Пулеметник вигукнув: « Чорт, у них списи! »
Базель і водій озирнулися в унісон.
« Зрань господиня, це дійсно списи!» « Очі Базеля розширилися, і він замер на кілька секунд перед тим, як крикнути водієві поряд з ним: « Швидше! Я не хочу померти від того, що це примітивна зброя пронизує мої груди".
Накривши на водія, він повернув голову, щоб кричати на кулеметника на задньому сидінні. « Не замерзай! Вогонь! Стріляй в них!" — Пулемет можна було зняти і стріляти назад.
Пулеметельник похлопав по ящику з боєприпасами і безпорадно сказав: « Напули закінчилися!». — Як розвідувальний загін, ніхто не просив їх битися безперервно, навіть якщо іноді траплялося перестрілка, вони просто втікали після одного зіткнення, однієї стволи і одну ящику з боєприпасами було більше ніж достатньо, хто б міг подумати, що виникне ситуація, подібна до сьогоднішньої, коли сотні кавалерії переслідували їх?
У машині ще є автомат і два пістолети, але в цей час кавалерія позаду понад 300 метрів, навіть якщо стріляти — це марна трата патронів.
У той час водій, який раніше мовчав, сказав: « Не нервуйте, коні не можуть бігати швидше машин».- Максимальна швидкість такого автомобіля була 100 кілометрів за годину, а коні майже ніколи не могли їхати швидше 60 км/год.
Капітан групи озирнувся назад, і не вгамувавшись, витер холодний піт з лоба та наказав: « Тоді трохи сповільнюй нашу працю, дай їм втратити нас, нехай думають, що зможуть зловити, нам потрібно заманити й убити їх усіх."
Пулеметник запитав, піднімаючи свій пістолет-пулетом MP40 і заряджаючи його патронами: « Скільки часу потрібно їхати до наших людей?»
Капітан машини відповів: "Максим десять хвилин."
Водій сповільнився, і кіннота загоювалась майже на 200 метрів. Пулемет повернувся і продовжував відстрілюватися зі свого пістолета-пулемет MP40. Тільки відстань між ним і кавалеристами було так велика, а дорога так неймовірно вибоїста, що він розстріляв весь магазин, перш ніж побачив вдалеку кавалеріста, упав з коня, і навіть не міг бути впевнений, чи був хлопець, який впав з коні, застрелений, або його нога зісковзнула і він сам упав з кінь.
Розстрівши всі магазини в машині, вони зрештою обігнули кут пагорба і побачили чотири бронетранспортера, припарковані далеко від лінії солдатів, які вишикувалися у лінію окопів зі зброєю, спрямованою на їх бік.
Водій натиснув на педаль газу і командир взводу, який очолював групу озброєних солдатів у окопах запитав по рації: « Ці поляки мають складну зброю?».
Базель похитав головою: « Це просто кучка кавалерії, навіть рушничок немає».
Поки він говорив, він побачив групу польських кавалерістів з саблями і списами в руках, що поспішають до них, і слово "дураки" раптово прийшло у його розум. Сьогодні на полі бою домінують танки і літаки, а в польській армії все ще існує такий застарілий тип солдатів, як « руйна кавалерія». Найсмішніше, що польська армія, яка вважає "другу кавалерію" елітою, завжди відчувала себе дуже добре, думаючи, ніби вона друга найкраща армія у світі - після Франції.
Польські кавалери, які перетинали кут і захищалися, побачивши чотири бронетранспортери. Але через мить вони облизнулися губами, і в їхніх очах з'явився кровожерливий блиск.
Багато хто з них навіть мріє використати швидкість своїх коней, щоб нахилитися і відрізати голову противника одним ударом! Ось як має битися кавалеріст!
І з цим вони безглуздо кинулися на групу німецьких солдатів.
"Огонь!" — На відстані 500 метрів командир взводу закричав і натиснув на курок свого важкого кулемета НСВ. Бронемашина, в якій він перебував, була обладнана важким кулеметом і 20-мм автоматом. А інші три були MG3 з 20м кулеметами.
Цей взвод мав 15 98К, 10 G43 і 5 MP44, а також 3 кулемети MG3.
Пулі, наче дощ, покривали один одного!
Якби це був пістолет-пулемет, який використовує 9-му патрони зброї, то ефективна дальість стрільби становила б всього 200 метрів, а для кавалерії, яка відвалюється йти на дощ куль, 200 млрдів пролітали на одному диханні!
Але 500 метрів — це зовсім інша історія, відстань між життям і смертю!
Лише на чотирьох бронемашинах було достатньо кулеметів, щоб створити металевий шторм.
"Бум, бугле!" - 20-м фугасні гранати безжалісно вибухали в центрі польської кавалерії, бойовий кінь був підбитий, інерція повалила кавалериста прямо на спину, перш ніж він зміг піднятися, коні позаду нього затоптали його, а людина випустив душороздиряючий крик.
Військовий кореспондент німців продовжував зтиснути затвор камери, щоб зняти цю однобічну бійню. Після цього битви приклад польської кавалерії в дурних шапках, що йде на тяжкоозброєні броневіки з саблями наперевісно став вірусним.
Польська кавалерія в тилу, нарешті, побачила ситуацію, повернула далеко назад і побігла, але, на жаль, зайняті бігом, вони навіть не помітили кілька чорних точок у небі, які переслідували їх здалека.
Над полем бою, заповненим димом, запанувала тиша і в повітрі витікав безпомисний запах крові!
Не зрозуміло, хто почав, але звуки блювали один за одним. Більшість з них були новобранцями, і їм ще ніколи не доводилось бачити таку жахливу сцену вбивства. Розкидані по землі обрубки і нутрощі бойових коней, запах крові з їхніх носів змусив би впасти духом навіть ветеранів, що пройшли через багато боїв, не кажучи вже про новобранців, які тільки вступили до війська. Нарешті хтось не зміг придушити бурхливе відчуття відрази в своїй грудях, сів на коортки і його вирвало.
Майже як ланцюгова реакція, більшість людей у взводі почали рвати одного за одним.
Командир взводу нахмурив брови крикнув: « Візьміть тут все, очистьте поле і перевірте боєприпаси. І зберіть усіх живих коней." На жаль, Яннік не зміг на той час механізувати всю армію. У багатьох місцях для перевезення припасів потрібно було коней, і багато солдатів мусили марширувати пішки. Тепер, коли на полі бою було розкинуто стільки чудових бойових коней, їх не можна було даремно витрачати.
Люди дістали свої пляшки з водою, розпустилися, витягли рушника, які вони несли, щоб обгорнути ними рот і ніс, перш ніж почати роботу.
Всі коні, крім тих, які були важко поранені і очевидно збиралися померти, були зібрані, їх було від сімдесят до вісімдесяти.
Солдат вигукнув: « Кормандир взводу, тут є поранені».
Командир взводу запитав: « Важко чи легко поранено? »
Солдат обглянув рани і відповів: « Схоже на легку рану».
Командир взводу обдумав це на мить і наказав. « Зв’яжіть їхні рани, зв’язуйте їх і несіть на коні. Ви можете не брати тяжкораних".
Після очищення поля бою вони відтягли сімдесят боїв і тридцять або близько того військовополонених назад до бази, залишивши за собою лише слід з убитих та поранених.
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini