На Сабаді Луффі розчарувався. Йому вдалося втекти від морських піхотинців, але тепер він не знав де знайти команду. Він ніяк не міг згадати, де знаходиться будинок Рейлі, і тому безцільно клонувався по острову, сподіваючись наткнутися на сліди своїх друзів. Раптом за його спиною пролунав голос:
- Монкі Д. Луффи. Здається, ви заблукали?
Луфі обернувся і побачив чоловіка, який стояв за спиною. Це був Ітачі Учиха. Він спостерігав за Луфі вже кілька годин і нарешті вирішив втрутитися.
- Хто ти такий? — запитав Луфі, пильно дивлячись на незнайомця.
- Ітачі Учиха. Я можу відвести вас до вашої команди. Якщо, звичайно, ви вирішите довіритися мені, — відповів Ітачі. Його голос звучав не так холодно, як зазвичай. Луффі мав дивну здатність знаходити людей, і Ітачі не став винятком.
- Ти впевнений, що знаєш де вони? - Незважаючи на те, що Луфі запитав скептично, він вже мав надію.
- Звичайно. Просто йдіть за мною, — сказав Ітачі і рушив вперед.
Луффі, не ставлячи жодних запитань, пішов за ним. Він був занадто наївний, щоб сумніватися в спонуках незнайомця.
***
Тим часом у домі Рейлі Санджі сидів біля бару, спостерігаючи за тим, що відбувається. Його погляд ковзав по кімнаті, зупиняючись на Саську, який лежав на ліжку поруч з Хачі.
- Хіба ми не будемо обговорювати слона в кімнаті? — запитав Санджі, затягнувшись сигаретою.
— Тут немає слона, — відрізав Наруто доп’яте сік, який налила йому дружина Рейлі. - І нічого обговорювати.
- Не погоджуся! - Санджі заперечив. - Твоя особистість, дивний диявольський плід, який ти тримаєш, і той факт, що твій батько продовжує посилати людей за нами. Ти не хочеш пояснити, що відбувається?
Лише Санджі, Зоро, Наруто і господарі були в кімнаті. Навіть Робін спала.
- Все не так, як ти думаєш, — спокійно відповів Наруто. - Мій батько бачить твій потенціал, але не тому він вас захищає. Його попросили оглянути Луфі, коли ви увійшли до Гранд Лайн.
Зора і Санджі обмінялися дивними поглядами.
- Хто міг сказати твоєму батькові? – запитав Зоро.
- Це не був наказ. Брат Луффі, Ейс, попросив його про це. Він знав, що у вас будуть проблеми, коли ви увійдете в це море. Але батько погодився допомогти тільки в Раю. Коли ви потрапите в Новий Світ, він не пошле людей рятувати вас навіть на межі смерті — пояснив Наруто.
- Який славний хлопець, - проворчав Зоро.
Наруто покрутив келих у руці:
- Це Новий Світ. Там кожен сам за себе. Допомагати іншим піратам - це правильний спосіб загинути.
— Цілком справедливо, — погодився Санджі закурюючи нову цигарку.
У цей момент двері відчинилися, і в будинок увірвався Луфі з сяючою посмішкою.
- Зеро! Санджі! - З радістю крикнув він. - Нарешті я знайшов вас!
- Тихо! Люди сплять, — шикнув Санджі з любов’ю дивлячись на Робін і Намі.
Рейлі посміхнувся і звернувся до Луфі:
- Ласкаво просимо, Луффі. Як пройшло твоя подорож?
- Якийсь славний хлопець показав мені дорогу сюди. Не знаю, куди він подівся. Ітачі ніде не було видно. - Як у всіх справи? - Він запитав, що більшість спить, а Хачі дрімає поряд з незнайомцем. - А це хто?
Луффі глянув на Наруто:
- Ти хто?
- Друг Робін. Приємно познайомитися, Луфі! - відповів Наруто, піднявши великий палець вгору.
- У тебе є м'ясо? - Проігнорувавши Наруто, Луфі попрямував до бару, де сиділи Рейлі та його дружина Шакі.
- У нас є їжа, але у тебе є гроші? – запитала Шаки.
- Ні! - Сумно відповів Луфі, але відразу підняв очі. - Можна все-таки трохи?
Він уже був готовий пустити в хід свої щиколотки очі.
- Звичайно, чому б і ні? Пробуй, — усміхнулася Шаки, вказуючи на холодильник.
Луффі відразу ж накинувся на їжу, поглинаючи її з надзвичайною швидкістю.
- Наруто, де ми? - Голос з ліжка. Саске ледве сів, озираючись навколо.
– Дом Рэйли. Ти в порядку? - запитав Наруто.
– Да. Нам треба йти, виконати місію, — сказав Саске встає. Він надів сорочку, яку хтось зняв з нього.
- Тобі все одно потрібно відпочити, — втрутилася Шаки. - Якщо Кізару повернеться або, не дай бог, з'явиться Бредлі, тобі знадобляться сили.
Рейлі міг би впоратися з Кізаром, але Бредлі був зовсім іншою справою. Навіть легенди на зразок Рейлі не вирішувалися б битися з ним.
- Не турбуйся про нас. Просто забудь, що ми тут були, — сказав Саске, його голос звучав вуграмо. Він не дивився нікому в очі.
— У наші дні діти дуже сумні, — зітхнув Рейлі.
- Ходімо, Наруто. Ми йдемо, — сказав Саска і зник за дверима.
Наруто встав, вклонився і сказав:
- Дякую за гостинність. Навряд чи ми побачимося знову. Коли Робін прокинеться, передайте, що батько сумує за нею.
Пагорб кивнув, і Наруто вийшов з дому.
- Всього чотирнадцять років. У це важко повірити, - посміхнувся Рейлі, відпивши віскі. Його думки блукали, але він не міг передбачити, що станеться далі. Навіть після зустрічі з Амелом відповіді на це запитання не стало легше.