Джін Ву швидко прибув до лікарні.
Палата номер 305.
Звичайно, Джин Ву не збирався заходити в будинок через головний вхід. Кайсел завів з вікном намети, де лежала мати мисливця.
“Рука правителя!"
Завіска у вікна повільно відійшла в сторону. Мама спокійно спала у лікарняному ліжку. Вона виглядала такою ж, якою він бачив її востаннє.
Знову замінивши вміння, Джін Ву відкрив вікно і тихо увійшов до кімнати.
Кайсел безшумно зникла в тіні мисливця.
Джін Ву стояв перед ліжком. Тепер він збирався зібрати плоди всіх своїх зусиль, і тому ніяк не міг заспокоїти своє серце.
Якщо щось піде не так, то зворотного шляху немає.
Його мати була непритомна протягом довгого часу. Вона могла не проковтнути Святу Водю Життів. А якщо б і проковтнула, то немає жодних гарантій, що це спрацює.
І все ж...
До цього моменту Джін Ву бачив величезну кількість чудес, які виконувала система. Вона робила таке, у що сам Джин Ву іноді не міг повірити. Та що вже там, доказ надприродності системи було прямо тут. Він сам.
Є-ранговий, що зайшов так далеко. Все через систему.
Джін Ву, подивившись на свої руки і не сказавши ні слова, підняв голову. Навіть тепер його мати виглядала так, ніби готова прокинутися від найменшого шорха. Джін Ву покликав Святу Воду Життя з інвентаря.
Дерев’яна пляшка була в його руках.
Щоб переконатися, що він нічого не пропустив, Джін Ву ще кілька разів прочитав опис речей у системі. Нарешті він закрив інформаційне вікно, вивчивши там все напам’ять. Мисливець нарешті набрався хоробрості, щоб витягнути пробку з пляшки.
Роздався тихий бавовну.
Джін Ву залишався спокійним навіть під час битви з королем демонів. Тепер його руки сильно тремтіли. Він глибоко вдихнув, щоб зібратися з силами.
“ Якщо я облажаюсь, то мати погано буде.
Син міг привести себе в порядок, бо хотів врятувати свою маму. Світло повернулося в його очі. Руки перестали тремтіти.
— Я готов.
Джін Ву ніжно поклав руку на потилицю матері і приклав пляшку до її губ.
У її рот вилилася Свята вода життя. Джін Ву, заворожений поглядом на пляшку, поступово пустує. А потім на маму.
Ці шрами...
З одного боку шиї матері виднілися сліди від опіків. Вони простяглися по всій задній частині шиї. Зараз цього не було видно, але Джін Ву знав це краще, ніж будь-хто інший.
Через мене...
***
БАГАТО років НАЗАД.
Все, що хотів зробити Джін Ву, це помити волосся матері, як вона робила це для Джин Ні. Але хлопець не розумів, наскільки жаркою може бути вода в публічній лазні.
Хлопчик набрав майже що кип'ятої води в черепок. Він не пролив ні краплі, а підійшов до маминої спини.
І вилив її. Він вилив гарячу воду прямо на голову матері.
Жінка б'ється і міцно притиснула до себе Джін Ну, щоб переконати в тому, що їй нічого не загрожує.
Вона сиділа на місці, поки її тіло ставало криваво-червоною.
Без жодного шуму.
Крики роздалися від інших жінок у приміщенні.
О НІ! НІ!
МІССИС СОН!
Тут маленький Джін Ву зрозумів, що зробив щось погане. Все, чого він хотів - це допомогти мамі. Він упустив черепок і був готовий заплакати, але мати швидко схопила його за плечі.
У ту мить його маленький розум підготувався до того, що його будуть лаяти. Але Джин Ву ніколи не забуде те, що тоді йому сказала мати:
— Джин Ву, ты в порядке? Ти не обпечешся?
***
“ Я намагався жити так, щоб не бути в боргу перед жодною людиною.
Він не хотів ні бути зобов’язаним, ані мати нікого в боргах. Хлопець хотів прожити все життя, не знаючи, як.
Але після того, як батько зник, ця жінка сама виховувала двох дітей: Джін Ву і Джин Ну. І він мав обов’язок перед матір’ю, якого ніколи не міг сплатити.
Остання крапля вилилася в рот його матері.
Джін Ву відклав пляшку в сторону і ніжно опустив жінку на ліжко.
Він чекав результату, молячись про себе, щоб все вийшло. Його серце було готове вибухнути. Він проковтнув кому в горлі.
...
Ніяких змін.
Мисливець стискував кулаки так сильно, що проколов нігтями шкіру. На ладонах виступила кров.
Коли...
Його мати, наче потоплена до поверхні води, глибоко зітхала. Але її очі як і раніше були щільно закриті.
...!
Очі Джін Ву широко розкрилися. Краски поверталися на бліде обличчя матері. Ніби чорно-білий фільм раптом став кольоровим. Кожна секунда тягнулася, як година.
Як довго все це тривало!
І тут мати повільно розплющила очі. Вона здивовано оглядалася. Потім її погляд зупинився на синові:
— Вы... Ви Джин Ву? Вона не могла повірити, що дорослий хлопець, який сидить поруч, - її син.
Джин Ву кивнув. Його серце розривалося від хвилювання.
Звичайно, вона його не впізнала.
Жінка була в комі четвертий рік. Крім того, він дуже змінився за останні кілька місяців. Джін Ву не дав на неї і спокійно чекав.
Подібно до води, яка заповнила порожній горщик, спогади поверталися до матері мисливця. Нарешті Пак Кен Хе згадав про це. Вона швидко зрозуміла, чому знаходиться в лікарні.
- Скільки часу я була в відключці? — запитала вона.
— Чотири роки. - Відповів син.
Він знав точний час, але не було потреби повідомляти їй. Потрібно було полегшити її пробудження, і Джін Ву намагався тримати себе в руках. У словах і поведінці.
Почувши, що вона спала чотири роки, мати Джін Ву із захопленням запитала:
- Що з Джіном На? Вона в порядку?
Джін Ву боровся зі своїми емоціями. Лише подумайте! Перше, про що вона запитала, це про дітей. Якби хлопець не закусив губу, то точно не міг би стримати сліз.
“ Мені не потрібно було розмовляти про Джіна На, але я хотів сказати йому. Однак, подавши свої почуття. Він посміхнувся і сказав:
- З нею все добре.
Із щирим полегшенням мати зітхнула. Тепер все буде добре.
Той факт, що хвороба матері вилікована, нарешті дійшов до хлопця. Його серце тремтіло від думки про щасливе майбутнє.
Раптом він зрозумів, що мати тримає його за ліву руку.
— Мама?
- Дякую, синку. Ти дотримав обіцянку, - вдячно вимовила вона.
Він не зрозумів.
Ох, він забув. Це було настільки очевидно, що він навіть не міг назвати цієї обіцянкою. Сон матері, від якого їй ставало все гірше... Поки вона взагалі не перестала прокидатися. Вічний сон...
Коли стан матері погіршувався, жінка підзивала сина до себе і попросила:
— Коли я засну назавжди, позаботься про свою сестру, гаразд?
Вона сказала це звичайним тоном, ніби просила про дрібний позичок.
Але Джін Ву тримався до цих пір, не жаліючись на життя. Все, що він зробив - зняв вантаж з плечей своєї матері.
Вона розуміє, що зламала його руку:
— Син... Тобі, напевно, так важко було, чи не так?
Джін Ву хотів ще раз підбадьорити свою матір посмішкою.
Він хотів. Але не зміг.
Сльози почали литися з його очей.
—Да...