Конор і Драгон за ті тижні, що провели разом у цій замерзлій порожньоші, яку Коннор називав своїм домом, стали дуже близькі. Але тепер, коли Драгон нарешті почав керувати водою, він вирішив залишити Південний полюс. Він не хотів розкривати, що має кілька віршів, тому вирішив піти раніше. Якби він залишився, Коннор би рано чи пізно відчув його зв'язок з водою. Драгон хотів залишатися в тіні якомога довше, навіть у рамках Білого Лотоса.
Не те щоб він не довіряв ордену або не поважав його. Білий Лотос існував ще з давніх - давен, щоб захищати і скеровувати Аватара. Це одна з багатьох таємних місій. Але якщо члени ордену дізнаються про його здібності, він безсумнівно отримає високий статус. Це означало б, що йому доведеться багато знати про світ і керувати орденом, повним великих майстрів, у світі, який він поки не розумів. Він не боявся високого становища, адже вже створював імперії і займав важливі посади в інших частинах світу. Але він не відчував себе гідним управляти орденом, знаючи так мало про мир. Йому потрібно було більше навчитись, перш ніж він міг очолити Білий Лотос.
Крок за кроком Драгон наближався до села, яка стала його першим досвідом за горами храму повітря. Це маленьке місце було сповнене сердечністю і добротою, і він не міг сказати про нього нічого поганого. Останній раз він пройшов через штучні ворота села. Ця проста на вигляд село довела, що враження про людей залежить не від того, як вони створюють, а від їхньої дії. Це маленьке село Води було сповнене любов’ю та турботою, які мешканці вкладали щодня.
Коли Драгон увійшов у село, очі мешканців широко розкрилися від подиву. Він був відомий тут як могутній маг, подібно до вождю. Але найбільше його знали за свого унікального партнера, на якому він зазвичай з’являвся. Хоча Орландо не було з ним, Драгон ніс у собі його природне пихатня. Четвертою ознакою присутності Драгона була його аура. Навіть коли він придушував її, вона впливала на повітря навколо нього. Тепер, коли він ішов по селі, вітер посилювався і вільне вбрання людей починало розлучатися, як тільки він наближався.
Драгон пішов до хижини вождя. Він не міг піти, не попрощавшись з Коннором і його сім’єю. Він зблизився з ними набагато більше, ніж із іншими мешканцями села. Щоб дістатися до Коннора, він мусив перетнути сільську площу. Коли він йшов, його очі помітили Кассі, яка стояла вдалеці і махала йому.
- Майстер Драгон! Сюди! - Вона стояла поряд зі своїми братами і сестрами. Вони завжди боялися Драгона з тих пір, як він з'явився і досі не відкрили йому повністю. Але він не був роздратований цим. Він постійно тренувався і медитував, тому не заперечував, що у нього не було ідеальних стосунків з кожним жителем села.
Кессі та її брати і сестри стояли перед чимось величезним, вкритим великою ковдрою. На обличчі Кессі була найширша і дурна усмішка, поки він підходив.
- Будьте готові дивуватися! - сказала вона, коли Драгон зупинився перед ними. Вона повернулася і схопилася за ковдру. Коли вона зрозуміла, що є трьома особами, то зняла його. – Тада!
Те, що побачив Драгон, майже збило його з ніг.
- Якого біса? Це так погано для мого его. - Перед ним стояла масивна крижана скульптура Орландо. На ній зображено Драгон, який стоїть на голові величного крижаного орла. Орландо виглядав трохи краще, ніж у реальному житті.
- Ну і що? А ти як думаєш? - Казала Кессі з гордістю. Її брати і сестри злегка ховалися за її спиною, але на їхніх обличчях були крихітні усмішки.
- Це фантастика, я думаю ти зробила це, Кессі? - Драгон подивився на дівчину, і вона гордо кивнула. Він зітхнув і теж почав посміхатися. - Це дивовижно, як я вже сказав. Но... Чому він тут? Хіба така скульптура не повинна зображати твого батька? Він завжди захищатиме і захистить це місце. Я не буду. - Драгон посміхався, але його усмішка зникла, коли він побачив, як посмішка Кессі змінила вираз повного невірства і відчаю.
- Т-ти їдеш? - Вона сказала, щоб приховати комок у горлі. Сильніше бажання заплакати на неї, і перш ніж Драгон встиг щось сказати, вона кинулася бігти.
- Кассі! - Він намагався зупинити її Драгон, але безуспішно. Ной і Ґрейс залишилися стояти, не знаючи, що робити.
— О боже, все пройшло не дуже добре, — опустив голову Драгон, відчуваючи провину і розчарування. Грейс і Ной кивнули, але почали незграбно відступати від нього. Він не намагався зупинити їх, бо не знав, що сказати.
Раптом, без відома Драгона, повітря закрутилося і перед ним з’явилася літня жінка. Її обличчя було вкрите зморшками, але на ньому сяяла добра усмішка.
- У тебе є діти? - Вона запитала, де стояли діти перед статуями.
— Я знаю, — відповів Драгон, уважно дивлячись на жінку. І він помітив щось дивне. Він бачив її наскрізь.
Її тіло здавалося твердим, вона стояла на землі, але це не завадило погляду Драґона проколоти її наскрізь і зупинитися на крижаній скульптурі позаду неї.
- Хто ви така? - Він швидко запитав Драгон. Він оглянув жінку з голови до ніг, але нічого не відчув. Хоч би ким вона була, він або недостатньо досвідчений, або не достатньо сильний, щоб це зрозуміти. - Коли знайдеш мене, я дам тобі кращу пораду, на яку тільки може сподіватися будь-який батько, — сказала вона з усмішкою і розчинилася в повітрі. Її образ розплився, наче мир у пустелі. - Що тут відбувається? Я не знав, що ця маленька селище має такі секрети, — зітхнув Драгон з пантелику для всього, про що ми говорили. Він продовжив свій шлях до хижини Коннора.
Драгон швидко дістався до будинку Коннора, сподіваючись знайти там Кессі, щоб залагодити з нею все перед від’їздом. На жаль, її там не було. Жоден з них не був на місці. У будиночку відчувалося тільки могутнє аура Коннора. І очевидно, що після останнього тренування Конор став ще сильнішим. [Вийдіть], — донісся з хатини голос Коннора. Драгон послухався і пройшов через зламані двері, які Коннор ще не встиг полагодити. - Що привело тебе сюди сьогодні? — Він запитав Коннор, сидячи за столом і випиваючи чай, як це робили більшість селян. Драгон підійшов, сів на подушку біля столу і налив собі чашку. Солодкий аромат екзотичних трав, які вони використовували для чаю, знову наповнив маленьку хатину. - Мій час йти вже близько. Я прийшов попрощатися.
- Я хотів би сказати, що здивований. Але, враховуючи те, що ти приходиш сюди все рідше, було б безглуздо думати, ніби ти не поїдеш скоро. Хоча це швидше, ніж я очікував, — сказав Коннор, зробивши ковток чаю. Він поставив чашку на стіл і голосно зітхнув. Подивившись на Драгона, він усміхнувся: « Моя донька добралася до тебе? Вона щось для тебе готувала в таємниці. - Конор з гордістю говорив про те, як наполегливо Кессі працювала останні кілька днів.
- Так, ми зустрілися. Очевидно, вона була шокована тим, що я їду. Думаю, вона так занурилася у свої думки, що реальність застала її зненацька.
- Так, це схоже на мою доньку. Вона завжди віддається справі повністю. Це вона успадкувала від мене, — сказав Коннор з легкою посмішкою.
Драгон і Коннор розсміялися, насолоджуючись спокійною атмосферою. Майстри їх рівня рідко зустрічалися і спілкувалися так, як це робили вони. Драгон почав почуватися винним через те, що він обережно розмовляв з Кассі. Він знав, що вона відчуває і йому було нерозумно не сприймати це серйозно. Якщо він і далі буде так недбало поводитися, це може призвести до неправильного емоційного шляху. А він ніколи б цього не хотів для Кассі. Цього року вона мала виконатися тринадцять років, і Драгон ніколи раніше не мав справи з цим віком. Він не був поруч з Робін, і це був ще один чоловік, за якого він відчував себе винним. У нього не було досвіду у спілкуванні з дівчатами цього віку, і він не знав, як підійти до таких розмов. Він лише кілька слів зіпсував Кассі весь день і дні її важкої праці. Саме тому він трохи боявся мати дочку. Він не хотів випадково зруйнувати її життя. Можливо, він зруйнував би будь - яке майбутнє своєї дочки. Драгон був упевнений, що викине будь-якого хлопчисько, який насмілиться запросити Робін на побачення. Ці думки не давали йому спати ночами. - Драгон, ти в порядку? - Коннор з занепокоєнням помахав рукою перед обличчям друга. - Ти зовсім відключився на секунду, — сказав він знову сідаючи, коли Драгон повернувся до реальності. - Прошу вибачення. Це було дуже грубо з мого боку. Нічні демони відвідують мене навіть після обіду, — сказав Драгон, відчуваючи в ньому гнів при думці Робін, яка залишилася сама у морі, коли весь світ проти неї. - Мої командири краще захистять її, інакше їм доведеться дорого заплатити. - Аура Драгона спалахнула, злегка потрясла будинок. - Драгон, заспокойся. Що б у тебе не було на думці, я тут, якщо хочеш поговорити, - сказав Коннор, піднявши свою ауру, щоб стабілізувати дисбаланс в повітрі через Драгон. - Мені дуже шкода. Я думав про свою онуку. Я залишив її одну, коли поїхав у свою подорож. А останнім часом відчуваю неймовірну провину за те, що так раптово кинув її. - Драгон почав повільно дихати. – Драгон, як і мій батько, дозволь мені відкрити тобі маленький секрет. Твоя внучка любить тебе. Я знаю тебе, і без сумніву, вона не могла б знайти кращого зразка для наслідування в житті. - Коннор посміхнувся і налив ще чаю в дві чашки. - Дякую. Але коли я йшов, то був іншим. Ця подорож змінила мене, і я хотів би, щоб вона вперше зустрілася з цією версією мене.
- Мій друг. Навіть те, що ти говориш про неї, доводить щирість твоїх почуттів. Ніхто не може підробити це, навіть Великий Маґістр. Я впевнений, що вона відчуває те ж саме.
Драгон відкрив очі, і його звичайна мирна та спокійна аура знову виявилася. Коннор посміхнувся своєму успіху в задоволенні свого друга. - Ну ж бо, досить похмурих думок давай вип'ємо за твою онуку. - Коннор підняв свою чашку. – За Робин! - Сказав Драґон, піднімаючи келих з любов'ю і турботою, тепер єдиними емоціями, змішаними з його аурою. – За Робин! - Коннор сказав, і вони обидва відпили зі своїх чашок. Це був ідеальний спосіб проводити Драгону. Тепер він боявся, що тільки одна людина заспокоїться перед від’їздом.