Форум "Що!"
Стіл розколовся навпіл, коли капітан вдарив по ньому кулаком. Намі стояла перед командою, поки світло в кімнаті повільно згасало разом з сонцем. Вона очікувала такої реакції від капітана, але не чекала повної тиші від інших. Ніхто не вимовив ні слова, ані в цьому необхідності — їхні обличчя говорили самі за себе. Гнів, смуток і розчарування — усі вони шаленіли.
- Який у нас план, капітане? - Голос Зоро пролунав збоку, холодний і відлучений, як тільки осколки столу заспокоїлися на підлозі.
— У нас два варіанти, — почав Санджі з такою ж серйозністю. - Або ми натиснумо цю кнопку, або ні. Але який би ми не зробили вибір, ми все одно підемо за нею, вірно? - Він подивився на Луфі, який завжди мав останнє слово.
- Натисни на неї, Зеро! - Луфі подивився на свого віце-капітана. - Неважливо, що буде далі. Хтось забрав одного з моєї команди, і я цього не потерплю!
Зоро, не задумуючись, натиснув на кнопку, хоча в його рухах відчувався обережність. Після короткого статичного шуму в кімнаті запанувала тиша, яку порушив голос з пристрою.
- Робін? Ти в порядку? - Холодний голос, здавалося, заморозив повітря в кімнаті.
- ХТО ТАКИЙ? Ти той виродок, який забрав Робін? - Луфі вихопив пристрій біля Зеро і закричав у нього з усіх сил.
- Заткнись! - Голос звучав роздратовано. - По-перше, хто ти такий? По-друге, що сталося з Робін?
Зора забрав пристрій назад і почав говорити:
- Це Зоро з Піратів Солоного шляпи. Цей пристрій залишив наш навігатор Робін до того, як його викрали. Тепер твоя черга — поклич себе!
- Сломані Шляпи? Я бачу... Це було несподівано.
- Досить дуріти! Хто ти такий і звідки знаєш Робін? - Намі, яка стояла збоку, не могла стримати роздратування.
- Заспокойся! - Голос з пристрою звучав спокійно, майже безстрасно. Ти була з Робін, коли її викрали. Опиши нападників. Якісь відмінні риси, що можеш згадати.
Нами заспокоїлась і почала згадуватися. Спочатку повільно, але чим більше вона говорила, тим більше деталей випливало в її пам’яті.
- Здається, це були агенти світового уряду. Якби не твоя присутність, шанси на те, що Робін вдалося б захопити, були б нічого. Вони скористалися тобою, щоб змусити її здатися. Без тебе Робін досить швидко і досвідчена, щоб піти від них у такому місті, як Вотер 7.
- Це моя вина? - Нами опустилась на стілець, її погляд став порожнім. Вона почала картати себе, відчуваючи провину.
- Це не твоя провина, Намі! Не слухай цього виродка! - Санджі випустив дим із сигарет і втупився на пристрій у руці Зоро.
- І що тепер? Ти все ще не сказав, хто ти такий і я сумніваюся, що скажеш. Так що просто скажи, куди вони її забрали!
- Ви в Уотер 7. Мабуть, вони прямують до Еніс Лоббі. Але не турбуйся про неї. Ці агенти, мабуть, не знали, кого взяли. Робін скоро повернеться.
- Що ти маєш на увазі? Хто ти такий? - Наси була збентежена.
- Ха-ха-Ха, ваша команда опинилася в центрі великої змови, про який ви навіть не підозрюєте. Але поки що вам не варто про це турбуватися. Робін тепер у наших руках.
Зв'язок обірвалося. Команда стояла у тиші, втупившись на пристрій. Луффі першим порушив мовчання, направившись до дверей.
- Луффі? - Потурбувалася про нього.
Він зупинився і обернувся, його погляд був сповнений рішучості.
- Приготуйтеся, ми їдемо в Еніс Лоббі. Робін - частина моєї команди, вона наш друг. Ми відправимося туди і, якщо знадобиться, опустимо це місце на дно океану!
***** * $xaплю by + augn
У морському поїзді, який прямував до Еніс Лоббі, агенти сиділи в одному з вагонів разом із Робін, закованою в кандалу. Серед них був і кіборг, який на відміну від інших не мовчав. Час від часу він кричав на агентів, намагаючись зрозуміти чому його викрали.
- Гей, ти, гучний, як тебе звати? - Робін нарешті запитала, коли його крики стали нестерпними.
- Фрэнки! А ти хто така, чорт візьми? - Його тон став агресивнішим, але в той же час він був радий, що знайшов когось, з ким можна поговорити.
– Робин. А ти можеш заспокоїтися? У мене від тебе болить голова, так що, будь ласка, перестань кричати.
- Заспокойтеся? Чому? Вони прийшли, побили мене і викрали! Скажи мені, чому я повинен заспокоїтися? - Він люто подивився на агентів, але ті, здавалося, його не помічали.
- Бо, як я вже сказала, у мене від тебе болить голова! - Робін втратила терпіння і закричала на нього.
Це привернуло увагу лідера агентів.
- Отже, ти дійсно можеш виявляти емоції Ніко Робін, — спокійно сказав він.
- Перестань мене так називати, це не моє ім'я! - Вона пильно подивилася на агента, не турбуючись про наслідки своїх слів.
- О, це не так? - Інший агент з довгим носом, здавалося, зацікавився нею.
- Ні, вже ні. Я перестала бути Ніко Робін, коли ви знищили мій будинок і моїх людей! - Її голос був повний люті, і агенти зрозуміли, що вона їх не боїться.
- Звідки така впевненість? Де та жінка, яка зробить все можливе, щоб зберегти своє життя? Ти не така, як про тебе говорять у звітах, — сказав лідер.
- Я виросла. Мене прийняли в нову сім’ю. Не думай, що я тебе більше боюся.
- Нова сім'я? Скажи мені, хто це?
- От побачиш. Мій дід знав про ваші дії ще до того, як ви про них подумали. Немає нічого, чого б він не знав або не бачив.
- Отже, наприкінці цього дня ви всі помрете, а я піду з посмішкою на обличчі і без єдиної подряпини! - Ці слова зірвався з її губ, і в той же момент вона отримала щічку від єдиної жінки-агенти у їх групі.
- Було б мудро заткнутися прямо зараз! - Вона змерзла, дивлячись на Робін. - Про це ти ще пошкодуєш!
Рабен злилася, настільки розлютилась, що вже не могла стримати себе. Як тільки перші слова вирвалися назовні, зупинити їх було неможливо.
- Досить зухвалий тип, чи не так? - Втрушилася жінка-агент, але відразу ж замовкла, зауваживши, як її лідер пильно дивиться на неї.
Потім він змінив погляд на Робін та Френкі і сказав: - Неважливо, хто вона така або хто, як вона думає, прийде її врятувати. Зрештою, вона помре від рук уряду. Я буду спокійний до самого кінця шляху в Енікс Лоббі!
Його слова повисли в повітрі, змушуючи замовкнути навіть Френкі. Хоча, судячи з того, як Робін розмовляла з агентами, Френкі почала відчувати до неї трохи більше симпатії.