- Що?
Головний лікар в Сеульській лікарні Ільшін Лі Чул був здивований, коли йому повідомили неверожую новину.
Один з пацієнтів у лікарні прокинувся після тривалої коми.
— Вы не жартуєте?
- Ні, сер. Так і є. Я особисто переконався у достовірності інформації.
Якщо б таке чудо сталося в іншій лікарні, то це було б дуже рідко і дивовижно. Важко було просто так повірити в те, що безнадійній пацієнт вийшов з коми. Хвора тепер могла повернутися додому. І головне - це сталося не в якійсь лікарні, а в їх!
« Це справжнє чудо! І удача!»
Незарядний мозок Лі Сон Чуля відразу заробив з великою швидкістю.
— Хіба такі випадки не поодинокі? Чи не вважаються вони надзвичайно рідкісними?
— Так, так і є, директоре, - медсестра по кивнула головою на його слова.
Лі Сон Чуль підвищив голос від переохолодження емоцій. Він так голосно звернувся до лікаря, що навіть злегка оглушив людей.
- Чудова робота, докторе Чхве!
— Да? Що? Директор, я насправді нічого і не ...
— Охо! Що за людина!
Лі Сон Чуль негайно перервав лікаря і продовжив:
— Все в порядке. Немає нічого особливого в тому, щоб похвалити лікаря за добру роботу. За те, що пацієнт, якого він лікував, пішов на поправку і вийшов з коми. Звичайно, такого лікаря слід нагородити!
А разом з ним прославиться і лікарня!
— А, да... Дякую, директоре.
Без ентузіазму лікар вклонився йому на знак вдячності за похвалу.
Але ніщо не могло зіпсувати настрій Лі Сон Чуля. Він продовжував широко посміхатися. Хоча, звичайно, не очікував такої прохолодної реакції від колеги. Він вирішив не реагувати.
« Добре буде, якщо всі погляди світу будуть прикуті до нашої лікарні Ільші! »
Це дуже добра новина! Коли він думав про можливість прославитись, то не хотів панувати над своїми губами.
Було б чудово, якщо все піде як слід! Головне, щоб не виникло ніяких підводних каменів.
Тепер репортери зі всіх ЗМІ злетяться в лікарню. Вони хочуть отримати детальну розповідь про видужання безнадійного хворого. Або вимагатимуть ексклюзивної інформації. Новини прогрімають на весь світ!
Це була чудова можливість заробити грошей і вибити фінансування. Кількість пацієнтів, які страждають від цієї хвороби, повинна значно збільшитися.
« Отже, перше, що захоче дізнатися у лікаря - це спосіб чудесного зцілення, але..."
Ну, тут потрібно розібратися.
Єдине, що потрібно в цій ситуації, це щоб пацієнт продовжував знаходитися у лікарні.
Ну, з цим якраз і не повинно бути ніяких проблем.
Але справа була зовсім іншою.
У цей момент лікар, який лікувався, перервав його роздуми і промовив дійсно складні слова:
— Опікун пацієнта вимагає його негайної виписки.
- Що?
Ні, ні. За що!
Пацієнт повинен знаходитися в лікарні для залучення репортерів!
Ні, не так.
Репортери повинні взяти інтерв'ю у пацієнта. Щоб дізнатися, хто, як і де вилікував його хворобу. Як він міг почуватися після того, як довгий час був у стані несвідомості?
Лі Сон Чуль з сумом нахмуріл брови.
— Який стан пацієнта?
- З самого початку він почувається чудово, — сказав лікар.
— Пацієнт був у комі 4 довгих роки без руху! І ви стверджуєте, що його тіло знаходиться в хорошому стані? - Відвернувся він до лікаря.
— Да. Можливо, це наслідок того, що ми робили якісне і стабільне життєзабезпечення - визначив доктор.
- Хмм...
Звичайно, це було можливо. Але все одно, що якість роботи приладу вже щось занадто хороше.
— Слідкуйте за процесом відновлення. І ще, хоча б не набагато, затримати виписку. До найбільшої впевненості у одужанні пацієнта.
— Я так і повідомив про це опікунові. Але він навіть не слухав. Говорити з ним на цю тему було марно.
« Якщо пацієнт або його опікун хоче залишити лікарню, то ми не можемо затримувати його без причини...» — подумав Лі Сон Чуль.
Тоді існує лише один спосіб.
Перед тим як виписати пацієнта, про нього та його ситуацію потрібно спочатку повідомити у новинах.
- Поки пацієнт все ще знаходиться на території нашої лікарні, ми повинні скоріше повідомити про це пресі, - розпорядився він.
Але лікар похитав головою.
— Це... це буде трохи складно, директор.
- Чому це?
- Ми не маємо права відкривати особу пацієнта. Якщо ми порушимо свою особистість, то в нас можуть виникнути серйозні проблеми.
Директор уважно вислухав лікаря. Він відчув, що його щось бентежить в цій історії.
Дивлячись у очі лікаря, можна було зрозуміти, що той повідомив усе, про що знав.
Лі Сон Чуль обережно запитав:
- Наш пацієнт якась відома особистість?
— Ні, відома особистість не пацієнт, а опікун пацієнта. До речі, він також подав заявку про захист всієї інформації.
“Раніше доктор Чхве ніколи не залицявся з цього приводу. Але, з недавніх пір, використовує тільки повне ім'я опікуна пацієнта і просто так не називає його. Щось тут не так!--- думав директор.
- Що це за мідна особистість?
“ Що це за людина, яка є такою пацієнтом, і до якої сім’ї вона належить? Чому виникла така проблема? Хто він такий, що може навіть отримати захист інформації про свою особистість? І звідки про всю цю історію доктор Чхве має якусь інформацію? Він знайомий з цією сім'єю? ♫ Всі ці питання вихрем пронеслися у його голові.
— Ви знаєте таку людину - Сон Джин Ву? — звернувся лікар.
- Сон Джин Ву?
Він якийсь відомий політик? Чи він належить до великої кількості великих компаній?
Чоловікові здавалося, що він вже чув десь це ім'я. Але, на жаль, не пам’ятав того чоловіка і як він виглядає. Отже, Лі Сон Чуль лише негативно похитав головою замість відповіді.
Один лікар, який дуже швидко лікувався, зміг пояснити йому, хто цей чоловік.
— Це мисливець, який недавно отримав ранг S.
- Ранг S!