- Як це? — Вона запитала Сільвію, тримаючи в руках крихітне платьєце.
Амелл підняв очі і схилив голову набік.
- Я думаю, Валері буде важко рухатися і тренуватися в цьому!
- Це не для тренування, тупиця! Їм лише кілька тижнів, тож нехай хоча б трохи навчиться ходити, перш ніж ти почнеш планувати її тренування.
- Як побажаєш. Але як тільки Валері зробить перші кроки, почнеться її навчання, він підписав останній звіт і подивився на ліжечко з місцем відпочинку близнюків.
- Ти не міг би це знати? - Сильвія була занадто втомлена, щоб сперечатися і просто залишила все як є.
- Я знаю, це у нас сімейне!
— Хай іде своїм чергою, і швидше, — тихо скаржилася Сильвія, повертаючись спиною до Амелу та підходячи до близнюків.
- Не будь такою! Ти ж любиш цю мою сторону! - Він самовдоволено посміхнувся і постукав пальцем по столу.
Вона нахилилася над ліжком і подивилася на своїх дітей.
- Я люблю їх, це я точно знаю. До речі, Рю зв'язався зі мною коли тебе не було вдома.
Вона повернулася до чоловіка, який дивився на неї з тривогою.
- І що ж? Що він хотів?
- Наруто і Саска хотіли приїхати в гості. Я сказала їм, що вони можуть приходити в будь-який час. Сподіваюся, це нормально?
- Ці двоє – моя сім'я, і я ніколи не скажу "ні" родині. Крім того, це чудовий час для їхнього візиту — Амелл приклав палець до підборіддя і відкинувся на спинку стільця.
- Що ти маєш на увазі, люба?
- Війна наздоганяє, а ці двоє ще не пережили її жахів. Вони, так би мовити, новобранці війни — вульгарне формулювання Амелла змусила Сільвію з’їстися, але вона погодилася.
- Так, але чи ти вважаєш за потрібне втягувати їх у проблеми цього світу?
- У елементальних націй є Кабуто, і коли він зробить крок, Наруто та Саска швидше за все будуть на передовій, надихаючи й підсилюючи свої армії. Їм буде корисно отримати досвід війни заздалегідь, щоб не розгубитися, коли почнеться їхня битва проти Кабуто. І ця війна буде відбуватися на моїх умовах, так що я зможу забезпечити їх безпеку.
- Вау, який турботливий батько. Цим хлопцям пощастило, що у них є ти, — сказала вона з сарказмом.
- До речі, я давно не бачила Шісуї. Куди він зник? Він подобався мені, — почала згадувати Сильвія.
- О, він тут, — Амелл вказав за спину, і через крісла вийшов знайомий Учиха.
- Лорд Амелл, леді Сильвія, добрий день! - Шісуі спокійно сказав.
Амелл кивнув йому, а на обличчі Сильвії з’явилося здивування.
- Шисуі, як давно ти тут?
- Три тижні. Лорд Амелл повернув мене на службу після народження близнюків, — Шісуї посміхнувся і через кілька секунд Сильвія відповіла йому посмішкою.
- Останнім часом я був дуже зайнятий як імператор, тому знову активував його як додаткову пару рук.
- Тобі обов'язково казати "активувати"? Це звучить так, ніби він один з машин Готея — Сільвія співчутливо подивилася на полусусмертного Шісуї.
- Вибач, це апатичний імператор в мені говорить.
- Я не проти такого формулювання, мілорде! - Шисуі приклав руку до серця і щиро вклонився.
- Припини це, Шісуі. Не дозволь моєму чоловікові ставитися до тебе як до предмета!
- Якщо це те, що від мене вимагається, я погоджуся стати дерев'яним ящиком, а Амелл озирнувся на своїй тіні Учіхи.
- Шісуі, моя дружина майже не спала вже п'ять тижнів, так що просто ігноруй все, що вона говорить.
- Ваша воля мій наказ, мілорде! - Шисуї випростався і схилив голову.
- Все починає відходити від теми, так що давай повернемося до справи. Коли Наруто і Саске прийдуть, мене швидше за все тут не буде. У мене купа справ в найближчі тижні. Я залишаю їх приїзду тобі, Сильвіє.
- Ти дійсно думаєш, що це хороша ідея, любов моя? Як ти сам сказав, я майже не спала з тих пір, як народилися близнюки, і шанси, що я почну нести нісенітниці, досить великі.
- Я думаю, Наруто і Саске повинні вважати себе щасливчиками, почувши мудрі слова Вашої Величності! - Шісуі сказав це без тіні сорому, і Амелл мовчки похвалив його.
- Не намагайся влещувати мені, хлопчику. Ти все ще хочеш, щоб я їх приб'ю? Хіба Бьякуя або хтось інший не впорається з цим краще?
- Тобі не потрібно всмоктувати їх і давати великі життєві поради. Просто привітай їх і познайомся з цим місцем, а Амелл хіхікав із причинами, які інші двоє не зрозуміли.
- Зв'яжися з Рю і скажи йому, що хлопчики будуть раді в будь-який час.
Він подивився на Шисуї, і молодий Учиха кивнув.
- А тепер, коли ти нагадав мені про це, я мушу йти. У мене забагато справ, тому я не можу більше сидіти тут.
Амелл піднявся зі стільця і потягнувся.
- Шісуі, залишся тут і допоможи моїй дорогій дружині зі всім, що їй потрібно. І якщо хлопці прийдуть, поки ти тут, переконайся, що вони розуміють небезпеку цього світу.
- Виконую, лорде Амелл!
- Гаразд, тепер найгірше – з чого почати? - Він перебрав в розумі все, що мав зробити.
- Які найважливіші проблеми? - Вона запитала Сільвію, погладила доньку з щоки.
- Мені потрібно зустрітися з Білобородим, потім знайти Релея, і це найпростіше. Іноді я задаюся питанням, навіщо я створив імперію, особливо тому, що ненавиджу славу.
Він розсміявся над собою, і Шісуї не зміг утриматися від посмішки.
- Ти ходячий суперечність, любов моя, — сказала Сильвія.
- Отже, Амелл і Сильвія переглянулися.
- Подбай про близнюків, поки мене не буде і обов'язково згадуй моє ім'я в кожному наступному фразі.
- Я обов'язково це зроблю, кохана!
- Добре, і якщо з'явиться щось важливе, скажи про це Буковеню перш ніж зв'язуватися зі мною. Дзвони мені тільки в разі крайньої необхідності.
Амелл миттєво з'явився біля Сильвії і вкрав у неї поцілунок. Його слова віддалися в кімнаті, перш ніж він зник.
— Сподіваюся, що він повернеться наступного десятиліття, — зітхнула і знову зосередилась на дітях.
***** ** $xull by = 0}
За останні кілька тижнів Робін пережила найкращий час у своєму житті.
Після всіх подій в Алабасті і хаосу, який там розгорнувся, Робін планувала повернутися до Готей. Її мрія була служити і тренуватися під керівництвом дідуся, йти його слідами, як це робили командири, особливо Тошіро. Вона була такою ж близькою до нього, як і Амелу. Але все змінилося, коли вона зустріла дивну команду з ще більш дивним капітаном Луффі. Робін майже відразу ж була зачарована ними. Вона вирішила спробувати пожити з ними якийсь час, щоб зрозуміти, що вони із себе представляють. Після кількох тижнів служіння вона зрозуміла, що не хоче розлучатися з ними. Їй ніколи не було так весело в житті.
- Робін? Ти в порядку? — Помітила, що протягом останніх 30 секунд Робін нерухомо стояла перед вітриною магазину і задумалась про товари.
Робін різко повернулася в реальність і швидко кивнула.
- Зі мною все гаразд, просто останнім часом я часто втрачаю думки, — спробувала вона посміхнутися, але на серці лежала якась вага і усмішка вийшла нещирою.
– Окей... - Намі явно бачила, що щось відбувається, але з огляду на те що Робін була новачком в команді і завжди здавалося загадковою, вирішила не копати глибше. - То ти хочеш зайти всередину чи як? - Вона змінила тему, щоб розрядити атмосферу.
- В яке місце? - Робін нахилила голову, не розуміючи, про що мова.
- В магазин? - Намі вказала на вітрину перед ними. - Ти стоїш тут уже хвилину і дивишся на нього, не блимаючи.
На обличчі Намі з'явилася усмішка, коли вона помітила, як щоки Робін злегка почервоніли від збентеження.
– Нет, я... Я в порядке!
- Ти впевнена? Я позичила трохи грошей у Зораро, так що ми могли б, якби ти захотіла, — Намі дістала пачку грошей, явно не своїх, і хитро посміхнулася.
— Я в порядку, але дякую Вам за те, що Рабен розслабилася і її усмішка трохи стала правдивою від веселої поведінки Намі.
- Твоя втрата, я йду туди. Я не хочу пропустити нагоди, яку дав Зоро: лиса усмішка Намі підняла настрій Робін.
Як тільки рудеволоса красуня зібралася увійти в магазин, Робін схопила її за руку і відштовхнула убік, злегка завівши.
- Робін, що це таке? Це боляче! - Намі збиралася крикнути ще, але місце, де вона стояла, розлетилося на частини, коли тонкий енергетичний клинок вдарив у землю.
- Намі, встань позаду мене, у нас гості! - Вся аура Робін змінилася миттєво. Намі ніколи не бачила такої людини, тому вона повільно реагувала на неї. Настільки повільно, що вони обидва опинилися оточені.
— Здивовані рефлекси війни Ніко Робін сказав чоловік з племінними татуюваннями. - Ти знаєш, що буде далі! - Його голос приховував вбивства, які Робін уловила, але не Намі.
- Приходь добровільно, і вона буде жити. Опірайся, і вона помре! - Ще один член групи зимно додав.
Все тіло Нами напружилося. Умрет? Вона помре, якщо Робін не піде з ними? Що взагалі відбувається? Вона не розуміла, звідки вони знають Робін і що вона зробила, щоб їх роздратувати.
- Нами, слухай уважно! - Робін глибоко зітхнула. - Мені треба йти. Не питай чому, не сперечайся зі мною і не намагайся зупинити мене! - Вона говорила чітко, підкреслюючи кожне слово, щоб відволікти увагу від своїх рук.
- Робін, почекай! Що тут відбувається? Хто ці люди? - Намі, незважаючи на свій боягузливий характер, встала і схопила Робін за руку. Її розум кричав про небезпеку, але тіло діяло всупереч.
- Намі! Не сперечайся зі мною! - Робін схопила її руку і віддерла, одночасно передаючи крихітний пристрій зі своєї руки в руку Намі. - Просто йди і скажи команді, щоб вони забули про мене, бо ти більше ніколи не побачиш мене! - Робін штовхнула Намі на землю, і її холодний погляд трохи злякав руду.
- Я готова йти! - Людина, яка очолювала групу, підійшов і схопив Робін, та разом з іншими вони зникли, використовуючи якусь техніку пересування.
– Робин! - Намі встала на коліна і закричала, паніка була очевидна на її обличчі. Вона озирнулася порожню вулицю, відчуваючи себе втраченою. Вона наблизилася до Робіна, як з єдиною іншою жінкою в команді, і їх зв'язок була незрозумілою іншим.
– Я... Я мушу розповісти іншим! - Нами опустила очі і подивилася на крихітний пристрій, який Робін таємно передала їй. - Що це таке? - Маленький квадрат без розпізнавання знаків, тільки з синьою кнопкою. Вона провела по кнопці пальцем, але вирішила не натискати, поки не порадиться з іншими.