Перед ним стояв « чоловік» покритий доспехами. Обличчя було приховано шоломом з широким забравом, за яким неможливо щось побачити.
Джін Ву дивився прямо всередину цієї дивної штуки. На вигляд це був чоловік, але поки нічого не було ясно, він вирішив називати це "статуей".
- Гей, відповідай мені! - Голосно сказав він.
Але статуя ніяк не відреагувала на слова Джін Ву. Звичайно, що ні. Але ось атакувати - будь ласка.
Не встиг Джін Ву приготуватися, як вона стрибнула в його напрямку, відразу ж переходячи у напад.
Вжух, вжуху!
Рицар, який продовжував люто атакувати Джін Ву, не давав йому відпочити. В одну зі своїх серій атаки він зачепив його плече. Джін Ву відповів йому ударом з усієї сили. Його форма була злегка спотворена.
Серія ударів боввана припинилася, а сам лицар не витримав удару інерції впав на спину.
"Це ж не людина, чи не так?"
Він знову підняв очі і уважно приглянувся до статуї. Джін Ву дуже хотів зрозуміти, що криється за шоломом.
Якщо говорити логічно, то якби ця статуя була нормальною людиною, Джін зміг би почути хоча б дихання.
Але цього не було, і відповідь напрошувалася сам собою.
Це був не чоловік. Тип монстра, з яким він не зустрічався раніше. Новий вид, упакований в обладунки, як цукерка.
« Ось це так...»
Через те, що монстр виглядав так спеціфічно, Джин Ву не відпускало відчуття, ніби він зараз бореться не з чудовиськом, а людиною.
Скррч!
Лицар різко піднявся і витягнув свій меч, направивши його в бік Джин Ву.
Хоча “цар ” і є шляхетним, він не мав наміру бути благородною людиною.
Джін Ву уважно стежив за кожним кроком істот, намагаючись передбачити нові.
Він відчував, що лицар дивиться на нього, хоча й не бачив очей.
« Цікаво, чи всі мої вміння заблоковані? Перевірмо щось! Швидкий біг, активація!"
І тут сталося, те чого Джін Ву явно не очікував.
[Скорочість пересування гравця зростає на 40%]
"Надо-то я можу використати дещо!"
Гравець перемагає!
Джін Ву підійшов до монстра раніше, ніж той встиг напасти першим.
Бум!
Джін Ву успішно ухилився від меча ворога і нанести точні удари кинджалом по броні.
Крак! Крак!
Однак його зусилля були марними. Він не зміг завдати жодної шкоди.
"А у нього досить товста і міцна броня, однак."- розчаровано подумав Джін Ву.
Ця чортова броня була не просто товстою, але ще й слизькою. Не просто слизькою, а до стругою слизьким. Наче по ній проповзла армія жирних слизеньків. Навіть желе різати було б простіше.
Під час всіх цих міркувань Джін Ву, лицар збільшив свій меч.
Бум!
Рицар замахнувся, і Джін Ву поспішно звернувся, нахиливши голову вбік. Леза пройшла за кілька сантиметрів від голови. Непогано!
Ворог розмахував своїм величезним мечем, і це створювало велику відстань між ними.
Потрібно було щось зробити, щоб знову наблизитися до лицаря.
Джин Ву швидкими відривчастими рухами наближався до лицаря, огинаючи його меч.
« Ну, коли спрацювало з швидким бігом, тоді... розшук слабкого місця!»
Вжик!
Відчувши вразливе місце, Джін Ву вдарив пряміком туди.
Лезання кинджала проникло прямо в броню.
« Я зміг його проткнути? » — здивувався Джін Ву.
Але, як такого роду збитки знову не зазнали. Рицар різким рухом меча відбив кинджал Джин Ву, сдумавши змінити траєкторію удару і звести його до мінімуму.
Вжих!
Лицар махав мечем у черговий раз, відкинувши Джін Ву.
Не витримуючи тиску, Джин Ву відлетів назад. Рицар замахнувся ще раз, але хоч той і лежав на підлозі, він зміг ухилитися.
Крак!
Меч лицаря потрапив у кам'яну підлогу. Посипалися іскри.
-....