Ще в цьому судовоносному храмі Джін Ву напросно вирішив, що буде далі платити світові тією ж монетою, відзеркалюючи ставлення людей до нього, незалежно від того, яке воно позитивне, чи негативне.
З мудаками не церемоніаться, а відповісти їм по-мударках. Без винятків.
А що до компромісів, то про них і мови не може бути.
Хван Дон Соку не знадобився багато часу, щоб зрозуміти, що шукати прощади марно. З вип'янілими очима, через піну з-за рота він заричав, вказуючи провокаційні заяви:
- Ти, ти просто пиздець наївний, якщо думаєш, що зможеш вийти сухим з води після того що зробив! Та ти хоч знаєш на кого погнув, завчені? Не бійся, скоро і по твою душу...
Хруст!
Зі зламаною шиями, він нарешті заткнувся.
- Кхэк.
В очах ватажка навіки застигла білизною смертю.
Дзинь!
[Чіло ворогів, яких доведеться усунути: 0 людина]
[Навіть ліквідовано: 8 чоловік]
Завдання виконано. Нарешті це закінчилося.
- Фу-ух.
Джін Ву глибоко зітхнув, і подивившись на Хван Дон Сока зі змішаними почуттями, а потім забрав руки від все ще не охолодженої шиї.
Раптом, він подивився на них, на свої долоні.
Хоч він тільки що вбив цих восьми восьмих у битві не на життя, а померти, вони зовсім не тремтіли. Він не відчував докорів сумління, а тягар злочину. Факт його перемоги нічого не змінював.
« Як таке може бути? Хіба це нормально?»
Він поклав долоні на груди, щоб перевірити чи б'ється його серце. Джін Ву хотів переконатися, чи живий він.
Тудум, тупер.
Серце билося спокійно і ритмічно. Ніби нічого і не сталося зовсім.
"Як же так..."
Несподівано він зрозумів, наскільки змінився від часу перебування в підземному храмі.
Однак йому не залишалося багато часу на знання про себе. Відволік його вже став рідним механічний звук.
Дзинь!
[ Термінове завдання: усунути ворогів. Стан: завершено. ]
[За виконання завдання вам прийшло Перегорода. ]
Ви приймаєте Перегороду? ] - (Да/Ні)
Він в принципі думав, що йому може прийти винагорода, але все одно був приємно здивований.
Джін Ву не почав довго роздумувати і прийняв її.
"Приймаю".
Дзинь!
[Ми підготували для вас наступні нагороди: ]
Нагорода 1: повне відновлення.
Нагорода 2: Очки Харрісистик, +10
Нагорода 3: Нове вміння: Злоба
[Ви хочете прийняти все? Підтвердіть. ]
« Десять очок на кожну характеристику? Ого.»
Щедрість, яку на цей раз виявляє система речей, не може здивувати його. Окуляри, але найбільше його зацікавило нове вміння.
« Якби не швидкий біг, мені б ой як важко було в бою з паучком...»
Завдяки цьому розумінню, йому вдалося зловити боса.
У теперішній битві стало зрозуміло, наскільки важливі та ефективні вміння. Як показала практика, вони можуть стати незамінними бойовими товаришами. Тому варто пам’ятати, що руни з властивостями одержували від своїх господарів мільйони нових навичок.
Боячись втратити удачу, Джін Ву поквапився відкрити свій « Подарунок ».
« Потверджую розпакову третій пункт винагороди.»
Дзинь!
[Злоба - 1 рівень]
Відняти категорії активних навичок.
Потребування мани: 100 одиниць.
Сильна енергія здатна ввести суперника в панічний жах на одну хвилину. Ви можете застосувати цей скілл на декілька цілей.
Ефект "Страх": знижує всі можливості суперників на 50%
Хоч і на деякий час, у нього з'явилась здатність позбавити своїх суперників половину їх здібностей. На превелике здивування дорогоцінна майстерність.
Інші вміння не впливали безпосередньо на ворога, і вони могли бути марними проти опонента з високою опірністю, але замінюючи злобу, вважалося, що він може легко придушувати оппонент.
"Непогано, начебто."
Компенсація моральної шкоди у вигляді милих бонусів була рівносильною величі обіцяного штрафу, яким йому погрожували в разі непідкорення волі системи.
"Дивочці... адже якщо замислитись, все якось навпаки, чи не так?"
У цій грі було замішано надто багато життів.
Яку ж радість він мав?
Він озирнувся по сторонах. Жахливе видовище викликало в ньому змішані відчуття. Брови з'єдналися в похмурій фізіономії. Він не був свідком смерті мисливців, але йому так і не вдалося звикнути до трупів. І це результат того, що він сам виконує свою роботу.
Тепер йому вже була заплакана та порожня винагорода. Жалюгідний відступ. Багато людей щастило, навіть якщо їх було важко вважати за людство.
Але навіть якщо б це не було завдання, то зіткнення з Хван Дон Соком і його шайкою все одно були б у безпеці.
« Тому що немає межі людської жадібності...»
Джін Ву сумно похитав головою.
І ось печера знову здригнулася.
Тряска була набагато сильнішою, ніж раніше, і тому треба було поступово валити з підземелля.
Але перед тим, треба було розібратися з одним питанням: Ю Джин Хо.
Його погляд попрямував до мажери.
Перед його очима бідний і переляканий юник мало не обгадився, а потім опустив очі до ніг.
"Що ж з тобою робити, гори цибулю..."
Звичайно у нього і в думки не було завдавати будь-якої шкоди Ю Джин Хо.
На це у нього не було причини і потреби.
Але він не виключав можливості, що цей хлопець міг би принести йому багато неприємностей, вийшовши зовні. Особливо це стосується природних балачок.
« Якщо б ти тримав свою дошку на замку, то все обійдеться. Але чи зможе? "
Рішення прийшло саме у вигляді людини-проблеми. Ю Джин хо з бігу впав перед ним на коліна, і сховав голову в землю:
- Брате, прошу змилуйтеся над моєю жалюгідною душонкою!
- .......
Щось у нього виникло відчуття, що вони зрозуміли один одного і ще спрацювалися в майбутньому.
***