Публікуватися
НовинкиПопулярнеБезкоштовноКниги в процесіЗавершеніПерекладиІлюстраціїФандомиНовини
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБібліотекаУвійти
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
19Зареєстрованих користувачів
Соціальні мережі
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Підняти рівень поодинці

ТОМ IV. Розділ 1. Частина 3

Прочитано 0% глави

У той же час, у відомому будинку президента корпорації Юджін відбувалися різні події.

З самого ранку приїжджали і відправляли дорогі гарні машини, одна крутіша за іншу.

Причиною цього стало запрошення на запрошену вечерю від першого президента корпорації Юджін Бён Чхоля.

Він займав перше місце в рейтингу бізнесу. Ю Бён Чхоль був також відомий як хороший турботливий батько.

Сьогодні приїхав навіть старший син, який завжди був зайнятий справами. Але для вечері свого батька він знайшов час.

Уся еліта з родини Ю вкупі разом з іншими знаменитостями зібралась сьогодні.

Начальник відділу цінних паперів; президент фармацевтичних компаній, голова торгового центру.

Тут були найбільш видатні люди, еліта. Кожне обличчя було взнаним. Не тільки дорослі, але й діти були присутні на цій вечері. Діти були пафосними, ніж їхні батьки. Всі насолоджувалися цим вечірком. За винятком лише однієї людини.

Ця людина була різною від загального. Він ні з ким не говорив, сидів окремо. Його можна було порівняти до миші, що затаювалась у куті, ховаючись від кота. Він ніби хотів розчинитися в повітрі, щоб його ніхто не помітив.

Це був ніхто інший, як Ю Джин Хо.

"Як же я втомився"- зітхнув він.

Коли вже цей день підійде до кінця?

Ю Джін Хо пам’ятав про свої подорожі з братом. Так, вони були в сто разів приємніші, ніж ось це все.

Джін Хо сидів і думав, чим зараз зайнятий Джин Ву.

Він пам’ятав, що той не знав, як провести цей позаплановий вихідний.

Джін Хо сидів у самому незручному місці і при цьому ще й пив виключно безалкогольні напої. Для нього це було дивовижно. Якби йому раніше хтось сказав, що таке трапиться, він би не повірив.

І тут у нього над вухом пролунав голос:

— Эй!

Тільки цього зараз не вистачало. Ні-ні, йому це тільки здається.

Джин Хо обернувся. Позаду нього стояв молодий красивий хлопець. Усім своїм насмішками він показував, що його чортів еліта. Розкішні окуляри,

Високий ріст і хороша мускулатура.

Це був старший брат Ю Джин Хо, Ю Джін Сон.

Найвідоміший спадкоємець Корпорації Юджін, якому вже дали блискуче майбутнє.

Він підійшов ніс до носа до Ю Джин Хо і пильно подивився йому в очі.

— Коли до тебе звертаються родичі, ти мусиш принаймні вітатися з ними. Як довго ти збираєшся поводитися як, дитина? - Чи не пора подорослішати?

— Брат.

- Просто запам'ятай. Чим гіршим і гіршим ти себе ведеш, тим більше руйнуєш своє ім’я та репутацію нашого батька.

У голосі Ю Джин Сона не було жодного натяку на братерські почуття.

Він лише казав, що було « непотрібно ». Він ніби навіть не бачив молодшого брата.

Ю Джин Хо закричав зубами. Він дратувався, і до цього часу не може набратися сміливості та гідно відповісти найстаршому брату.

"..."

Його брат Ю Джин Сон входив до числа найкращих. Не важливо, в якій області він був першим.

Це було не лише навчання.

Після закінчення школи він робив дедалі більше неймовірних речей. Допомагав нужденним і докладав великих зусиль, щоб зробити роботу батька ще знаменитішою.

У порівнянні з усім цим Ю Джин Хо не було абсолютно нічого, про що можна було б гордо згадати.

Так, в університеті він вчився чудово. Ну так це вже в минулому.

Гарні манери? І що вони роблять?

Джін Хо дозволяв собі куснутися і випускати свої отруйні зуби лише тоді, коли йому доводилося контактувати зі своїм старшим братом. Він просто не міг стримати себе від ненависті.

—...

- Ти жалюгідний, брате. Навіть відповісти не можеш гідно,- скривдився Ю Джин Сон.

Побачивши, що Джін Хо опустив свою голову, він нахмурився ще сильніше. Він хотів додати щось ще, але помітив когось в натовпі. Його міміка змінилася, він забув про брата. Не сказавши ні слова, він пішов у бік нового співрозмовника.

- Батько, він шанобливо схилив голову.

- О, Джин Сон, син мій.

Джин Хо не хотів піднімати голову до тих пір, поки Джін Сон не відійметься на достатньої відстані. Він не усміхався перспективою продовжити розмову.

Саме тому Джін Хо ненавидів повертатися до батьківського дому. Навіть якщо причиною повернення стала поминка.

Він уже був видихаєний від полегшення, сподіваючись, що про нього знову забудуть. Як раптом почувся вже інший голос. Але цього разу жіночий.

- Вау, джекпот, та це ж наш жалюгідний невдаха.

Джин Хо обернувся.

Перед ним стояла його старша сестра, яка була старшою за нього всього на рік. Ю Су Ген.

https://literna.net/uk/books/254-pidnyati-riven-poodintsi

Попередня главаНаступна глава