Наказ про відставку викликав ще більше хаосу, ніж раніше. Білобородний альянс втратив координацію, і кожен корабель почав діяти самостійно. Не можна сказати, що вони програли, але вони явно не були вдячні командирам Ґотеїв, які захопили їх адміралів. У цей момент Білобородий стояв біля штурвала свого корабля, дивлячись вниз на Гарпа і Сенгоку. Поруч з ним стояв Кеншін із загадковою посмішкою. Обидві сторони чекали, хто зробить перший крок.
- Ґарп, як ти думаєш, що ти можеш протиставити Кенші? - запитав Білобородий.
- Якщо мене не відволікатимуть, можливо я зможу його перемогти. Але вбити його я точно не зможу, це занадто важко, — відповів Ґарп.
- Цього достатньо. Ми заберемо їх, поки Бредлі забере Ейса. Зрозуміло?
- Кристало! - Бредлі стояв поруч, склавши руки за спину. - Коли я подам сигнал, ми почнемо, — шепотом додав Сенгоку.
— Можливо, перед тим ви захочете поглянути на це, — сказав Бредлі і вказав вгору. Через хмари з'явилися три гігантських літаючі кораблі. Їхні розміри були настільки великими, що їхні тіні покрили землю. Морські піхотинці та пірати замерли, спостерігаючи за цим неймовірним видовищем.
- Він тут! - Гарп тихо вимовив. Його очі були прикуті до прапора, який розвівся на кораблях. Цей прапор знав весь світ. Адмірали, командири Білоуса і Ґотея та воєначальники припинили свої дії.
- Хаха, шеф приїхав! Час починати! - Дофламінго раптово оживився і, перш ніж хтось встиг зрозуміти, що він має на увазі, розвів руками. Почалася бійня. Його струни збилися, і він миттєво створив навколо себе річку крові, знищивши морських піхотинців.
- Дофламінго! Ах ти покидьок! - Віце-адмірал Онигумі кинувся на нього з широко розкритими очима. Він не міг повірити, що за кілька секунд побачив незліченні морські дозори на шматки цього божевільного хлопця. Але він не встиг далеко піти. З нізвідки з'явилися струни і розрізали віце-адмірала на чотири частини.
- Я прибыл! - Голос Лаббока рознісся над полем бою. На мотузках, які висіли в повітрі, стояли позосталі командири і з ними та Амелл. Струни були практично невидимі, і більшості здавалося, що вони просто висять в повітрі.
- Амелл! - Ще один віце-адмірал, Джон Гігант, кинувся на імператора з кулаком. Завдяки своїм розмірам його кулак був величезним у порівнянні з крихітними людьми, які стояли в повітрі. - Ти заплатиш за це! - Ярливість через втрату друга оволоділа його розумом, і він атакував у сліпий люті.
— Пробач мені за те, що ми збираємося зробити, — Амел втупився на наближення кулака і він зупинився. Джон-гігант втратив контроль над своїм тілом і замер.
- Згибель капітанської крові, звичайно, страшно! - Лаббок помахнув пальцем, і Джон був розрізаний на сотні шматочків. Його зрізані частини тіла дощем посипалися на дозорних внизу, роздавши деяких насмерти.
Сенгоку і Гарп застигли з широко розкритими очима. За лічені секунди вони втратили двох віце-адміралів і сотні новобранців морської піхоти. Дофламінго продовжував вбивати, а Кізару та Аокіджі були поглинені своїми боями.
- Ґарп, зупини Дофламінго! - Ґарп негайно пішов до головнокомандувача, щоб покінчити з ним за лічені секунди. Амелл не турбувався про це. Він все спланував заздалегідь. Він прийшов сюди не для того, щоб дати дозорним шанс на перемогу.
- Вперед! - Амелл махнув рукою, і з кораблів вистрибнуло стільки людей, що небо зникло зі виду. Вони покрили небо, і серед цієї величезної армії були члени внутрішнього кола дивізії Амелла. Першим на землю приземлився Альбіон, найсильніший фізичний боєць Ґотея.
- Крихітні люди! Альбіон тут, щоб знищити! Йди до мене! - Він так голосно скривдив землю.
- Ти! - Ззаду пролунав голос, повний люті, і Альбіон обернувся, побачив чоловіка з білим волоссям, який дивився на нього. - Це був ти, чи не так? - Його тіло стало димом, і він полетів на Альбіона, не дбаючи про своє здоров'я.
- Маленький дим — перший! - Альбіон та людина зустрілися, і без сумніву, Албігіона переміг. Коли їхні кулаки зустрілися, щось зламалося, і це виявилася рука чоловіка.
- Такий слабкий! Так нудно! – Альбіон опустив голову, явно розчарований. - Ти зовсім не веселий. Приведи мені когось міцніше! - Він зробив величезний крок уперед, щоб розчавити людину з диму.
Через його спини вискочив віце-адмірал Момонга і наніс меч у спину Альбіона.
- Смокер, ти в порядку? Відійди, це не той, з ким ти можеш впоратися - Момонг відскочив назад, щоб уникнути удару Альбіона.
- Це боляче, ти маленький гівнюк! - На спині Альбіона залишився довгий шрам, але він був неглибоким, оскільки пробити його захист було нелегко.
- Він убив Ташіґі! Я побачу, як його розріжуть на шматки! - Смокер міцно стиснув свою зброю і знову рушив у бій. Момонґа, не бачачи іншого виходу, теж рушив уперед. Тепер вони билися двоє на одного, і їм доводилося рятувати своє життя, тому що один удар Альбіона міг їх вбити. Вони мали більшу швидкість, але це виявилося марним, оскільки вони не могли завдати реального урона його шкіри.
Поки йшла ця битва, сотні тисяч солдатів Ґотея висадилися на землю і почали наступ. Усі вони були елітою, і морські піхотинці не мали шансу. Вони рухалися загони, залишаючи на своєму шляху тисячі мертвих.
Сенгоку стояв, стиснувши зуби. Він не знав, що робити. Армія Ґотеїв виявилася зовсім не такою, як він очікував. Він знав, що їх було багато, але не всі вони були так добре навчені і дисципліновані. У його армії не було шансів, і він кожну секунду втрачав людей.
- Амелл, припини це безумство! - Він гукнув імператору, який спостерігав за тим, що відбувається з холодною обличчя.
- Сенгоку, світ потребує кращого майбутнього, і це не стосується тебе. Світовий уряд, як ви бігаєте за дорученнями для підонків, гірший, ніж найстрашніші пірати. Ви - ті, хто повинен був щось зробити давним-давно. Ви проповідуєте правосуддя, але тільки сторожові собаки для садистських поніків — тон Амелла був різким. Якби Робін або хтось з його сім'ї почув це, вони б не повірили, що це він. Це була його прихована сторона - той, хто здатний на все заради загального блага.
Навіть після масового знищення флоту Сенгоку не міг знайти слів, щоб заперечити. Він подивився на Бредлі і, стискаючи кулаки, викрикнув:
- Використай все, що маєш! Убий їх усіх!
Його лють кипіла, і він був готовий віддати своє життя.
— Ні, — спокійно відповів Бредлі.
- Що? - Сенгоку обернувся, приголомшений такою відповіддю.
- Як тринадцятий командир, я присягнувся законом завжди діяти згідно з Ґотеями, — вимовив Бредлі.
За ту секунду, що Сенгоку потрібно було зрозуміти, Бредлі вихопив меч і проколов серце адмірала флоту.
- Я завжди поважав тебе, але ніколи не був вірний тобі, — сказав він, повертаючи меч, перш ніж витягнути його. Річка крові пролилася на лід.
– Я... Я не можу повірити... Що це відбувається... Г-Гарп, с... Врятуй себе... - Сенгоку впав вперед, мертвий.
Бредлі підняв голову, злегка схвильований. Він не був відданий морській дозорі, але тільки що вбив людину, яку міг назвати другом і якого поважав. Усередині нього кипіли емоції, хоча він намагався зберігати холоднокровність.
- Отець, може продовжувати? - Він запитав.
- Так! Коли Гарп ще не вижив, то залишив Ґарпа мені, — відповів Амелл.
Амелл підняв ногу з неймовірною гнучкістю і стискав ступні в кулак. Їхній бій викликав сильну ударну хвилю, яка збила інших командирів, що стояли поряд з Амелом, хоча вони не постраждали.
- Ти мене дивуєш! Хто він такий? Ні за що б ти послав просто командира в морську дозор на такий довгий термін. Він твій син? - Голос Гарпа був похмурий, сповнений вбивствного наміру, але його спокійна аура була по-справжньому лякає.
- Абсолютно вірно. Бредлі - мій старший син. Ти розумний, і я плескаю тобі за те, що ти такий спокійний, — відповів Амелл, який ширяв у повітрі, тоді як Гарп стояв на землі.
- Чотирнадцять років. Ти посадив його чотирнадцять років тому. Ми дійсно недооцінили терпіння і побоювання, які ти терпів, — вимовив Ґарп.
- Більшість так і робить. Я ніколи не показував тобі свою силу. Отже, на знак поваги я дозволю тобі побачити правдивого мене, — сказав Амелл.
Його аура вибухнула небаченою раніше силою. Всі на полі бою, включаючи командирів і навіть Бредлі, знепритомніли. Коли Амелл наказав космічної енергії спалити їх живцем, поле бою випарувалось. Вони померли так швидко, що не відчули болю.
Тиск повністю розчавило Марінфорд, і острів почав тонути. Амелл використав свою силу, щоб захистити армію Готея, але навіть деякі з піратів Нового Світу, які були занадто близько до Маринфорда, випарувалися.
Через п'ять секунд його аура згасла, і все, що залишилося навколо, були руїни, які раніше були штабом морської піхоти. Армія Ґотеїв була без свідомості, але жива. Амелл послав Хема до корабля, використовуючи свою силу.
Солонні капелюхи зникли разом з кораблем, завдяки Вэша. Всі союзники Амелла були без свідомості, але живі. Кізару мертвий, Амелл убив його під час того виверження. Аокіджі повинен був бути мертвий, але Кел захистила його магічним бар'єром, щоб сила Амелла не вплинула на нього. Це означало, що Кал взяла на себе удар і втратила свідомість.
- Ще один великий чоловік загинув, — прошепотів Амелл. - Сподіваюся, колись я зможу пробачити себе за те, що зробив тут сьогодні.
Він повернувся до свого м'якого стану і тупо втупився на океан. Він тільки що вбив тисячі морських дозорних, і хоча ніхто нічого не сказав би, оскільки це була війна, він мав жити з цим.
- Ця війна скінчилася! Тепер питання в іншому. Як мої теперішні дії вплинули на долю? Я більше не можу покладатися ні на те, чого я навчився до перевтілення чи на систему, якою керую. З цього моменту навіть я не знаю, що станеться далі - вимовив Амелл.
Він склав долоні разом, щоб сказати безмовну молитву за піратів і морських дозорних, які загинули тут сьогодні. Війна завжди безглузда, але Амелл щиро вірив, що його дії зупинять ще більше кровопролиття в майбутньому. Цей світ стане набагато яснішим, коли він правитиме над ними, а не людьми, які керуються жадібністю.