Вдалеку за "Мобі Діком" з'явилися силуети флоту, і напруження серед морських піхотин зросло. Це були союзники Білоуса. Усі вони ветерани Нового Світу, люди, які готові померти за свого імператора.
- Це стає все складніше, - спокійно вимовив Кізару, відкинувши голову на спинку свого троноподібного крісла. - Думаю, нам варто перевірити воду.
Він встав, і його тіло осяяло яскравим світлом. У наступну мить він зник, щоб з'явитися в повітрі, як це зробив його товариш-адмірал кілька хвилин раніше. Кізар випустив злива смертоносних лазерних променів.
– Марко! - Повільно вимовив Белоус, і повз нього пронісся палаючий синій Фенікс, коли зіткнувся з лазерним дощем Кізару та зупинив його. Марко рушив далі і наніс Кізару удар ногою, від якого той впав на землю, хоча адмірал майже не постраждав.
— Марко Фенікс, — вимовив Шарінган Бредлі і за секунду він вже стояв позаду Марко. - Вимоги до командирів у наші дні вкрай низькі.
- Якого біса? - Насилу видихнув Марко.
Бредлі вже був перед ним, стискаючи його горло.
- Не будьте самовпевненими на території морського дозору, хлопче, — холодно сказав він і навів швидкий удар у живіт Марко, від якого той впав на лід внизу. На щастя, лід був достатньо міцним, щоб витримати його вагу.
- Б-Брэдли! Марко зовсім забув про нього, — він сів за живіт, який сильно хворів. – Папаша, прости, - крикнув він вгору, в бік Белоуса.
Він приземлився прямо перед "Мобі Діком", відчуваючи себе в безпеці під величезною тінню Белоуса, яка покривала землю.
- З тобою все гаразд? - запитав імператор, дивлячись на Бредлі, який знову з'явився поруч зі своїм кріслом.
Бредлі сів з байдужим виразом обличчя, але отримав питання щодо поглядів своїх колег-адміралів.
- Я в порядку! - Марко гукнув, піднімаючись у повітря і повертаючись на корабель. - Його сила велика. Він дозволив мені жити, і я не знаю чому, але він міг легко вбити мене. - У його голос звучав щирий страх.
— Немає сенсу думати про це, — Белоус схопив свою зброю і вдарив їм по землі. Як тільки він це зробив, з'явилися інші пірати Білоуса, а до місця подій підійшла флотилія кораблів.
- Чоловіки! - його гучний голос привернув увагу команди і союзників. - На цій платформі вони прикували мого сина, як якусь тварину. Вони пошкодують про це! Ми змусимо їх пожаліти! В атаку!
Його голос трясав корабель і землю. Тисячі піратів, яких він привів з собою, зістрибнули на лід і кинулися до платформи. Пірати та морські піхотинці зустрілися на півдорозі, і на полі бою миттєво запанував хаос. За лічені секунди сотні людей втратили своє життя. Запах крові швидко поширився, а крики вмираючих солдатів заглушали тільки бойовим клічем піратів.
- Припиніть! Не вмирати за мене! - Ейс сидів, притискаючись головою до твердої дерев'яної платформи.
Ґарп глянув на нього, і його серце замерло. Життя Белоуса і його союзників нічого для нього не означала, але плач Ейса похитнув його залізну волю.
- Ґарп, не роби нічого про що потім пошкодуєш! - Сеньгоку суворо сказав. Він занадто добре знав Ґарпа, щоб не зрозуміти, що той задумав.
- Моя відданість пов'язана з морським дозором. Ти знаєш це! - Ґарп не міг більше дивитися на Ейса. Натомість він оглянув поле бою, шукаючи ознаки появи людини.
- Коли він приїде? Ти думаєш, він пропустить це? - Він подивився на Сенгоку, і той злегка похитав головою:
- Наскільки нам відомо, він не має нічого спільного з жодною із сторін. Може, він не хоче ризикувати своїми людьми.
Саме тоді вдалині з'явилася маленька цятка. Ніхто її ще не бачив, але гострі почуття Гарпа вловили його.
- Ти це чуєш? - Він подивився у той бік і побачив, як точка швидко збільшується. Незабаром він і Сенгоку роззирнулися, що це. Це був корабель. Летючий корабель з левиним шоломом.
– Э... Цього не може бути! - Ейс теж побачив це і не міг повірити своїм очам. - Кораблі не літають, — виніс він у шок.
- Гарп, поглянь на цей прапор, — голос Сенгоку став холодним.
Ґарп подивився, і його очі розширилися.
- І ти теж! - Його воля ще більша. На кораблі був розбитий прапор з черепом, на якому була солом’яна капелюха. Дуже відомий Веселий Роджер після подій, що сталися з Еніас Лоббі.
- Це знову твоя чортова сім'я!
- Луффі... - Проніс Ейс, очевидно впізнавши його.
Корабель не дав їм продовжити розмову. Всі на полі бою помітили його, тому що Луфі стояв на штурвалі і кричав у всю горлянку, вигукуючи ім'я Ейса.
- Корабель? Хто це, чорт візьми? - Так, Марко це зробив.
Всі сутички припинилися на кілька секунд, коли всі побачили найбільш дивну річ, яку будь-коли бачили. Корабель пролетів над ними, швидко приземлився і прослизнув по землі кілька метрів без пошкоджень.
- ЭЭйэйймейСсссССCС! - З вершини корабля почувся гучний голос Луфі. Він разом з піратами в солом’яних капелюхах стояв на штурвалі з бойовим виразом обличчя. - МИ ЗДЕНІСЯ, ЩОБ СПАСТІ ТЕБЯ!
Голос Луфі затих, і все стемніло. Так продовжувалося, поки якийсь пірат не застрелив морського піхотинця, і знову почалася бійка. За лічені секунди більшість людей забута солом’яними капелюхами, бо всі боролися за своє життя.
- Гей, Луфі, ти впевнений, що це хороша ідея? Подивіться, скільки тут морських піхотинців! - Усопп стояв позаду Зоро, намагаючись сховатися від цікавих очей. Його ноги тремтіли, але він відчайдушно намагався зупинити їх.
- Ідеальне місце для тренування! - З радістю вигукнув Зоро. Він був більш ніж готовий почати.
Луфі не втратив часу. Він одразу ж зістрибнув з корабля і побіг до платформи.
- Йди за капітаном! - Зеро сказав, коли він, Санджі, Робін і Брук зістрибнули вниз і побігли за Луффі.