« Що?.»
Сун Мін завагався на секунду, не розуміючи, що хтось є перед його очима.
Дракон Меча Нам Ґун Хі Вон.
« Чому він тут?»
Сан Мін подивився на клітину в головній площі. Ніхто не звертав на неї уваги. Площа була заповнена людьми, а Нам Ґун Хі Вон сидів за ґраткою і ніби насолоджувався пейзажем.
— Эй! — Сан Мін звернувся до одного чоловіка на площі.
Той зупинився і подивився на хлопця.
- Що?
- Хто це?
Сан Мін вказав пальцем на нас Гун Хі Вон. Чоловік милим глянув у його сторону.
— Ви вперше в Белладорі?
— Да.
- Це спадкоємець родини нам Ґун, Нам Гун Хі Вон.
- Чому він у такому місці?
- Він пішов проти свого батька.
- Що? — Перепитав Сан Мін, порахувавши його відповідь неправим.
— Я не знаю подробиць, але голова нам Гун дуже розсердився. Він сидить так уже більше місяця.
Сан Мін не міг зрозуміти, що саме зробив нам Гун Хі Вон і чому люди його ігнорують. Найбільше він не розумів, чому нам Ґун Хі Вон змирився.
Ця металева решітка виглядала міцною, але якби нам Ґун Хі Вон захотів, то міг би легко втекти. Але він продовжував мовчки сидіти всередині.
— Не підходьте до нього близько. А то Нам Гун Хі Вон не буде сидіти склавши руки.
— Да, я понял.
Сан Мін стояв і дивився на нас Гун Хі Вон. З такої відстані має спрацювати.
« Що з тобою?» — "Сун Мін послав нам Гун Хі Вон.
Чоловік, який сидів на лавці, потиснув плечима і підняв голову. З’їдена голова падала на його очі. Він повільно оглянувся.
« Я тут» — знову послав сигнал і показав нам Ґун Хі Вону своє місце.
Той подивився на хлопця. Вони були на великій відстані, але Сун Мін помітив його дивний вираз обличчя.
« Ти хто?» — запитав нам Гун Хі Вон.
"Що ти такого наробив?" — Сан Мін проігнорував його питання і поставив свою.
Нам Ґун Хі Вон спроектував недовільне обличчя.
« Хто ти, щоб запитувати про таке? »
"Той, хто знає тебе".
« Кожна букашка у цьому світі знає мене»
« Я — Лі Сан Мін».
Нам знущалося обличчя Гун Хі Вон.
— Ох, даремно я це сказав... - Пробурмотів Сан Мін.
Він до сих пір не знав, як нам Гун Хі Вон відреагував на чутки про Че Ґаль Те Рене, тому подумав, що тільки зробив все гірше.
"Зрозуміло".
Після затяжної мовчання нам Ґун Хі Вон, нарешті кивнув. Він холодно подивився на Сан Міна.
"Я хочу дещо запитати".
« Що?»
« Це ти вбив Чий Ґаль Те Рена і Мо Ен Со Джін?»
Як і очікувалося, нам Ґун Хі Вон поставив те саме запитання. Сан Мін стиснув губи. Чоловік терпеливо чекав на відповідь.
« Ні. Я їх не вбивав, — чесно відповів він. - Хіба ти не бачив? Я відправив їх з миром".
« Я знаю».
Гун Хі Вон знизав наші плечі. Він заздалегідь знав відповідь Сан Міна.
« Я так і думав, що це лише чутки. Ти не вбивав Че Ґаль Те Рена і Мо Ен Со Джин. Так, я знаю, що ти не такий. Але всі кажуть, що це ти вбив їх".
"Це неправда".
« Тоді це змова. Хтось... так, напевно, це гончий загін. Це вони вбили Че Ґаль Те Рена і Мо Ен Со Джин та прикрилися тобою".
"Можливо".
« Мурими мають щось проти тебе. Ха-ха! Я так і думав..."
Нам Ґун Хі Вон притримав голову руками. Сун Мін з сумом у погляді дивився на нього. Він і подумати не міг, що зустріне нам Гун Хі Вона в такому місці.
Сан Мін запитав його:
« Як ти опинився тут? »
« Мені наказали вбити тебе, — відповів Ґун Хі Вон. я теж був у тому лісі. І багато відомих родин померло там. Тому глава... його це зачепило і він наказав мені вбити тебе."
(Сміх)
« Я відмовився, бо не вірив, що ти вбив цих двох. Я кажу, це змова. Хтось інший убив їх, і очевидно це загін гончих. Зрештою, я почав підозрювати мурімів і свого батька."
Нам Ґун Хі Вон опустив руки. Його очі шалено засвердли.
« Батько розгнівався. Я добре знав, наскільки мій батько близький до мурімів. Недавно було створено союз сімей, але батько виношував цю ідею ще до мого народження. Тоді він був молодий... Але тепер він постарів. Я запідозрив мурімів і продовжував говорити, що вони обманюють. Через це мене і покарали".
« Хіба ти не можеш втекти в будь-який момент? » — запитав Сун Мін.
Нам Ґун Хі Вон мовчав.
« Чому ти нічого не робиш? Твоя Нейгун в порядке. Ти щось хворий?» - не внімався хлопець.
« Тому що я ні в чому не впевнений! — Нам Ґун Хі Вон засміявся. - Я не впевнений, чи я правий або мій батько. Взаємини, звичайно, не дуже зручно, але тут не так вже погано. Найважче - це бути в туалеті".
Гун Хі Вон повільно встав.
« Як ти знайшов мене тут? »
«Спробувано» — відповів Сан Мін і не міг не помітити розчарований погляд Нам Ґун Хі Вон.
« Нічого такого, що випадково. Ти все одно подарував мені впевненість".
« Ти не подумав, що я можу і брехати?»
"А ти збрехав мені?"
« Ні»
"Тоді до чого ти це?"
Гун Хі Вон підійшов до палічок клітини. Він схопив їх.
« Я думаю втекти звідси".
« А потім?»
« Я поважаю свого батька, але тепер у ньому не впевнений. Він ... він не повірив мені, а прийняв сторону мурімів. Тому замкнув мене тут, щоб пошити свою самооцінку. Може, мої дії і зганьблять мою сім'ю, але зараз мені не до цього."
Сан Мін стояв мовчки і дивився на нас Гун Хі Вон. Той голосно розсміявся.
« Якщо я втечу, сім’я Нам Ґун і мій батько прийдуть схопити мене. Я здолаю їх і втечу з міста. Після мене я піду до муримів".
"Думаєш вони тебе послухають?"
« Я не знаю. Може вони повісять всі гріхи на мене, як і на тебе. Нехай все буде як буде. Тоді я, по суті, буду впевнений, що мурими на стороні зла."
Сан Мін мовчав.
— Ха-ха-хо! — Нам Ґун Хі Вон сміявся, тримаючи руки на палях клітини.
Перехожі на площі зупинилися в подиві. Вони стояли, розібравши роти.
« Я збираюся зустрітися з головою Самарієн », — сказав Сун Мін.
Нам Ґун Хі Вон вийшов з клітки і зупинився. Він здивовано подивився на хлопця.
З Ян Іль Чолем?
"Так".
"Навіщо?"
« Мої вороги вважають мене ворогом, і мені доведеться далі боротися з ними. Самі мені доведеться важко. Але так вже вийшло, що глава Самаріен зацікавився мною."
« Дивно. Голова Самаріен і справді надзвичайно загадкова особистість».
« Ти підеш зі мною? » — запитав Сун Мін.
Нам Ґун Хі Вон задумався. Він трохи засумнівався і сказав:
« Ні. Я думаю, що мурими неправі, але і Самарьоен я не підтримую. Звичайно, я не зустрічався з Ян Іль Чолем особисто і не знаю його, але всі чули про те, що він робив".
« Зрозуміло» — Сан Мін кивнув.
Він запропонував, але не сподівався на згоду. Нам Ґюн Хі Вон розчарувався у муріма, але він належав до правої фракції і з народження дотримувався статуту сім’ї нам Ґун.
Сан Мін приклав руку до обличчя. Точніше, до масці, яку він носив уже два місяці.
« Я б хотіла, щоб ти пішов швидше з міста»
Сон Мін послав нам Гун Хі Вону думку і посміхнувся. На кінцях його рук засяяло фіолетове світло.
« Що ти задумав? »
« Я потягну час»
(Сміх)
"Хіба тобі хочеться битися з сім'єю нам Ґун і мурімами?"
« Чому ти...»
« Я кликав тебе братом", — сказав Сун Мін у своїй уяві.
Удалечині виднілися швидкі кроки. У бік нас, Ґун Хі Вон пішов майстер муріма.
« І ти довірився мені. Ось чому».
"Але..."
« Не хвилюйся, — усміхнувся Сон Мін. - Я не вб'ю сім'ї Нам Ґун та інших ваших майстрів."
Сан Мін зібрав Нейгун у спис.
Фіолетове світло повністю покрило його, і нам Ґун Хі Вон зковтнув. Він бачив це і раніше, у стародавньому лісі. Вже тоді Сун Мін набагато швидше випереджував його, але і після цього він продовжував розвиватися і за кілька місяців Санмін досяг такого рівня, якого нам Ґун Хі Вон не міг уявити.
Його батько, голова сім’ї Нам Гун, був видатним муримом і до цього часу його вміння володіти мечем залишалися на досить високому рівні. Але зараз нам Гун Хі Вон порівнювався з ним. І якщо Сан Мін піде на його батька, то для голови родини нам Гун ця битва виявиться заздалегідь програною.
«Може глава муріму і не так, як ти чекаєш».
« Що це означає?» — перепитав нам Ґун Хі Вон у Сан Міна.
Той розповів усе, що знав про Чорного Дракона. Нам Ґун Хі Вон уважно слухав брови і нахмуріло роздумував над почутим.
« Иди» — сказав Сун Мін.
Кроки ставали все ближче і ближчими. Нам Ґюн Хі Вон заслабився, але змив у повітря. Сун Мін подивився на чоловіка, що віддалявся з площі і повернувся в сторону солдат.
« Ох, як стомливо!...» — з полегшенням зітхнув Ходже.
— Та вже, — відповів він і засміявся.