Форум "СНІЖІНКА! СТАТИСЯ СІЛЬНЕЄ!"
Ссора між Кал та Аокідзою розпалилася до неймовірних масштабів. Крижане поле бою перетворилось на дрібний пил, і Аокіді довелося постійно відновлювати лід, щоб продовжувати боротися з Кал.
- Ти така набридлива! Чому ти не можеш просто залишити мене в спокої? - Він гукнув, коли вони знову зіткнулися. Від зіткнення цих хвиль піднялася велетенська хвиля навколо них.
- Хто тебе зупинятиме, якщо я зникну? Просто визнай, що я тобі потрібна! - Кел, рубаючи мечем. Леза пройшла лише кілька міліметрів від горла Аокіджі.
- Так, не знаю. Може, я краще знайду твого боса. Він, мабуть, добрий, але з сарказмом відповів Аокіджі і блокував її удар своїм крижаним клинком.
- Я поранена! Я думала, між нами є зв'язок, сніжинка! - Кел, вдаючи з себе за серце.
- Я не знаю, що це за зв'язок. Але зазвичай друзі не намагаються вбити одне одного, — сухо зауважив Аокіджі.
- Звичайно, намагаються! Я весь час намагаюся вбити Ваша, і що в цьому поганого? Трохи спецій для твого життя, - з ухмілля сказала Кел, поки хвилі бушували навколо них. Їхня зброя злилася в розмиті плями, коли вони знову зійшлися у центрі шторму, який самі і створили.
У кількох милях від них команда "Зламаних капелюхів" зіткнулася з неприємностями. Вони опинилися віч - на - віч з Міхоуком. Він, почувши про Зорі, вирішив перевірити, наскільки той досяг своєї останньої зустрічі на Бараті кілька місяців тому.
- Луфі, Санджі, відведіть усіх назад на корабель. Я буду прямо за вами, — сказав Зеро, його обличчя виражало хвилювання, коли він звільнив мечі з піхви і прийняв бойову стадію. Міхоук все ще не витягав свій меч.
- Ти став кращим. Вражає, — спокійно зауважив Міхоук, згадуючи свою сутичку з Кенші. Слова, залишені тією людиною, відкидалися в його голові.
- Можливо, я ще не зможу перемогти тебе, але сьогодні я поставлю тебе серйозно битися цим мечем, — впевнено заявив Зоро, глянувши на знаменитий чорний меч Міхоука.
- Собака може гавкати, але чи може вона кусатися? - Міхоук відповів з усмішкою.
Зоро кинувся в атаку, і схватка почалася. Команда не слухала наказу віце-капітана. Всі вони залишилися позаду, спостерігаючи за поєдинком. У цьому районі не залишилось морських дозорів, а ті, хто залишився, вагалися підійти до місця бою. Луффі, Санджі та Зоро були на рівні воєначальників, тож їм навряд чи могли зашкодити.
З висоти раптово з'явилася яскравіша спалах світла, і позаду "Солоджених капелюх" вдарив лазер. На місці з'явився Кізару. Його смугастий жовтий костюм був злегка іспанок, а на обличчі читалися невдоволення.
- Я шукав тебе, Соломний капелюх. Минулого разу ми з твоєю командою не встигли закінчити, — сказав він, дивлячись на Луффі.
- Кизару! - Викрикнув Усопп, миттєво зникнувши з місця і сховавшись за Робін. Вона вже натиснула аварійну кнопку, схожу на ту, що дав їй Тошіро.
- Луффі, що нам тепер робити? - Рабен, зберігаючи спокій.
Нога Санджі загорілася, коли він приготувався до бою. Навіть якщо у них не було шансів, вони не збиралися здаватися.
- Ми будемо битися, рятуватися, а потім підемо на острів рибалок! - Луфі рішуче заявив, переходячи на другу передачу і опускаючись у бійку. Його увагу було розділено: найбільше він хотів дістатися до Ейса, але тепер мав справу з адміралом.
- Вхідний! — Почулося крик, і біля них промайнула червона пляма. Хтось вдарив Кізару ногою в обличчя, відправивши його убік. На його місці з'явився найзавзятіший із командирів Вэш.
- Ви звали мене, міледі? - З усмішкою повернувся він до Робін, яка у відповідь полегшено посміхнулася.
- Так, дякую. Я сподівалась, що ви будете поблизу. Я якось очікувала, що ти не хочеш пропустити цю подію, - сказала вона.
- Ти правильно зрозуміла, я люблю свою стару добру війну моди. То це твої друзі, про яких я чув? - Веш оглянув "Зламані капелюхи" з голови до ніг і ввічливо кинув. - Безумовно схвалюють. Вони здаються добрими хлопцями.
- Так, так що не могли б ти допомогти нам вибратися звідси? – попросила Робін.
- Ніяких проблем, малюк! Эй, Джинрамми! Займись этим чуваком! - Веш в сторону Джінраммі, яка сиділа на сонниці і вже майже заснула. Його голос змусив її здригнутися.
- Звичайно! — Вона відповіла, кинувшись за Кізара, який все ще не вимальовувався. Це було дивно, враховуючи їхню давню ворожість. Кізару і Веш були справжніми ворогами, ніж Аокідзія та Кел.
- Ну що, підемо? - Веш перебільшено низько вклонився і поспішив за ними.
Але всі вони забули, що Зоро все ще був далеко і боровся з Міхоуком.