Глава 19 - чим більше здібностей, тим більша відповідальність!
Маленький павук, спостерігав за Лі Те.
Звичайно, він був трохи приголомшений.
Насправді, Паркер думав над цією проблемою вже багато разів.
Після того, як у вас з'явиться величезна сила, що ви повинні з нею робити?
Наказувати людям за злочини і викорінювати пороки?
Підтримувати правосуддя?
Тим не менш, все це не більш ніж ілюзія і фантазія.
Про все це можна тільки думати.
Пітер звичайний учень. А серед знайомих йому людей найсильнішим був Лі Те.
"Містер Брюс, у мене немає чіткої відповіді на це питання." - зовсім недовірливим голосом відповів молодий чоловік павук.
Проте коли Лі Тюхель почув ці слова, на його обличчі з’явилася усмішка.
Він просто поплескав маленького павука по плечу і сказав: "Чим більше здібностей, тим більша відповідальність."
Коли Паркер почув слова Лі Те, його погляд тремтів.
Ці слова наче розкат грому прогрозили в його розумі.
Його батьки померли, і він виростав набагато раніше за своїх ровесників.
Але чому ніхто не міг зрозуміти самотності маленького павука?
Ніхто ніколи не розмовляв з ним.
Тому, образ Лі Те в його підсвідомості здавався ще більш загадковим і піднесеним.
« Але містер Брюс, ці поліцейські...» - Природно, Паркер все ще сильно хвилювався.
Зрештою Лі Тюхій поранив кількох людей і тепер йому доведеться відповідати за свої вчинки.
Адже закони однакові для всіх і дуже суворі.
Лі Те ж просто посміхнувся і зовсім не хвилювався.
Однак він добре розумів, що не повинен розкривати свою особистість перед іншими і тому ліпше спокійно залагодити справу.
Тим часом маленький павук подивився на певний погляд Лі Те і відчув полегшення.
« Виходьте, приїхали».
Машина зупинилася і пролунав голос поліцейського.
Після цього двоє чоловіків увійшли в територію під наглядом копів.
Проте, оскільки Пітер Паркер ще дитина, його не можна було допитувати без присутності батьків, опікуна або адвоката. Інакше, його слова нічого не варті.
А ось Лі Те зовсім інша справа. Більш того, він був винуватцем цього інциденту.
У кімнаті для допитів горів не тільки тьмяний, але й час від часу блимала лампочка.
Іншими словами, атмосфера настільки гнітила людей, що будь - яка звичайна людина могла розчавитися якомога швидше.
Ось тільки Лі Те сів у крісло і закрив очі.
Можна сказати, що він зовсім не був подібний до в’язня.
"Вас звинувачують у навмисному завданні поранень і якщо ви так і будете грати в мовчанку, то відправтеся до тюрми."
У той час двоє дуже серйозних поліцейських сіли перед Лі Те.
Однак, вони не могли не помітити деяких дивностей. Адже Лі Те поводився неприродно спокійно.
Він повернувся додому, а не до поліцейської дільниці.
« Ну, і?» - сказав Лі Те.
Його слова ще більше спантеличили двох копів.
Бух!
Один з поліцейських встав і вдарив обома руками по столі.
« Негайно відповідай на запитання. Це поліцейська дільниця, а не твій будинок." - Він явно дуже розлютився.
Навіть кваліфікований злочинець міг протистояти такому тиску.
Але Лі Те продовжував бути зовсім байдужим.
« Ви впевнені, що це ваша остання відповідь? Якщо так, то ми подбаємо про вас." У той же час другий поліцейський уважно вивчав документи і навіть не дивився на Лі Те. Звичайно, він робив усе це навмисно, чекаючи поки злочинець зробить помилку.
"Боюсь, ви не зможете собі дозволити здійснити подібне".
"Хм, навіть не знаю чому ви раптом так вирішили" - Так само спокійним голосом відповів другий поліцейський
Жоден з копів не збирався розбиратися у тому, що сталося. Їм було достатньо посадити Лі Тю до в’язниці і не ускладнювати собі життя за більш виснажливими справами.
« Добре, Брюс Лі, вас звинуватили у навмисному завданні поранень і ви визнали себе винним, ось підпишіть протокол допиту».
Поліцейський простягнув Лі Те лист паперу і ручку.
Проте останній просто порвав протокол.
« Я не просив адвоката, тому що в цьому немає потреби. Дайте мені достатньо доказів моєї провини, або давайте припинимо цю виставу."
Лі Тюхський стиль був дуже холодний і владний.
"Думаєш, ти тут у нас найрозумніший?"
Викрикнув злий коп і вже хотів вдарити Лі Те, однак...
"Пуф"
Тут же сів на своє місце затискуючи руками розбитий ніс.
« Напад на поліцейського? Ти що хочеш залишитися у в'язниці до кінця свого життя!» - Закричав другий чоловік і вже хотів витягнути наручники.
Але в цей момент Лі Те дістав своє посвідчення.
Побачивши його двоє поліцейських були шоковані.
"ЩИТ?"
Подивившись на кілька простих літер, обличчя копів змінилися. Вони не знали, що все це означає, але були впевнені, чи посвідчення є підробкою.
Це не ЦРУ і не ФБР.
Чи існувало якесь більш секретне федеральне бюро?
Звичайно, жоден з рядових поліцейських не мав достатньо повноважень у зв’язку із федеральними службами. Тому двоє чоловіків негайно зв’язалися з вищим начальником.
Незабаром, до кімнати для допитів увійшли ще кілька копів і голова департаменту.
"Залиште нас" - Він сказав, і всі поліцейські, в тому числі поранений, пішли.
"Глава департаменту округу Квінс в Нью-Йорку,"
Хоча він лише місцевий поліцейський, але добре знав про деякі речі вище від його рівня.
Наприклад, ЩИТ.
Могутня організація, яка безпосередньо пов’язана з президентом та членами сенату США.
"Добре, тому що ви знаєте хто я, думаю вам також відомо чим я займаюсь?" - абсолютно спокійним голосом вимовив Лі Те.
«Звичайно, сер.» - відповів голова департаменту і витер холодний піт зі свого лоба.
Перед ним сидів агент Щіта, а з такою організацією краще не сваритися.
"Дуже добре, тоді я думаю ви чудово знаєте як треба залагодити ситуацію."
https://literna.net/uk/books/239-zvantazhiti-chislenni-talanti-zaversheno