були прямокутними кутами.

Орк, який був лідером їхнього розвідувального загону, незабаром зрозумів, що місце, де вони знаходяться, було єдиним будівлею. Так само великим і складним, що складається з багатьох кімнат, як і їхніх цитадель.

Він розширив ніздрі і втягнув у себе повітря.

Було два варіанти розвитку подій.

Один з них - намагатися непоміченими покинути цей замок і почати вбивати здобич навмання, не знаючи ні місць, нічого.

А інший - знищити всіх, хто в цьому замку, захопити його і зміцнити, як їхню тимчасову цитадель. А потім спокійно, склавши план і накопичуючи сили, почати полювання.

Йому навіть голову не довелося ламати на рахунок того, який з цих двох планів більш приємний для виконання.

Він повернувся і сказав іншим оркам.

— Повідомте про це нашим братам.

Потім він підняв голову і подивився на стелю.

Його вуха здригнулися і вловили звуки, які доносилися звідкись зверху.

Прямо над їхніми головами, і ще вище.

Їхня будівля була буквально переповнена здобиччю.

У його голові почали звучати звуки майбутніх вбивств. Він представив крики відчаю та болю, які з кожним разом ставали дедалі більше і більш моторошними. Це було саме те, що їм потрібно.

Чудово.

Орк іскрив рот в жорстокому усмішку, показавши при цьому свої зуби.

- По-перше, нам потрібно організуватися і грамотно тут все зробити.

https://literna.net/uk/books/254-pidnyati-riven-poodintsi

Попередня главаНаступна глава