Мусин, пильно дивлячись в мовчане око, запитав:
— Не уходите від відповіді. Я і сам знаю, що світ незабаром закінчиться.
« Якщо ти це знаєш, то повинен розуміти, наскільки безглуздим твоє питання».
— Я запитав, чи це наперед.
« Всякому прийде кінець. І цей світ - не виняток."
— Чи є спосіб уникнути цього?
« У тебе є своя роль, — пробурмотів Ма Рен. — Кожен відіграє свою роль, у всіх вони різні. Твоя ж не маленька, але і не велика".
— Це мені вирішувати.
« Ти наче мурашка в мурахині, — сказав Ма Рен. — Кожна мурашка має своє завдання, свою роль. Вони не обирають її самі, та й їм ніколи не стати кимось іншим".
Мусину наче вліпили ляпаса. З його тіла до неба піднялася сила.
— Якщо ти один з жинців кінця світу, то, убивши тебе зараз, я затримую судний день.
« Ти помиляєшся, — тихо, але з зусиллями відповів Ма Рен. — Я не вершник кінця, а лише говорю шлях. І, як я сказав, у тебе є роль».
— У чому ж вона полягає?
« Я не вкажу тобі дороги, — каже Ма Рена. — Але скажу одне: твоя роль не закінчується на цьому. А ось моє ввічливе ставлення - так. Уходи».
Мусин насупився. Він вдарив по землі і пішов до Ма Рена, але коли той знову відкрив своє око, чоловік раптово зник.
Ві Джі Хюн спостерігала за всім цим і чула все це, але не могла погодитись. Це було вперше. Дівчина відчула, ніби її тіло більше їй не належить і подивилася на Ма Рена.
— А моя роль? — запитала Ви Джі Хюн.
***
Перед тим як повернутися в Рубес Ллойда, він закликав до відповіді верхній палати парламенту. Він, трохи хвилюючись, подивився на кришталеву кулю. Йому потрібно багато чого доповісти: програшу загону, про Кім Джон Хьоне та муримів.
Сім’я Мо Йон ще не оголосила про свою позицію, бо з дня нападу пройшло дуже мало часу.
" Цього разу не можна спустити все з рук".
Не можна ігнорувати те, що Де Ун діяв на своїх інтересах. Цього разу вже не вийде дивитися крізь пальці на його дії. Особисті інтереси завжди мають місце, але голова Мо Йон несе відповідальність за муримів.
"Старики з парламенту будуть тріпати мовою".
Треба заспокоїти їх.
Ллойд важко зітхнув і взяв у руки кулю. Члени парламенту були відірвані від справ магі, але їх вплив на гільдію просто колосальний. Однак Ллойд не любив їх. Вони навіть не виходили на зв'язок з молодими магами. Все, що вони роблять - задирають голови, думаючи, ніби всі апріорі повинні ставитися до них з повагою.
- Зроби обличчя простішим.
Як тільки він узяв у руки кулю, почувся голос. Ллойд здригнувся.
"Цей голос..."
Маг нахмурився. Він вже чув його, на церемонії присвячення, коли Ллойд став головою золотої башти.
- Глава гільдії?
— А ти не забув, хлопче. , — засміявся чоловік.
Ллойд відразу схилив голову. Голова магії — найвища інстанція над головами бешт і парламенту. Однак для Ллойда він був зовсім іншою людиною. Його вчитель Енвірус, а голова гільдії магів був його молодшим братом.
- Чому Ви особисто...
- Тому що це важливо. Тобі легше розмовляти з іншими членами парламенту?
— Н-нет.
Це брат його вчителя, але Ллойд ніколи не зустрічався з ним особисто. На церемонії присвячення він також чув тільки голос. Хлопець знав про їхню спорідненість, але голова гільдії ніколи не говорив про це.
— Доклади спочатку мені, що сталося до нападу?
На запитання голови гільдії Ллойд розкрив документи на столі і подивився на них. На папері все було записано до нападу. Маг почав читати.
— Ким Джон Хён, мабуть, збирався зробити дещо цікаве, - чоловік хмикнув. - Ти знаєш, що саме?
— Нет.
- Він хотів стати королем магів.
— Що?.
Почувши це, Ллойд широко розкрив очі. Він не міг повірити в це, тому що людині ніколи не стати королем.
— Але він зазнав поразки. Це доля.
— Поразка... Значить, Ким Джон Хён помер?
- Ні, в Грейсі все ще написано його ім'я. Він все ще володіє Грімуаром, — як ніколи відповів голова гільдії магів.
Ллойду незрозуміла була його позиція, тому що він вважав це не так вже й легко.
— Муримы напали на гільдию магів?
— Да. Голова зеленої та білої башти погодиться, що цю проблему не можна ігнорувати.
— Тоді треба розібратися з мурімами, — легко відповів чоловік.
Ллойд як дурень стояв з розкритим ротом.
— Так легко?
— Розібратися, але не повністю. Їхня поведінка псує загальний склад розуму, я думаю, що варто дати їм зрозуміти це.
— Як саме?
— Треба подумати, а поки що є справи важливіші. Хижаки почали діяти, хм ... — Чоловік, здається, занурився в роздуми, але невдовзі він продовжив: « Голови червоної вежі до Самарена?
— Так, здається так.
— Ладно. Не повертайся поки в золоту вежу. Я думаю, що ми підемо туди разом.
- Що? — Здивовано запитав Ллойд.
***
— Черт! Твою мать! Бл*ть!
Здається, від спеки плавало все що можна.
Сон Мін, як правило, не відчував тепла чи холоду, але температура довкола була настільки висока, що навіть він знущався від спеки. Хлопець подивився в спину того, хто стояв біля жаровні двору і запитав:
- Чому ви так сваритеся?
— А ти б не став? — Меккендор насупився, піднявши голову.
Дворфи жили довше людей, а Меккендор був старшим з них, але при цьому він мав накачане тіло, не відповідно його віку. Чоловік, обливаючись пізніше і важко дихаючи, зупинився.
— Тут з'явився лист королеви фей і змусив працювати молотком!
— Хіба ви не раді, що вам доведеться вперше працювати з лускою та кістками дракона?
— Я не думав, що це так важко! - Простоал Меккендор. - Мені здавалося, що ти приніс кілька шматочків луски і кісток. Я ж не знав, що тут їх кілька тисяч!
- Але Ви були раді...
Так, ще кілька годин тому Меккендор був радий, що має зрубати зі своїми кістками та драконом луску. Але після трьох годин роботи пристрасть Меккендора згасло, і він почав злитися.
— Я стар... — Пробурмотів двір, знову взявшися за молоток. — Ще 30 років тому я почувався нормально, але не зараз... Я вже старий... Прийшов би ти на тридцять років раніше... Чому ти з'явився тільки зараз?
— Я не народився тридцять років тому.
- Фраєр! — Меккендор знову вирубався. - Пиво, мені потрібне пиво. Свіже пиво...
- Ви не зможете працювати, якщо сп'янієте.
— Усі палаци створюють шедеври під алкоголем.
— Я прошу Вас не шедевр, а міцне озброєння і гостре спис.
- Сучий син, що ти знаєш про мистецтво? — Увірвався Меккендор, але не переставав працювати.
Сан Мін стер піт з обличчя. Він прибув до села палаців за два місяці. Швидко привітавшись з Селгерусом, він негайно попрямував до сонячної кузниці і попросив Меккендора про новий спис та доспех.
- Ти так і будеш дивитися? Під твоїм наглядом це займе більше місяця!
- Боюся, якщо я не буду дивитися, Ви не зробите як годиться.
- За кого ти мене приймаєш? Оскільки це прохання королеви фей, я зроблю все можливе, можеш не хвилюватися, Меккендор дістав драконячі кості. — Чертов дракон... Навіть оріхаркон чи міфувальник тане у моїй сонячній кузні, але цей дракон не змінився навіть після кількох годин.
— Вы впораєтеся?
— Якби не міг, то й не взявся би. Досить заважати, йди.
— Ладно.
Сон Мін відчував провину, залишаючи Меккендора важко працювати, але залишатися тут не здавалося можливим. Занадто жарко. Хлопець стер піт і повернувся.
- Чорт, ти справді йдеш?
- Та що ви від мене хочете?
— Мені нудно працювати поодинці!
« Старське слабоумство, — пробурмотів Ходжу після слів Меккендора. — Він був замкнений у кузні кілька десятиліть. Може дах поїхав? "
« Я теж так думаю» — погодився Сун Мін.
Чому ви пішли?
- Купа людей зв'язувалися зі мною, благаючи щось зробити. Це дратувало. Я хотів відпочити на пенсії, іноді робити речі, які сам захочу.
— Тому Ви замкнулися в кузні?
- Хоча зараз і здається, що ми у метрі від Сонця, але зазвичай тут не так жарко. Це дуже затишне і гарне місце. Я збираюся померти тут. Після останньої роботи я кинуся в жаровню.
- Це принесе багато проблем.
— Я думаю, що це круто, — без сумніву відповів Меккендор, але Сун Мін не погодився. — Мені потрібен помічник, — з сумом дихав Меккендор. - Я вже занадто старий. Ти брав у руки молот?
- Я можу зробити прості частини.
- Це може будь-який собака в селі.
— Собака працює молотом?
- Ти навіть жарти не розумієш?
- Це теж жарт.
— Придурок! — Меккендор потряс плечима. - Так, скажи мені, той хто зробив твої старі озброєння і спис, він живе в цьому селі?
— Да.
— Приведи його і скажи асистувати мені.
— А Ви не будете проти?
- Чому я можу бути проти?
- Це темний ельф.
- Якщо він добре володіє молотом, то яка мені справа до виду? — Він роздратовано сказав Меккендору, і Сун Мін усміхнувся.
Селгерус був майстром високого рівня, але не отримував належної поваги через те, що вона була темним ельфом. Сун Мін використовував списом і доспехами, які вона зробила, не попросивши ні копійки. Селґерус сказала, що робила це для свого ж задоволення.
- Зрозумів.
Хлопець радісно вийшов з кузні з думкою, що нарешті він зможе оплатити Селгерус за її доброту.