« Бах! Бах! Бах!» Двох восьмим кулеметів, які виплюнули на танках CV33 і попрямували до протилежної позиції, за ними пішла щільна маса італійських солдатів.
Висота цього танку становила лише 1,32 метра. Найнижчий італійський солдат за ним мав би бути один з половиною метрів - величезна різниця у рості, через яку офіцери німецьких експедиційних сил не могли стриматися від сміху. Знаючи, що висота німецьких танків може перевищувати два метри, солдати могли йти позаду і просуватися вперед чудово використовуючи танки як прикриття.
Полоса куль пронеслася по урядовій позиції, здавалося, не даючи іншій стороні підняти голову.
"Бум!" — У цей момент стався сильний вибух в одному з танків, що рухаються вперед і миттєво перетворився на купу металобрухту.
« 37-м протитанкова гармата Rheinmetall». — Офіцер експедиційних сил на спостережному посту в тилу, який спостерігав за боєм у обрізаному перископі, побачив цю сцену і тихо пробурмотів. Побачивши розкриті очі іспанського офіцера, він потиснув плечима і пояснив: « Ви не очули цього, це наша німецька 37-ма протитанкова пушка Rheinmetall, але вона була продана Радам ще в 30 році. Пізніше її було включено в радянську систему озброєння під номером М30. Я чув, що на її основі була розроблена більш досконала 45-мму пушка, але, мабуть, її не підтримали і в результаті отримала лише застарілість 37-ма протитанкова гармата".
Іспанський офіцер кивнув на знак розуміння і запитав тоненьким голосом: « Я чув, що дві лінзи, задані Радами для вашої країни, близькі до завершення, чи будете ви їх вставляти?».
Офіцер експедиційних сил кинув на нього дивний погляд: « Без сумніву, конфлікт є конфлікт, бізнес - це ділова справа. Крім того, це ваша громадянська війна. Нас тут ніколи не було і Ради теж."
«...». — Мабуть, не розуміючи німецької думки, іспанський офіцер пробурчав і продовжив спостерігати за бійкою вдалеку. Тільки для того, щоб побачити, як італійські війська розбігаються назад з сім чи вісім танків CV33.
«?» - Це що, відступ? Іспанський офіцер мовчазно дивився на італійського офіцера з жорстким обличчям, що стояв по одну сторону, не знаючи, як це зробити.
Італійська армія на деякий час перегрупувалася, змінила свій вигляд і знову атакувала, але все одно опинилася на півдорозі та в безладді відступила на вихідну позицію.
Після чотирьох походів туди і назад, побачивши зневажливий вираз на обличчях навіть іспанських офіцерів, італійського солдата, тремтячи від усього тіла, з силою вхопив пістолет і зло закричав: « Ад’юранте, підготуйтеся! Будь-хто, хто наважиться відступити цього разу буде убитий!."
Німецькі та іспанські офіцери поглянули один на одного і потиснули плечима.
Італійські війська, здавалося, « зупинили» свою мужність під залякуванням офіцера, і проникали через великі втрати на відстань понад 500 метрів від позиції.
У цей момент з тила урядової позиції вийшли два сталевих монстра, подібних до яких вони ніколи не бачили. У порівнянні з майже плоским дахом CV33, інша машина була коронована великою баштою. А найважливіше те, що танкові гармати на цій вежі почорніли! Це налякало італійських танкерів! Це точно не те, чого могли протистояти їхні власні спаровані 8-м кулемети CV33 і крихка броня!
"Танки Т-26? Тип Б? Чому їх тільки двоє? Поради занадто скупі, чи не так?» — Чула, як офіцер німецьких експедиційних сил з цікавістю і насмішкою розглядає два танки, іспанський офіцер не міг не закочувати на це очі. Чи ви думаєте, що Рада є мелодійною? Якби вони послали сотні або тисячі танків, то це було б відкрита війна між двома країнами.
"Ця танкова гармата, здається має менший калібр ніж зброя вашого боку?"
Офіцер експедиційних сил кивнув і сказав: « Калібр знаряддя цього танку становить 45 мм, що насправді менше ніж у наших танків». - 45-м танкова пушка, встановлена в середині і кінці Другої світової війни, вважалася б застарілою танковою гарматою. Але сьогодні ця 45ма танка була абсолютною на полі бою!
Перед вибухом Другої світової війни кожен танк, створений Британією, копіювався багатьма країнами і радянський танк Т-26 (і німецький танок I), також був заснований на британському танку « Віккерс», який було офіційно розроблено у 1931 році й обладнано в армію 1932 року. Т-26 був одним з основних засобів оснащення ранніх танкових частин Радянської Червоної Армії. А вогняна міць була набагато більшою, ніж у I. Вона перевершувала II і навіть досягла 38t та ранніх III.
І коли італійські танки побачили, що на них почорніла дуло, вони без вагань включили задню передачу і поїхали назад!
Це, звичайно ж, могло легко пробити тоненьку броню протитанкової гармати ворога.
Однак вони не були дурними і знали, що заставляли танк розвертатися й втікати назад — це марнування дорогоцінного часу. Тому в перший момент вирішили включити задню передачу.
Коли він дивився, як його солдати відступають назад, кутки рота італійського поліцейського неконтролювалися.
Так само як він вагався, чи вирішувати інспекторам стріляти, офіцер німецьких експедиційних сил зрештою виявив нетерплячість і просто сказав їм припинити цей фарс напівкомендним тоном. Італійський офіцер, який вже давно вийшов з себе через погані роботи своїх людей, міг тільки сказати італійську армії, щоб вони відступили.
Як тільки був відданий наказ, авіабазу в тилу була зайнята. Один пікіруючий бомбардувальник Штука запрарюється, завантажується і готується до зльоту. Вони несли одну авіабомбу SC250250 кілограмів на череві та чотири літаки СС 50 - кілограмові кіг під крилами.
Тут знаходяться 32 "Штуки" і хоча з урядового боку не залишилося пристойних повітряних сил, для підстраховування їх супроводжують шість bf109.
Коли ця форма пікантних бомбардувальників піднялася в повітря, з гуркотом двигуни танк за танком велично виходив зі свого довгого будівельного стовбура.
Спостерігаючи за цими « великими» танками, які виглядали надзвичайно велично в порівнянні з італійськими танками-карликами, іспанські офіцери ледве не пускали слинні.
Ось що таке танки!
Німецькі танкові конструктори того часу мали параною, яка йшла знизу вгору і спочатку рух шасі, а потім баштовий інструмент. Багато радянських танків переробили з інших знарядь. Німецька конструкція була протилежною, вони спочатку вибрали хорошу гармату, переробили її в компетентну танкову зброю, потім спроектували корпус танку під цю прушку і розробили шасі й башту, аж до характеристик зброї.
У результаті німецькі танки прославилися своїми перевагами — більшою вогняною силою, товстішою бронею і більше боєздатністю. Радянський танк, з іншого боку, поступово пішов по більш світлому шляху, починаючи від Т-34. Т-44, Т -54 та ІС3 і їхні наступники були практично ідеальними в тому, щоб довести три елементи танку до їх повного потенціалу.
А німецька модель розробки « згори вниз» з відносно невеликим початковим знаряддям залишала мало можливостей для вдосконалення в майбутньому і була приречена на загибель. Більш пізній танк No. 4, оснащений 75L/48, вже був межа, а на No. 4 Jagdpanzer навіть довелося замінити передні два вантажних колеса на чисто сталеву конструкцію, щоб встановити 75L/70 для збільшення навантаження на підвіску, але це все одно лікували симптоми, хоча не причина. Таким чином, на шасі IV можна було встановити тільки 75L/70 без значних змін у вежі.
Звичайно, він не міг змиритися з подібними змінами і внести у IV магічні зміни.
Нахилна броня, задній пристрій, середня вежа, торсионована підвіска, поперечний двигун, трансмісія SSG77, і після внесення змін він виявив, що вона більше не схожа на IV, а більше нагадує радянський танк Т-44. Звичайно, це «хід» був тільки конструкцією і зовнішнім виглядом, танк, названий Яніком "Шакал", важив лише 21 тонну, по вогнів захисту і рухливості йому було далеко до Танку Т-44.
Що стосується двигуна, то він як і раніше був бензиновим. Хоча багато хто вважає, що дизельний двигун є найкращим вибором потужності для танкових двигунів через його паливну економію, надійність і неприродності, але навіть при сучасних німецьких технологіях все ще не вдається зробити ідеальний дизельний рух. Зараз обсяг дизельного двигуна з такою ж потужністю в 1,8 рази більше, ніж бензиновий, компонука складніша, загальна потужність мала і потрібно багато часу, щоб подолати мініатюрізацію дізельного мотору.
А німецькі танки з бензиновими двигунами менше втомлювали екіпажів під час довгих маршів, на відміну від їхніх радянських аналогових дизель, які мали після тривалого марширу кінцівки і скільки бойової сили могли підтримувати. Дехто навіть каже, що маоїстистський танкіст не витримав і двох годин у ньому, а німецькі танки без жодних проблем проминули в ньому добу.
Не кажучи вже про те, що німці використовували найменш економний, найпотужніший, найдієвіший 320-сильний 12-циліндровий двигун Maybach HL120TRM, який існує сьогодні у світі. Його паливна економія була прекрасною, споживаючи всього 2/3 палива, що використовується порівняними британськими та американськими двигунами, і надзвичайно висока продуктивність (один мотор сходив з виробничої лінії за 25 хвилин), з усіх причин Янік не квапився озброїти його дизельнимитором.
Що стосується танків, то замість 75-м KwK/37 або 75 мм КвК/40, які використовувалися в оригінальному Time IV, Янник вибрав 60×50-му танку kwk39, яка використовувалась у J-Tank III.
Він також боявся, що якщо він відразу перейде до 75-м танкову пушку, то це сильно спонукає інші країни і приведе їх на їхню відчайдушний розвиток танків, тому краще було ховати тузи в руках перед другою світовою війною.
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini