Адже це було дивно, що директор і заступник директора Бюро Мисливців вирішили зустрітися та обговорити питання о четвертій ранку. Та ще й в такому незвичному місці, як домашня кухня директора.
Деякий час між двома людьми, що сиділи за столом, висіла напружена тиша. Поки вони могли тільки думати і мовчати.
— Тік-так, тик...
Через деякий час директор відвернувся, щоб дістати цигарку і закурити.
Було надзвичайно знову це спостерігати.
Особливо момент, коли мисливець на відео закликав чорних солдатів, і ті почали знищувати мурашок. А те, що він потім покликав воїнів з мертвих мурахи вражали його до дріжджів.
«....»
Що тут можна було сказати чи додати? Тому все, що він міг зробити, це просто мовчки курити цигарки.
Дружина директора також прокинулася. Не знайшовши чоловіка біля себе, вона пішла на пошуки. Спустилася сходами з другого поверху і, побачивши світло з кухні на першому поверсі, покликала його.
Дейве, все гаразд?
Директор мовчки, не кажучи ні слова, підійшов і взяв її за руку, поглядом відсилаючи назад до спальні. Дружина директора з захопленням подивилась на нього і знову піднялася на другий поверх, ховаючись за поворотом.
Потім, викуривши повністю третю за рахунку сигарету, чоловік нарешті тихо сказав:
— І така велика і талановита людина знаходиться в такій маленькій країні, як Корея.
— Я згоден з Вами, — закинув головою заступник.
— Вам щось відомо про нього?
Заступник директора відразу ж включив файл, який містить інформацію про Сон Джин Ву.
Директор мовчки подивився на документ і задоволено посміхнувся.
— Просто відмінно.
Далекосхідна земля, острів Чеджу. Не минуло й години з часу, коли нальот і зачистка острова закінчились. А вся інформація, яка відповідає цьому інциденту, вже з'явилася у них на руках. Це була грандіозна система передачі інформації, побудована не тільки на мисливцях, але й на людських відносинах.
У цьому, мабуть, і полягала міць американського Бюро мисливців.
Тим часом заступник директора, який спостерігав за своїм начальником, усміхнувся.
"Нам пощастило"!
Звичайно, розвідка США - це не аби що. Але цього разу їй дійсно пощастило.
Візьміть хоча б справу « Сон Іль Хван».
Людина, яка з'явилася у них із підземелля, і про яку нічого не відомо до цих пір. Чи він людина, чи монстр? Він оголосив себе корейським мисливцем, коли вийшов і назвав своє ім’я. Це дало змогу зібрати інформацію, яка все ще зберігалася в Бюро Мисливців.
Тепер інші країни, крім Південної Кореї, навіть не знали про мисливця Сон Джин Ву. Та вони навіть не чули його імені, а США вже встигли зробити два кроки вперед.
“ Нехай поблагословить нас Господь.
Що ж це насправді, якщо дійсно не допомога від Бога?
Але це не той випадок, коли ти можеш розслабитися і радіти невеликій кількості удачі, що на тебе впала. Вони - ті люди, які повинні взяти отриману ними удачу і перетворити її на справжню можливість.
Заступник директора з серйозним видом сказав:
— Ця людина... Він не отримав належної компенсації від асоціації. Хоча його батько також був мисливцем і зазнав поразки, борючись в одному з воріт.
— Хмм....
До того ж йому доводилось багато чого пережити. Він був змушений перетинати межу і кілька разів балансувати між життям та смертю, щоб покрити витрати на лікування його матері.
- Цього не може бути.
Чи Корея дійсно так поводиться з дружиною та дітьми героя, який загинув у битві проти монстрів і віддав своє життя за свою країну?
Це була ситуація, яку директор не міг собі уявити тут у Сполучених Штатах.
- І це поки тільки початок довгого списку непідтвердженої інформації, але... — продовжил заступник.
Директор, який в цей момент перевіряв документ, підняв голову і подивився на нього. Побачивши направлений на нього погляд заступник директора сказав:
- Кажуть, що цей хлопець ще не вступив в жодну гільдію.
- .......!
Це була новина, яка змусила його буквально застрелитися.
Директор закрив файл.
- Це все відрізняється від часу, коли був Хван Дон Су.
Коли директор вимовив знайоме ім'я, очі заступника директора відразу ж змінилися.
- Забрати відразу двох мисливців рангу S з однієї і тієї ж країни... Це все одно, що сказати, ніби ми хочемо повністю знищити цю країну.
Корея — давній союзник США.
Це означало, що не буде таких вже сильних і великих обурень з цього приводу та небезпеки.
Але заступник директора був іншої думки, і він з переконанням сказав:
- З іншого боку... розвіє гру не свічкою?
—....
— Of course.
Директор не міг заперечити цього факту. Тому він поставив собі ще одне запитання.
- Ми зможемо це зробити?
Заступник директора, не вагаючись ні секунди, дав ту ж відповідь, яку він колись у свій час дав по відношенню до Хван Дон Су.
- Давайте спробуємо це зробити.
А що сказати про цього чоловіка? Заступник директора, як тільки заступив на службу, наполегливо працював. Отримавши підвищення, він нарешті став на посаду в якому зараз знаходиться.
І вдруге за цей вечір директор і заступник зустрілися поглядом.
Сполучені Штати вже підкорялися двом могутнім мисливцям по цілому світі, які входили до складу державної влади США. Однак цей чоловік хотів зробити американцем ще одну людину.
Директор дістав четверту цигарку. Засунувши її в рот, він сказав:
— Неважливо, в якому стані він буде знаходитися. Я хочу, щоб Ви привели його до мене.