— Гідом?
Ешил пояснила батькові, що Джін Ву мав на увазі. Зрозумівши, чого хоче Мисливець, босс нарешті зміг заспокоїтися. Він знову сів на свій стілець.
— Пропуск і гід, це все що йому потрібно?
Коли вони вперше заточили себе тут, голос в їхніх головах постійно повторював: "Ви повинні захистити це місце".
Однак вони й досі не відчували потреби дотримуватися цього наказу. Ніхто не порушував спокою підземелля. Однак, демонські халани завжди готувалися до битви. Вони прагнули їжі, або сну. Наче це було закладено в їхній натурі.
І ось прийшло повідомлення про те, що невідомий ворог з чорними солдатами напав на їхню територію і полює на демонів. Босс вирішив, що настала година виконати наказ.
Він розглянув усі можливості і послав вояків, щоб придушити ворога. Його піддані твердили, що чорні солдати легко будуть переможені.
Однак невдовзі розвідники доказали, що ворожі війська були цілком іншими воїнами. Ніхто не сподівався, що вони зіткнуться з такою величезною силою. Що ж вони побачили?
Відряд, лідером якого був гігантський монстр, що дихав страшним вогнем. Відряд ведомий гігантським лицарем. З високим лицарем у шоломі, прикрашеним пір’ям.
Босс зрозумів, що навіть зібравши весь клан Ладір для бою, перемогти їм не видно.
Незважаючи на безнадійне становище, Ладір збирав клану. Залишилося тільки дати наказ почати те, що можна назвати фінальним бітом.
Проте, у всіх звітах розвідувачів дещо не вистачало. А саме, відомості про існування людини, яка стояла перед ним. Через нього все пішло намарку.
"Знай я, що це чудовисько - власник тих чорних солдатів, то навіть не готувався б до битви" -- подумав демон.
Він міг сказати це, лише подивившись на Мисливця.
Зникнення ворожих солдатів спочатку було доброю новиною. Але тепер він бачить, що всі вони сховані в темряві цього чоловіка. Тільки чекають подальших наказів. Навіть зараз монстр у жахі тремтів від тієї спраги крові, що виходила з армії в тіні хлопця.
"Торги з людиною ранять мою гордість..." - порушувався він.
Одним із речей, що знаходяться під їхнім захистом, був сувій з назвою "Пропуск".
Але яку ціну вони повинні заплатити, щоб виконати наказ про захист сувою? Навіть якщо вони пошлють у бій всі свої війська, то навряд чи зможуть здолати солдат цього чоловіка. І найголовніше, ця людина...
«... він приховує свою справжню силу».
А що станеться, якщо мисливець повністю виявить свої можливості?
Бос не був повністю впевнений, але він відчував, що бачить лише верхівку айсберга справжньої сили Джин Ву. Було страшно стояти перед ворогом, якого ти не міг зрозуміти до кінця.
Нервничая, демон заговорив:
— И это... правда все що тобі потрібно?
Якщо вони можуть відкупитися від загибелі свого клана, віддавши тільки якийсь сувій, то це дрібниці. Адже ця дія може призвести до захисту чогось більшого, ніж просто предмета. І йому не здавалося, що цим вони порушують наказ.
Джин Ву кивнув.
З тривогою вимовив монстр.
Він тремтів від хвилювання.
"Монстр, який хвилюється за свою доньку..."
Хлопня це позабавило. Він знову кивнув. Перемовивши, бос нарешті посміхнувся:
- Добре, тоді ми погоджуємось з твоїми умовами.
Після прийняття рішень, бос відчував полегшення.
Дійшло до того, щоб запобігти жахливому катастрофі, викинувши якусь папірецьку. Хіба це не те, що варто відсвяткувати?
Ми будемо вдячні, якщо це дійсно все, що тобі потрібно.
Коли Джін Ву побачив усмішку боса, то теж розслабився і посміхнувся. Він весь час готувався до інших результатів. Але здається, що так!
« Ешил трохи схожа на свого батька»
Це також було створено системою, чи її слова були правдою.
Поклавши свою цікавість на потім, Мисливець звернувся до боса. Він чекав на відповідь.
- Я дотримуюся обіцянки.
— Чудово.
Бос клеїв пальцями. За цією командою лицар приніс гігантський сувій і поклав його перед Джін Ву. Мисливець розгорнув сувій.
« Це правда пропуску», — пояснив він. — Він усміхнувся дуже широко.
[Назва: Пропуск]
Редкість: ?
Тип: ?
Пропуск на вхід в 81 поверх. Можна використовувати міжповерхове коло лише на 80 поверхів.
На відміну від пропусків з нижнього поверху, цей був прикрашений печаткою клану Ладір. Джин Ву не був впевнений, що зможе отримати предмет, просто поговоривши з монстрами. Але несподівано це спрацювало.
"Значить, тепер я повинен отримати перепустку від кожного клана?" - ...мисливецьські губи піднялися.
Цей метод був набагато кращим, ніж просте очікування того, що він випадково випаде з вбитих монстрів. Хлопець згорнув сувій і поклав його в інвентар.
— Тоді ми можемо йти, вірно?
Він вказав на Ешил і розвернувся до виходу. Але вони не могли зупинити його шлях.
«?.»
Джін обережно озирнувся, але демонеса лише усміхалася. Що це зараз було?
Раптом бос піднявся з трону і підійшов до Мисливця.
— Клан Ладір ніколи не випрошує гостей з такою зневагою.
У будь-якій іншій ситуації великий бос створює гнітючу атмосферу одним своїм виглядом. Але зараз хлопець був упевнений, що цей посміхається старий не стане намагатися вдарити ножем в спину. Голошум, що благає:
— Чи не приєднаєшся до нас за їжею на честь успішного завершення переговорів? Мені так само хотілося б дати якийсь час своїй доньці для підготовки до довгого подорожі.
Джін Ву перевів погляд на демонесу. Вона дивилася на нього так, ніби благала його погодитись.
До цього вона не дала підстав сумніватися в її словах. То чому б йому не піти на невеликі поступки?
До того ж, вже майже прийшов час для перерви на перекус. Його вже нудило від одного й того ж хліба і м'яса з системного магазину.
— Добре...
Коли після невеликих коливань чоловік погодився, бос широко завуливався.
- Прийми мою вдячність!
І Ешил і лицарі просто просяяли. Бос кричав своїм підданим:
- Чого ви чекаєте? Приготуйте бенкет для дорогого гостя!