Джін Ву рушив вперед впевнено і увійшов у дивне приміщення.
Перед ним з'явився вхід у печеру. Коридор був такий довгий, що неможливо було побачити, де він закінчувався.
І, здається, поблизу не було жодних противників.
« Ні, я зараз у системі, тому це не противники. Правіше буде називати їх просто - монстри."
Хоч мало хто може раптово вискочити йому на зустріч.
Звичайно, з людського погляду і ті, та інші монстри. Між ними немає різниці, це людиноподібні тварини, комахи або демони, які фіги як організовані. Так само, як це місце було подібне до звичайного підземного. Воно, мабуть, зберігало багато секретів.
Хоча одна відмінність все-таки прибула. Він відразу кинувся Джін Ву в очі. За периметром усієї печери, до стін були прикріплені палаючі смолоскипи. Вони висвітлювали своїм полум’ям весь можливий шлях.
« Ми маємо смолоскипи замість руди, яка світиться. Щось новеньке»- думав Джин Ву.
Однак ефективність цих смолоскипів була б цілком прийнятною. Все ж використання магії надійніше того, що може погаснути в будь-який момент. Якщо тільки ці найбільш смолоскипи не живить магія.
Незважаючи на величезну кількість смолоскипів, їх було недостатньо для освітлення під землею. У ньому було багато зловісних темних районів.
Ось вони-то і викликали недовір'я та тривогу. До того ж тут гуляв такий собі вітерець.
Хууу.
Уся ця статична атмосфера і тіні, що відкидались смолоскипами, створили досить нудну атмосферну атмосферу. Звичайно, атмосфера у звичайних підземних просторах не була веселою і радісною. Під стати моторошним місцем.
« Все ще не бачу жодних перешкод на горизонті. Подумал Джин Ву.
Набудова теж була не дуже хорошою. Можливо, саме через те, що було нудно.
З іншого боку, він прийшов сюди не розважатися.
Джін Ву вибрав собі один з найближчих смолоскипів, щоб продовжити просування.
Коли він узяв смолоскипи, той спалахнув і запалився сильніше. Полум’я звивалося в темряві, наче змія.
« О, зручно. Так, здається набагато краще.."
Джін Ву задоволений посміхнувся.
Через деякий час він вже стояв з смолоскипом на вході в печеру. Він повільно рушив уперед, твердо піднявши смолоскипи перед собою.
Частина 3.
Як довго він уже йшов? Джін Ву втратив рахунок часу.
Він пройшов довгий шлях і, нарешті, після такої нецікавої та однотипної подорожі по прямій, з'явився поворот. Джин Ву зупинився, перш ніж повернути за кут.
Він відчував кілька живих дивних зв'язків за рогом.
"Там явно щось є"- прийшла в голову ідея.
Джін Ву акуратно поклав смолоскип на підлогу і подумки зібрався.
Вжух.
У його правій руці замість смолоскипа з'явився кинджал.
Джін Ву думав, що тут не можна використовувати зброю. Дивно, але викликати кинджал у нього все-таки вийшло.
Отже, правила стосувались більшої міри використання манни і застосування різних хитрих примочок.
Він знову задумався про майбутні поранення, оскільки не буде можливості поповнювати запаси.
Найважче буде, якщо він не зможе використовувати свої вміння саме в той момент, коли вони потребуватимуть його. А манна завжди потрібна у важких ситуаціях. І саме зараз може статися той момент.
"Так, не час відволікатися, вони наближаються!"
Джін Ву притулився до стіни і весь перетворився на слух. Він завмер, очікуючи, коли ворог за рогом наблизиться до нього на відстань атаки.
Скррч, скрнт.
При кожному кроці, яке висилало цю істоту, роздавалося противний скрегіт.
Звук ставав все ближчим і ближче.
Скррч, скрнт.
Це були настільки гучні і дивні звуки, що Джин Ву ледве стримувався, щоб від цікавості не висунути голову з-за кута і не подивитися, чого ж це таке наближається. Але допитлива кішка втрачає вус, тому...
« У нього там залізні іржаві ланцюги? Що видає ці звуки?
Так, цікавість була. Але якщо він хоче перемогти в цій битві і обійтися без пошкоджень, варто бути терпеливішим.
У будь-якому випадку, що це або хто це, Джін Ву дізнається буквально через кілька секунд.
« Отже, 5, 4, 3...»
Він перехопив кинджал і повернув лезо в зворотній бік, щоб було зручніше атакувати і тут же завдати смертельного удару. Він затамував подих, щоб навіть не виявити його присутність. Залишалися з лічені хвилини до зустрічі.
Згорнувши кинджал, він вислуховував кожен шепоче і крок.
Навіть його серце завмерло.
« 2, 1»
Скррч, скрнт.
Зрештою у погано освітленому коридорі з’явилася тінь. Воно було невиразне, як тінь людини.
"...0"
Як тільки Джин Ву дорахував до нуля, істота з'явилося через кут.
Тільки воно це зробило, як Джин Ву підстрибнув і націлився на шию свого противника.
Кккраку!
Удар металу про метал.
Ніж проскричав по якійсь броні і не увійшов в тіло противника.
"Це обладунки?"
Очі Джін Ву розширилися від здивування.
Джін Ву швидко відступив, підтвердивши свої побоювання щодо озброєння. Перед ним, схоже, був якийсь лицар.
- Ти що за хрін? Ти людина?