Ю Джін Хо тремтів, як дірявий пакет на вітрі. Колір і текстура обличчя також були немов пластиковий посуд для упаковки.
Не дивно, що його очі за кілька хвилин буквально знищили вісьмох людей.
У маніпуляції людьми найліпша зброя, як відомо, є страхом. Тому Джін Ву вирішив не упускати такої зручної нагоди і подітися над нею небагато.
- Дай подумати, як же мені з тобою вчинити?
Хы-нык!
Джін Ву ніби чула відлуння серця Ю Джин Хо.
“Пересердів небагато» Він подумав, відчувши легке почуття провини.
- Гроші, якщо вам потрібні день, то я дам про це знати своєму батькові.
- Хто я?
Джін Ву ці слова вибили з колії, від образи його обличчя стало свинцем.
За своє коротке існування, так і далі, він ніколи б не опустився до того, щоб загрожувати життю та безсоромно вимагати за це гроші.
Таке було більше підштовхнуте вбивцям, як Хван Дон Сока і його шайки. Його знизило та ранило в порівнянні з людьми такого сорту.
- Вибачте!
Джін Ву, без мажор сиреновим від страху, міг би точно свистіти йому зоряний підзатильник. Тільки зроби він такого, і малюк точно відхопить інфаркт на грунті страху, що привело б до сумного до сміху кінець.
Збуривши гнів на обличчі Джін Ву, Ю Джин Хо сухо сковтнув.
« Якщо подумати, до цього Хван Дон Сок також намагався всунути йому гроші... може, малоймовірно, але раптом у нього є щось на зразок фетиша на кров, кишки, вбивство, а гроші йому байдужі?»
З кожною хвилиною в голові Ю Джин Хо, образ нашого головного героя набув нові відтінки дива.
Але рано було поки робити які-небудь висновки.
« Але навіщо йому було витягувати кристали манівки? Нестиковка.»
Лише трохи раніше він став свідком того, як цей чоловік копався у нутрі.
Звичайно, демонічні кристали були майже нескінченним ресурсом високорівневої енергії, чудовим матеріалом для створення магічної зброї і взагалі мав величезну площу застосування. Але для мисливців найкраще визначення було еквівалентом валюти, тобто грошима. Джин Хо швидко помотав головою.
"Так от що!"
Так ось що за цінності ним рухали.
Він не попервах загортав руки руками і викопатися усередині павука, а лише отримав добру винагороду.
Хоч він не виявив і крихти жалю до ворогів, які між іншим першими покусалися на його безпеку, цього бод-фетишіста не притягували легені.
« При цьому, його милосердя намагалися підкупити гроші, звичайно він розсердився.»
Треба було бити не папними грошима. Те, що гроші були не його власні, також було важливим. На той момент єдиним способом, щоб його виграш виявився чесним і неп’ятим у тому, аби не вбивати його.
Ю Джин Хо підніс очі крадькома на свого позосталого в живих « знижках». Грозові хмари з його очей так і не полетіли.
Мажор запропонував нову пропозицію. Він говорив впевнено і жваво.
- Брате, якщо залиште мене живим, я залишу за вами всю прибуток з рейди на вихід із підземелля.
- М-мм?
Цього разу йому вдалося зацікавити його.
- Самі судіть, брате. Чи ж ви не станете підозрілішими, якщо один з команд із кожних десятьох повернетеся живим?
Ю Джин Хо вважає, що Джін Ву був неправим. Кайфуючий від вбивства мисливець високого рангу, що підробляв свої здібності при офіційній реєстрації. І ось він опинився в ситуації, за якої важко було залишатися і далі у тіні. У інших можуть з’явитися підозри.
- І що ти пропонуєш?
- І навпаки, якщо ми з вами виберемося живими, за контрактом, все добро знайдене в ході рейда перейде до мене, а отже я стану головним власником після смерті інших. Тим самим всі можливі підозри повісять на мою скромну персону, і ніхто не подумає, що ви до цього провидіння маєте хоч найменше відношення.
Тільки тоді, коли син одного з найщиріших людей був би непорочним, то ніхто не сумнівався б. Для них гроші, отримані під час продажу магічних кристалів, були дріб’язковими. Маленька піщинка порівняно з пустинею благодаті.
– Вам же має бути потрібні гроші. Хіба те що ви вбили Хван Дон Сока і захистили мене не доводить, що Ви справжній борець за справедливість?
Ю Джин Хо особливо підкреслив слово « несправедливості».
"Але ж не посперечаєшся..."
Найбезпечніший спосіб витягнути з підземелля демонічні кристали було забрати їх у справжнього власника, а то й взагалі зробити так, щоб всі про нього забули.
Наскільки ж великою не була б пожадливість Хван Дон Сока за життя, він би все одно не зміг забрати кристали і забрати їх у потойбічний світ. Залишився лише один потенційний претендуючий на ці кристали, їх законний власник за контрактом, - Ю Джин Хо. Але хлопець все розумів, і був готовий їх поступити.
От тільки він міг їх і силою відібрати, і нічого б не сталося...
« Але не можна ж упустити такий зручний випадок.»
Він би не втрутився вчасно, страждав би зараз або в заручниках, чи у світі іншому. Але, якщо подумати про припущення Ю Джин Хо щодо чистих грошей або як він висловився про « незаплемінну вигоду» не були абсолютно позбавлені сенсу.
По суті Джін Ву, Ю Джин Хо здогадався, що його слова потрапили в яблучко.
« Як і очікувалось. Він навіть не спростовує того, що вважає усунення Хван Дон Сока та інших було правосуддям, а кристали - чесною платою за те, щоб він забруднював свої руки. "
Кожен з цих двох мав різне уявлення про справедливість, але жодна сторона не знала цього.
– По рукам.
Нарешті, погодившись на співпрацю з Джіном Ву, обличчя відривання грошей принесло полегшення.