— Ты... ти не просто кличеш, чи не так, майстер Сон? - попросив він.
Джин Ву не заперечив боязких звинувачень Ма Дон Уу.
І йому це було не потрібно. Усі присутні були видатним мисливцем. Кожен з них представляв свою велику гільдію. Навіть якщо б хлопець і не відповів, вони могли самі зрозуміти, що відбувалося.
— Э... Мисливець Сон Джин Ву може керувати мертвими? — Недобре запитав Чой Джон Гін.
Джин Ву кивнув. Оскільки він вже зайшов так далеко, то не було причин приховувати свою силу. А складати чого-небудь на ходу йому не хотілося.
"Х все одно так просто не обдурити," - проте абсолютно розумів він.
Нарешті було полегшено розкрити свої справжні здібності. Звичайно, вони могли налякати інших людей. Але мисливці мали зрозуміти, що саме завдяки цій силі Джін Ву зміг пройти так далеко.
Він пишався своєю силою ».
Мисливці ж, побачивши твердий погляд хлопця, тремтіли від думки про його силу.
"Він може керувати магічною силою мертвих для їх заклику?"
"Справа, яка з плином бою набирає все більшу силу... До чого ж це жахлива здатність."
"Нічого не розумію."
У цій печері здатність Джин Ву прийшла для життя Мисливців ... у двох різних сенсах.
Але Бек Юн Хо знав ще один секрет, якого не знали інші.
"Він не тільки може використовувати мертвих, як ляльок ... Так він може ще більше нарощувати свою силу ...?"
З часом ця жахлива сила стала ще смертоноснішою. Бек Юн Хо навіть уявити не міг межі можливостей Джин Ву, а спробувавши, він здригнувся від страху.
У цей час на оператора, нарешті, знизився осяяння.
- О, так ось чому ти попросив мене вимкнути мою камеру... - Зрозумів він.
Сила Джин Ву лякала навіть цих Мисливців-верхлюдей. Кожен міг би здогадатися, чому він не хотів показати свою силу перед всією країною.
А потім.
Тінь Мін Бун Гу випросталася, лікуючи заклинання робило свою справу. Обличчя Ча Хаен вже прийняло свій звичайний вигляд.
"Ффух..." - знову перевіривши її стан, Джін Ву з полегшенням видихнув. Вона все ще була без свідомості, але її дихання і пульс вже повністю відновилися. Її рана затягнулась.
Мисливець поклав руку на плече тіні Мін Бун Гу, щоб сказати: "Добре спрацьовано".
"..."
За поглядом, яким тінь на нього подивилася, Джін Ву міг зрозуміти, якою людиною був Мін Бун Гу.
Він забрав руку з плеча тіні.
А потім:
— Скасування з’їзду, — Джін Ву злегка усміхнувся теневієві й повернув його назад до безодні.
Хоч би скільки він про це думав, Джін Ву вважав, що вчинив правильно. Він відмовлявся використовувати цього благородного чоловіка, як рядового солдата. Адже він віддав своє життя в битву з магічними істотами.
Це було б неналежним ставленням до воїна.
- ...пошли.
З легким відчуттям жалю Джін Ву підняв тіло Ча Хаен з землі.
Ті, що залишилися в живих мурахи, втративши обох керівників і Королеву, та короля, вже розбіглися по всьому острові подалі від тихих солдатів. У результаті мурашина нора, яку колись набили магічні істоти, стала порожньою.
Зробивши кілька кроків, хлопець зупинився і повернувся до втомлених Мисливців.
— Пошли.
Через зілля, фізичні втрати на Мисливцях не було. Але їхній моральний дух впав. Команда Джин Ву вивела їх з ступору.
Нарешті, все було скінчено. На їхніх обличчях відображався цілий спектр емоцій.
Рятівний вертоліт вже очікував виснажених Мисливців біля виходу з печери.
— Мисливці виходять!
Чудово!
Коли вертоліт приземлився, Мисливці по черзі вступили на борт.
Джін Ву і Бек Юн Хо йшли в самому кінці процесії. Коли підійшла черга Джін Ву ступати на борт, він зупинився і обережно передав Ча Хаен в руки Бек Юн Хо.
- Мисливець Сон Джин Ву?
— У мене тут ще є пара справ, - думав хлопець.
Почувши це, Бек Юн Хо посміхнувся.
На острові Чеджу залишилися живі мурашки.
Якби хтось інший вирішив залишитися, Бек Юн Хо назвав би його божевільним. але особа, що стоїть перед ним не була просто "кем-небудь".
Монстру монстрово.
Чоловік подумав, що не здивувався би нічому зробити Джін Ву.
— Ээе... — Перед тим як потрапити на борт, він нарешті поставив запитання, яке весь цей час турбувало його: я трохи знаю про твої здібності, але що щодо цього заклику? Він так і буде продовжувати битися за тебе?
Джін Ву у відповідь знехтував головою: « Я скасував заклик, його більше не можна викликати.
Бек Юн Хо кивнув і посміхнувся: « Радий це чути.
— Правда?
— Мін Бун Гу більше не хотів битися, так що, напевно він вдячний тобі, Мисливець Сон Джин Ву.
На цьому шістьох відважних воїнів і оператор покинули острів Чеджу.
Їхній бій закінчився.
Але для Джін Ву його пригода на острові тільки починалася.
"Ще один рівень, і я на сотому." Він мріяв досягти рівня Сото.
Залишених магічних істот треба було схопити. І для пухкої скелі там було багато тіней мурах, які можна вирізати.
З чого б йому почати?
"Сперва треба зайнятися тими, які втекли..." - Джін Ву посміхнувся і закликав Кайсел.
У той час президент Мацумото в Японській асоціації Мисливців виключив телевізор.
Один корейський мисливець розібрався з монстром, який легко вклав десять кращих Мисливців Японії.
"Чому, чому...?" - Мацумото схопився за голову, його руки тремтіли від люті.
Яка ж безглуздість!
Через цю ситуацію сила японського загону Мисливців впала більше, ніж наполовину. Тепер його становище, як президента, було під загрозою.
Якщо б Корей теж провалив операцію, то принаймні зміг прикрити цей провал і зберегти свій іммідж.
Але мисливці Південної Кореї знищили тисячі мурашок разом з їх Королевою і безпечно покинули острів.
Сон Джин Ву. Один Мисливець все зіпсував.
"Сон Джин Ву ... Сон Джин Ву..." - раптом йому згадався розмова з Ґото, коли він дзвонив із Кореї.
"- В Кореї... є неймовірний Мисливець.
- Сильніше, ніж ти?
- Можливо. Це можливо.
—...
- Думаю, потрібно трохи змінити наші плани."
Якби тоді...
Якщо б він прислухався до слів Ґото. Гото знав про різницю в силі Мисливців більше, ніж будь-хто інший.
Гото вперше оцінив Мисливця як "неймовірного"... і це був кореєць.
"Як я міг бути настільки зухвалим..." - захитався він.
Якщо б він уважно дослідив інформацію про Сон Джін Ву, то міг би без проблем пройти всю операцію з Кореєю.
Японія могла б і не робити жодних дій. З таким Мисливцем, як Джін Ву, Корея була в змозі розібратися з островом Чеджу самостійно.
Згадавши про це, президент Мацумото сам зазнав краху.
- Пане президент? — З тривогою в голосі звернувся до президента, побачивши похмурий вираз на його обличчі.
Але Мацумото навіть не підняв голови, щоб відповісти. Замість цього він мовчки відмахнувся, прогоня працівника. Той вклонився і пішов.
Президент зморщився в думках.
"У мене є тільки один спосіб впоратися," - наконець, вирішив він.
Щоб відновити Японську Асоціацію Мисливців, йому потрібно було лише одну людину.
"Сон Джин Ву..."
Президент Японської Асоціації мисливців потрібно було якось спонукати корейського Мисливця на свою сторону.
Оскільки Гото втратив життя, то це був єдиний спосіб відновити Асоціацію. Це було нелегке завдання. Адже всі очі в Кореї були спрямовані на Мисливця Сон Джин Ву ... Але Південна Корея вже до цього втратила одного зі своїх Мисливців S-ранга.
"Як би нам привести Мисливця Сон Джин Ву до нас?" - це був вихід із цієї жахливої ситуації. Мацумото почав активно роздумувати.
Схід США
— Трывиинь, триныь, треpыынин...
Після, здавалося б, нескінченної черги дзвінки, сонний Девід Брендон, нарешті, взяв трубку.
"Який виродок дзвонить так пізно?" -роздражно подумав він.
Девід Бреннон був головою Бюро Мисливців, наймогутнішої структури в США. Якби це був розіграш, то Девід міг без вагань відправити того, хто дзвонив до в'язниці.
— Клик.
— Алло?
- Шефе, вам потрібно на це поглянути.
— Заступник...? - Девід, який був на межі того, щоб знову заснути, підійнявся, аби струснутись, — що відбувається?
- Є відео, яке ви повинні побачити.
- Відео...? - Він перевірив свій стільниковий. Там, окрім семи пропущених викликів, був присланий відеофайл.
Він перед цим переключив телефон у беззвучний режим, тому і пропустив всі ці дзвінки.
— Ладно, я подивлюся и передзвоню.
— Це не буде потрібно.
- Що це означає?
— Я уже перед вашим домом.
- ...що? — Дейвід схопився з ліжка і перевірив час на годинниках, що стояли на його столі. На годиннику було 4:12 ранку.
Він буквально жбурнув трубку і підбіг до вікна. Його заступник був там, стоячи поряд зі своїм припаркованим автомобілем.
Заступник зустрівся з Дейвідом поглядом і кивком його привітав. Девід втупився на людину зовні, не довіряючи своїм очам. Потім розгорнувся, приголомшений.
"Що відбувається?"
Його інтуїція підказала йому, що тільки-но сталося щось ненормальне. Він стиснув свій стільниковий в очікуванні, поки завантажиться відео.