Тринадцять островів, що літали над океаном у Новому Світі, відкидали свої тіні на воду. Вони рухалися разом, наче зграя, і на самому передніх зібраннях проводилися лише наймогутніші люди Ґотея. Навколо великого круглого столу сиділи імператори нового покоління, командири і найбільш віддані послідовники Амелла. Цього разу навіть Шанкс був присутнім, що стало несподіванкою для багатьох. Мало хто знав про його статус учня Амелла. Шанкс сів і почав ритмічно постукати пальцем по столу.
- Ми вирішили атакувати прямо зараз? - Він подивився на Амелла. - Може, спочатку повідомимо Драону?
- Ця людина може померти, і мені все одно, — холодно вимовив Бьякуя. - Все, що він робить, тільки заважає нам навести порядок у цьому світі. Ми не співпрацюємо з ним і його людьми. Коли Ґотій візьме верх, йому доведеться або схилити коліно, або померти.
- Згоден, так чому б просто не піти і не вбити його зараз? - Лаббок закинув ноги на стіл. - Ну, знаєш, покінчити з цим раз і назавжди. Хіба це не вирішить проблему?
- Ти ідіот, брате! Не все вирішується насиллям, - Тошіро, завжди протилежне Лаббоку, похитав головою. - Я впевнений, що бос зможе переконати його відмовитися від бунту. Залиш Драгона в спокої.
— Драгон ще не торкатимемося, — почув спокійний голос Амелла. - Ми прийдемо на Святу землю за кілька хвилин. Всі готові? - Він подивився на Бредлі.
- Так, отче! Все готово! Армія готова, і моя лялька на Святій Землі виконала свою місію без жодної помилки.
– Добре! Тоді оголошую засідання закритим. Завершіть всі приготування до початку останньої дії цієї війни. - Амелл встав, поклавши руки на стіл. - Сьогодні ми повернемо цей світ його народу! Я не потерплю помилок!
Усі за столом кивнули на знак згоди. Так закінчилася остання зустріч цих могутніх воїнів. Тепер війна, яка мала покінчити з усіма війнами, чекала на них.
***** ** $xull by = 0}
На Святій Землі Мері-Джоа головнокомандувач Конг сидів у своєму кабінеті поруч зі сліпим чоловіком, своїм старим знайомим. У кімнаті панувала тиша, яка ручка Конґа наклала на неї тільки звуком паперу.
- Конг, тобі потрібно трохи зменшити темп. Якщо ти продовжиш у такому ритмі, то не зможеш атакувати Ґотеїв.
- Ми не знаємо коли це станеться, тому я не можу сповільнитися. Старійшини сподіваються, що я про все подбаю. Ти повинен повернутися до своїх обов'язків, поки ці п'ятеро не розлютилися на тебе. Ми не зможемо перемогти Амелла. Ти це знаєш, і я теж. І це не рахуючи його армії. Він міг би зайти сюди і вбити всіх нас, але старійшини занадто високо цінують своє его, щоб визнати його загрозу.
- Навіть якщо так, ми тут, щоб служити порядку і справедливості. Це означає, що ми виконуємо свій обов’язок, навіть якщо це вб'є нас. Конг суворо завинив і підсилював на ручку.
- Порядок? Справедливість? Це те, що ми робимо? Або ми просто сторожові собаки для рабовласників і вбивць? - Він запитав Іссо.
Конг опустив ручку і зітхнув, перш ніж подивитися на свого єдиного друга.
- Іссо, не говори про такі речі. Твої слова занадто серйозні. Я ледве тримаюся за свою віру. Бредлі, мій найближчий друг, весь цей час був командувачем Готеїв. Морські дозорні знищені. А мої начальники сліпі до істини! Я ледве тримаюся на ногах, так що прошу тебе: не змушуй мене сумніватися в тому, чого я слідував все своє життя. - Конг знову взявся за ручку. - Може настав час знайти щось інше?
- Мій шлях висічений у камені, Іссо! Ти вільний. Іди і побач, що твоя група готова до того моменту, коли пекло вирветься на свободу.
- Може, ти правий, Конг. Можливо, всі наші шляхи висічені в камені. - Іссо встав і вийшов з кімнати.
** *** Зміна декількох годин
Святий Джалмак йшов по Святій Землі, прямуючи до перших воріт у Пангеї. Його супроводжував грандіозний ескорт, який тримався так само стійко, як і він сам. Вони мовчали, просто відштовхували людей або кидали суворі погляди на тих, хто наважувався дивитися на Джалмака.
- Святий Джалмак! Чим ми зобов’язані цьому візиту? - Капітан Вартові, який колись зупиняв Бредлі, тепер перешкодив шляху цьому славному панові.
— Мені потрібно потрапити всередину, — голос Джалмака звучав холодно і майже безжиттєво.
- Вибачте, Лорд Джалмаку, але сьогодні це неможливо. Конг заборонив вхід, навіть для вас. - Капітан схилив голову, сподіваючись, що цей зазвичай жорстокий аристократ не накаже його.
- Зрозуміло. - Джалмак попав у кишеню і дістав маленький пристрій. Його очі на мить спалахнули зеленим світлом. - Тоді зійде і це!
Він підняв руку, глибоко зітхнув і вимовив:
– За готей!
Потім він натиснув кнопку на пристрої.
*Взрів.*