Через стільки часу на 80-му поверсі Джін Ву не мав наміру витрачати жодної секунди на поверхах вище. Він хвилювався, чи зможе дівчина пройти через магічне коло переміщення разом з ним. Однак невдовзі проблема вирішилася сама собою.
[Був отриманий запит на додавання до групи від Демона Дворянина]
[Ви приймаєте його?]
[Учасники групи можуть разом переміщатися через магічні кола, а також ділити досвід в залежності від рівня свого вкладу]
« Окуляри досвіду будуть поділені з членами моєї групи? Тобто з Ешил?» Це не влаштовувало його.
Він злегка засміявся. Але швидко прочитав далі і зрозумів, що це буде залежати від рівня долучення. Отже, якщо член групи не буде битися, то він не отримає жодних очок досвіду.
Джін Ву переконався, що демонеса це зрозуміла.
- Якщо ми зустрінемо його, то ні за яких обставин не втручайся, я зроблю все сам, - скомандував він їй.
— Ладно... — Дружко відповіла Есхіл.
«...?»
Хоч би як там було, після того як хлопець прийняв аристократку в групу, він прискорив крок. Демоеса, яка несла сумочку в кілька разів більше за її розмір, ледь піклувалася про неї. Не те щоб сумка була дуже важкою, просто крок Джин Ву був занадто швидким для неї. Мисливцям доводилося періодично зупинятися, дозволяючи їй наздогнати його.
— Вон там!
Коли Ешіл подивилась на карту 81-го поверху, то вказала на замок, що з'явився на горизонті. Джин Ву кивнув.
- Вибачте. Мені потрібно дещо дістати!
Демосеса поставила сумку на землю і почала копатися. Незабаром, вона викинула з неї порцелянову посудину.
- Навіщо?
— Це улюблений алкоголь клану Гарш. З ним ми зможемо домовитися!
— Домовитися? — запитав він.
"перед"
За наказом Господаря, тінові солдати з'явилися всі як один.
"Як це..."
Ешил не вірила своїм очам. Перед нею стояли три чорних солдати. Кожен з них по силі був порівнюються із демонами-ристократами. Господар, що покликав свою армію, тримав в руках два незрозумілі звідки пов’язані револьвери. Сама присутність поруч з ними була наче різала її шкіру. Дівчина-демон задала питання - чи це та людина, з якою вона говорила мить тому.
- Ти не збираєшся домовлятися?
Джін Ву відповів, що поставив запитання своїм воїнам:
— Эм... ви хлопці... Дружні з кланом Гарш?
навіть у світі демонів, вельможні халани завжди билися один з одним за вищий статус.
—Ну... Ми можемо говорити один з одним.
Після цих слів Мисливець посміхнувся:.
- Цього достатньо.
Пощади одному клану було достатньо. Більше він не збирається втрачати окуляри досвіду в пошуках пропуску.
— Чекай тут.
Джін Ву повів свою армію вперед.
— По...подожи!
Але Мисливця і слід простил. Дівчина могла тільки дивитися широко відкритими очима в тому напрямку, куди щойно зник він.
— Ах!
Через мить, ворота замку Клана Гарш горіли.
Величезний чорний монстр дихав потоком вогню на ворота. Вони плавали без жодного опору. Захоплені зненацька лицарі роду Гарш падали один за одним перед теневим військом.
— Чортова срань...
Ешіл, пробнила сама не розуміючи, від страху чи захоплення.
— АааАа!
— Ооо!
Замок Ґарш був в кілька разів більшим, ніж їх Ладір. Але його було переможено без особливих зусиль. Демонеса проковтнула ком у горлі.
« Якби батько не дав йому перепустки...»
Замок Ладір впав би так само, як і замок Гарш. Вона дуже жахнулася від однієї думки. Водночас вона була дуже щаслива, що змогла уникнути такої долі.
Роздався гуркіт.
Вежа, яка була прикрашена вершиною замку, з шумом впала на землю.
"Якби ми б боролися з цими монстрами..."
Дівчина-монстр стерла пот, що скочувався з лоба до підборіддя.
***
Працівники Асоціації Мисливців Японії і члени уряду зібралися на зустріч. Президент японської асоціації увійшов в кімнату з похмурим виглядом і присів. Чоловік тихо заговорив:
- Корея останнім часом розсміялася. У них десятий S-ранговий.
Всі в кімнаті розсміялися. Кількість S-рангових в Японії давно перевалила за двадцять. Уявіть собі, що їхні сусіди радіють десятку! А якщо виключити мертвого і того, що виїхав з країни, в Південній Кореї всього 8 S-рангових. Чи ж це не повинно бути причиною для радості, що вони вищі за Корею?
Однак насмішки з Кореї не входили у плани на сьогоднішні зібрання. Інакше, настрій у кімнаті не був би таким похмурим. Японський міністр оборони, нахмурившись, заговорив:
- І як це пов’язано з сьогоднішньою зустріччю?
Його голос був наповнений тривогою. Прямо зараз, острів Південної Кореї Чеджу захоплений магічними звірами. Країна не змогла закрити ворота рангу S, що з'явилися на ньому. Крім того, істоти, які з них валили, були не звичайними. Ці монстри вирізняли єдність і швидкість розмноження. Вони були магічними звірами мурашокного типу. Якщо б проблема була тільки в цьому, то керівництво лише посміялось би над корейцями. Але тепер проблеми сусідів перекинулися і на них самих.
Тільки вчора один мураха перелетів з острова Чеджу і стер з карти цілу село. Японський уряд більше не міг ігнорувати нещастя сусідів. Зараз важливо було придумати, як заспокоїти гнів прем'єр-міністра, який вимагав надати план дій.
Міністрові оборони не залишалося нічого, крім як кричати обличчя.
Однак, президент Японської асоціації продовжував...
- Люди схильні робити помилки, коли знаходяться в паніці.
Його сиве волосся і безлічі зморщок говорили про роки досвіду.
— Я вважаю, що зараз найсприятливіший час.
Увага всієї кімнати сфокусувалася на президенті, коли він виголосив таке інтригуюче оголошення. Більш стриманим голосом Міністр Опрони заговорив з маленькою ноткою нервовості...
— У вас... є якийсь хороший план?
— Не "добрий"... Тут більш підходить слово "розумний" - відповідає літній чоловік.
У той час, як міністр оборони вмирав у всіх присутніх, вони підходили ближче й уважно слухали слова президента. Як і чекаючи цього моменту, старий зробив паузу, перш ніж продовжити.
— Вони навіть не можуть захистити острів і при цьому твердять, що це їхня власність. Хто може порахувати цих слабких дурнів власниками острова?
—...
У кімнаті запанував тиша. Що президент асоціації хоче сказати?
Враховуючи стосунки між Японією та Кореєю, слова старого були б суворо розкритими, скажи він їх на людях.
Навіть на стару маразму таке не пишеш, адже він глава Японської асоціації Мисливців.
- Що ви пропонуєте?
Акуратно перепитав міністр. Президент кинув поглядом кімнату і впевнено оголосив.
- Ми повинні знищити магічних звірів острова Чеджу.
— И... — У кімнаті, що колись була наповнена тихим гулом, вмиг все стемніло. Президент асоціації продовжив: « А потім заберемо острів Чеджу собі!