В країні Огня, на гілці високого дерева, стояв хлопчик з темно-каштановим волоссям, зачесаними назад. Він дуже посміхався, хоча його оточувала група людей у масках. Хлопчик був одягнений в чорну форму кунг-фу з дзьо свого батька, а його оточення було класичною формою Анбу.
- Якщо ти підеш з нами, тобі не заподіють шкоди. Ми просто хочемо поговорити, — сказав один з людей у масках. Вони не мали пов’язку на голові, тому неможливо було зрозуміти, кому вони служать.
- Як щодо того, щоб передати своєму Райказі що я не зацікавлений в його експериментах? А якщо ти хочеш, щоб я пішов з тобою, тобі доведеться зловити мене, — відповів хлопець із грубою посмішкою.
- Ти ще пошкодуєш про це, хлопче. Хапай його! - Погрожуючи лідером групи, ніндзя навколо хлопчика витягли зброю.
- Расенган! - Голос зверху. Раптом з’явився старий, довгий білий волосся і вдарив лідера групи синім енергетичним кульком у спину. *Бум! а сам він врізався у землю. Старик спритно перебудувався в повітрі і приземлився на іншу гілку.
- Легенда Санні! Великий жабий мудрець! Джарія прибув! - Він вигукнув, широко розтягнувши руки.
- Відступати! Ми не зможемо битися з ним! - Один з ніндзя гукнув, і вся група миттєво зникла.
- Ось і все! Ласкаво просимо, малюк, — Джарія повернувся до хлопчика, який був метою цієї групи.
- Якого біса, старий? Ти тільки що зруйнував мою місію! - Хлопчик роздратовано подивився на Джіраю.
- Що? Будь вдячний, сопляк! - Джарія видужав від несподіваної відповіді.
- Вони мені були потрібні! Ти просто злякався їх... Чорт забирай! - Хлопчик впав на спину і голосно зітхнув.
- Перепрошую? Я думаю... — Джарія в замішанні нахилив голову. - Так чи інакше, що дитина робить тут? Це небезпечно, ти ж знаєш.
- Провалив завдання через втручання старого, — хлопчик помахнув рукою, і поруч з ним виникла спіраль.
- Що вам потрібно, молодий лорд? - З повагою запитав чоловіка в масці, який з’явився із спіралі.
- Ті, що втекли. Захопивши їх усіх, перш ніж вони повернуться до свого села — наказав хлопчик і в його очах промайнули різні емоції.
- Це буде зроблено, — людина зникла так само швидко, як і з'явився.
Джарія уважно спостерігав за тим, що відбувається.
- Це Шаринган? Цікаво, чи знає про це Какаші? - Він подумав про себе, але зовнішньо зберігав безглуздий вираз обличчя.
- Так як тебе звуть, хлопче? Мене звати Джарія. Але ти вже знав це! - Він посміхнувся хлопчику.
- Гілдартс! Але ти вже знав це, чи не так, Джірая? - Гілдартс подивився на старого очима, в яких світився розум, не властивий п'ятнадцятилітньому.
- Ха-ха-хо, ти досить цікавий для такого юнака. Чи не міг би ти пояснити, як цей Учиха працює на тебе? Востаннє я чув, що він помер і віддав своє останнє око моєму другові — Джарія поставив питання недбало, але з отткою обережності.
- Він присягнувся на вірність, щоб захистити мою родину. Можна сказати, що кілька років тому мій батько змусив його поглянути на речі по-іншому. І він збив його з дуже небезпечного шляху, який призвів до самознищення і навіть кінця світу — відповів Ґілдартс.
Він уже був ростом 168 см і розмовляв тоном досвідчених дорослих. Ніщо в його обличчі не нагадувало про дитину, якою він був кілька років тому.
- Знаєш, твоя сім'я є однією великою таємницею. Ви з'являються нізвідки, і всі ви володієте надзвичайною силою. Не міг би ти сказати мені, звідки ви прийшли? - Джирая говорив з Ґілдартсом, як зі старим другом.
- Тобі треба зустрітися з батьком. Він розповість тобі все про нас, якщо ти йому сподобаєшся. Я просто намагаюся насолоджуватися життям. Мені плювати на політику і таке інше. Я просто хочу дослідити світ, — відповів Ґілдартс.
Його батько керував імперією, і в нього було багато людей, які займалися всіма справами. Ґілдартс хотів дослідити світ і відкрити його таємниці.
- Цілком справедливо. Дитина повинна бути дитиною. Це нечесно, коли дитину тренують стати вбивцею у шість років.
- Ось, візьми це! Ти повинен бути достатньо дорослим, — Джарія дістав книжку і кинув її Ґілдартсу.
- У чому справа? - Гілдартс зловив книгу, подивився на обкладинку і незручно посміхнувся.
- Це мій шедевр! Це справжнє мистецтво, Джарія гордо розминала біцепси.
Гілдартс відкрив книжку і почав перегортати сторінки. Чим більше він читав, тим яскравіше ставало його обличчя.
- Це ж мистецтво! - Сказав він, перекинувши останню сторінку.
- Так! Якби тільки ця стара відьма могла бачити все саме так. Вона просто не знає мистецтва так, як ми, — тихо пробурмотів Джарійя.
– Да. У... у вас є ще що-небудь з цього? - Гілдарс вдавати кашлянув у долоню.
- Ні! Але зараз я прямую до лазні, що за кілька кілометрів звідси. Я йду туди, щоб розслабитися і трохи відпочити... Джарія багатозначно подивився на Гілдартса.
- Якщо це була така важка місія, мені слід зробити невелику перерву, Ґілдартс подивився на Джіраю і отримав швидкий кивок.
- Абсолютно вірно! Нам усім потрібна хороша перерва, — Джірая кивнув, як личить мудрого старого.
- Тоді пішли! - Гілдартс встав, і вони обидва вирушили в дорогу за сивоволосим старим чоловіком, який стрибав по гілках дерев.
- Мені доповісти про це Лорду Драону? — Поцікавився Обіто, коли з'явився на гілці, де сидів Гілдартс. Його обличчя виражало легке збентеження, але він не вагався. Його головною метою було охороняти Ґілдартса, і він був готовий йти за ним куди завгодно.