У кабінеті Амелла все йшло, наче по маслі, відрегульований механізм. Після довгих років спроб і помилок він нарешті створив систему обробки документів, яка значно знизила його рівень стресу. Поки його ніхто не відволікав, він міг впоратися з папірами за лічені секунди. У цей момент в кабінет через масивні подвійні двері увійшов Бьякуя. Він опустився на одне коліно, хоча Амелл неодноразово казав йому, що це не обов’язково.
- Достопочений Дедушка! Портгас Д. Ейс підтверджений в Імпел Дауне. Які ваші накази? - Його обличчя виражало глибоку повагу, а постава була бездоганною.
Амелл не відривав погляду на карти, що були розкладені на столі. Його палець ковзав по лініях, наче він прокладав маршрут.
- Хм, а що робить білий? - Він запитав, не піднімаючи голови.
- Поки нічого. Ми припускаємо, що він спробує перехопити передачу в штаб.
- Він цього не зробить! - З упевненістю сказав Амелл. Він пам’ятав лише уривки з того часу, коли цей світ був для нього тільки сторінками книжок або історіями. Таке знання було рідкісним, і він мало знав про війну. Він був впевнений, що білий нападе на штаб, і що його доля вирішиться в той же день. Більше деталей він не знав. Хоча він міг би звернутися до системи підказки, але не покладався на власні сили.
- Якщо ви не проти, я запитаю, звідки ви це знаєте? - Бьякуя завжди вважав Амелла чоловіком, близьким до всього, якщо не повністю всеобіцяючим. Він ніколи не бачив, щоб Амелл помилявся. Навіть без знання майбутнього, Амелл був неймовірно розумний і більшість його битв завжди передбачали. Світ Аватарів був єдиним, що хоч якось перевищував його.
- Він хоче повністю скористатися плодами своєї праці. Це працює найкраще, коли його вороги нерухомі. Він не нападає на конву, а просто обминає двері між базами, навіть для нього. Морські піхотинці потраплять у пастку, яку він може потопити своїми руками. Він нападе на штаб-квартиру, я впевнений. І я чертовски впевнений, що Сенгоку теж це передбачить.
- Чи повинні ми утриматися від нападу на Імпел Даун?
- Ні, ми зробимо це. Але не зараз. Світовий уряд впаде, повністю і цілковито. Ніяких винятків. Але по одній речі за раз. Спочатку збери командирів. Ця війна стане початком кінця для світового уряду. - Він однією рукою обводив карту, а іншою ввірвав білий лотос.
Бьякуя помітив це і зацікавився.
- Дідусю, цей предмет... Я ніколи його раніше не бачив. Це не Готей, правда?
- Ні, це не він. Це узи, які пов’язують усіх старих людей світу. Але ти ще замолодий, щоб зрозуміти. - Амелл посміхнувся, і фігурка таємничим чином зникла, немов розчинившись між його пальцями. Навіть могутній полководець, як Б’якуя, був вражений цією спритністю рук.
- Може, колись ви просвітите мене на цей рахунок? - Бьякуя вклонився.
- Може бути, якщо Лотос вважатиме тебе гідним. - Амелл склав карту і позіхнув. - Ти вільний, хлопче. Я проведу час з дітьми, перш ніж все це почнеться.
Бьякуя залишив кабінет, і Амелл залишився сам.
- Шісуі, зв'яжися з Бредлі і впевнись, що він готовий до нашого приїзду.
Його тінь зашевилася, і з неї з'явився Шісуї, як завжди, коли його звали.
- Так, Лорде Амелл. - Він знову зник у тіні.
Амелл відкинувся на спинку стільця і зітхнув.
- Як все змінилося... - Він закрив очі, занурившись у свої думки.