- У будь-якому випадку, тепер, коли я повернувся, я збираюся битися з кожним із вас. Мені потрібно точно оцінити вашу силу, — Амелл обернувся до Себасу. - Передай Юрію Альфе, щоб приготував арену на подвір'ї. Ми скористаємося нею пізніше. - Потім він подивився на Алору. - Ми з тобою почнемо першими, так що йди і готуйтеся. Не стримуйся. Я хочу побачити твій повний потенціал.
Його голос звучав суворо, і Себас відразу ж пішов виконувати його.
– Дааа! Я буду битися з босом! Це буде так круто! - Алора буквально підстрибнула від радості і з сяючою посмішкою знайшлась у Амелла на плечі. - Найкраще місце у всесвіті! Ви ж не проти, босе?
Це була її давня мрія, і тепер, коли вона знайшла людську форму, врешті-решт могла її здійснити.
- Я не проти. Ти легка, як пір'я. Але якщо Себас побачить це, він тебе вб'є, амелл посміхнувся.
Його слова ледь не змусили її зістрибнути. Це правда, Себас ніколи б не пробачив їй такої вільності. Єдиний, хто міг це змінити був Амелл. Вона зрозуміла це і зробила щенячі очі.
- Ви ж не дозволите цьому статися, правда? - Вона нахилила голову, намагаючись виглядати якомога миліше.
Амелл посміхнувся.
- Ти жахливо схожа на мою доньку, коли так робиш. Гаразд, я тобі дозволю! - Він сказав із відтінком гордості. - Бачить Бог, я ні в чому не можу їй відмовити.
---
Пізніше того ж дня на арені, збудованій у дворі, стояли Амелл і Алора. Він хотів точно оцінити її силу, і це був найшвидший та найефективніший спосіб. Алора використовувала свою форму людини, яка давала їй велику рухливість і не позбавляла її грубої сили.
Вона знала, що в цій битві не могла дозволити собі жодного промаху. Кожен, хто перебував на цій горі, мав надзвичайну силу в порівнянні з звичайними людьми. Але Амелл був іншим. Він міг битися з сотнею драконів і вийти з бою з парою синців.
Алора стояла з посмішкою, але всередині її драконья серце билося від нервовості. Вони ніколи раніше не билися з босом серйозно. Минулого разу, коли вона билася з ним, він навіть не сприймав її серйозно. Вона не могла уявити, наскільки він став сильнішим з тих пір.
- Босе, скільки різних магій ти збираєшся використовувати? Було б не чесно, якби ти використовував магію вбивць драконів - вона намагалася, щоб у її голосі не прозвучала нервовість, але Амелл вловив її.
- Цікаво. Я не думав, що ти знаєш про мою магію вбивці драконів. Гілдартс тобі розповів? Він єдиний, хто знає майже всі магії, які я можу використати - Амелл використав те, що називав "космічний вигин" -- мистецтво зміни реальності, яке дозволяє йому відтворювати будь-яку магію, яку він бачив.
— Так, одного разу він проговорився у нас в гості, — відповіла Алора.
Себас кашлянув, привертаючи увагу.
- Поправка, дракон, відомий як Алора, використала підступну тактику, щоб витягнути інформацію з молодого майстра Гілдарта, — він прикрив рот рукою, і Елори могла поклястися, що побачила ухмилку на його губах.
- Брехня! - Вона закричала, відчувши легкий сплеск вбивствного наміру з боку Амелла. - Я нічого такого не робила! Може, ми просто почнемо?
- Звичайно, Амелл посміхнувся. - Я буду використовувати магію вітру, коли ти питаєш. Це моя початкова магія, тому я почну з неї.
Він витягнув руки з кишень і поклав їх за спину.
– Пойдём, Алора! Покажи мені, на що ти здатна, - його голос змінився на строгий.
- Як забажаєте! - Вона кинувся на нього, залишаючи тріщини в землі.
Її кулак виявився перед його обличчям менше ніж секунду, але Амелл просто нахилився, вибивши удару, і вдарив її ногою, поставивши перевернутися в повітрі. Потім він вдарив її долонею в живіт, тому вона різалась на бар'єр з іншого боку арени.
- Ого, я навіть не помітила, як Лорд Амелл поворухнувся! - З благоговінням вигукнув Люпус. - Майстер Себас, ви бачили це?
- Я бачив, як його рука рушила вперед, але не сам удар. Лорд Амелл став ще сильнішим, ніж я думав - відповів Себас.
– Чёрт! Він настільки сильний, - розсіяно пробурмотів Люпус.
Юрію відразу ж вдарив його по голові.
- Ніколи не смій так звертатися до нього! Лорд Амелл завжди був таким. Ще одне слово, і я особисто проводжу тебе в театр, - суворо сказала вона.
- Вибачте, Юрію. Я маю на увазі лорда Амелла. Я була шокована, коли Люпус побачила задовільний кивок Юрію і перевела погляд на бійку.
Алора вже встала і відновила атаку. Вони ще не використовували магію, і вона очевидно використовувала цю можливість для тренування своїх бойових навичок. Кожен її удар був парований або заблокований.
- Тобі не вистачає швидкості. І ти не дуже винахідлива. Ти використовуєш ті самі рухи знову і знов, покладаючись тільки на грубу силу - Амелл спіймав її за ногу й підняв у повітря.
- А так? Як щодо цього? - Вона підняла руки до неба. - Столб Пламені!
Величезний стовп вогню впав з неба, вдаривши прямо по ньому. Він навіть пробив бар’єр, на якому сидів Себас, що означало, ніби Алора використала всю свою силу. Полум'я охопило арену, розплавивши все, до чого доторкнулося.
Жар, який виходив від Амелла, був настільки сильним, що тільки Себас міг залишатися поруч зі сценою. Служниці, не витримавши температури, відстрибнули на велику відстань. Люпус, злегка стурбований, запитав:
- З Лордом Амеллом все гаразд після цього?
Нарбел відразу ж зробила йому вимову, її голос звучав різко:
- Звичайно, з ним все гаразд! Чи ти сумніваєшся в силі Бога, який створив нас?
Вона дивилася на Люпуса так, ніби його питання було особистим образою. Коли полум’я нарешті згасло, на арені залишився тільки густий дим. Раптом з диму вилетіла темна фігура, проламавши залишки бар’єри. Вона не зупинилася, поки не врізалася у стіни замку.
Амел, стоячи на арені, сказав з легкою усмішкою:
- Дуже потужна магія вогню, Алора. На жаль, для всіх мене не перемогти лише магією. Наступного разу, можливо пощастить більше.
Він махнув рукою, і вітер миттєво очищив сцену від диму. Знявши руки за спиною, Амелл зістрибнув на землю і не обертаючись наказав:
- Полагоди сцену. Ти наступний, Себас. Ми продовжимо нашу дуель завтра. Я збираю Володарів, мені потрібно зустрітися з ними.
З цими словами він зник.
Себас плескнув у долоні, і служниці відразу ж зібралися навколо нього, їхні обличчя були спокійні та зосереджені.
- У нас багато роботи, — сказав він. - Цього разу зробіть бар'єр в тисячу разів міцнішим.
Біля нього з'явилася Алора, її тіло було вкрите синцями. Вона дивилася на Себаса з легкою насмішкою:
- Ти не занадто самовпевнений, Себас? Ти не набагато могутніший за мене.
Себас відповів з малою зневагою у голосі:
- Якщо ви так кажете, Леді Алора.
Алора фирнула і, кинувши на нього незадоволений погляд, додала:
- Піду-но я пізно. Прослідкуй, щоб мене ніхто не турбував!
З цими словами вона відійшла в свою спальню.
**** *** ЛИВАНЬ
У країні, де жили Володарі Лео та Аврора, височіла велична споруда. Воно мало овальну форму і було збудоване з єдиною метою — стати місцем зустрічі надправителів. Колізей у стародавні часи нагадував Колісею, але він був набагато масивнішим і міцнішим. Його стіни були споруджені з важкого зачарованого каменя бронзового кольору, який міг витримати будь - яке пошкодження.
Амелл стояв посеред відкритої арени, його погляд був спрямований в небо. Він покликав Повелителів, і це само по собі змусило всіх істот на острові заховатися. Сьогоднішні провідники ще не зустрічалися з ним, а ті, хто знав його, давно померли. Єдине, що бачив Амелла, — це життя на горі бога, і їх було небагато.